Льєж (Бельгія)
Я пам'ятаю, хтось з моєї колишньої роботи колись казав, що Льєж - це ще та європейська помийка. Тому в подорож до найбільшого і найближчого міста Валонії ми вирушали з певними побоюваннями. На диво, місто виявилось дуже красивим, атмосферним і привітним, середина травня - найкраща пора для відвідин Бельгії.
Добирались ми потягом з пересадкою в Маастрихті. Там нас вже чекав бельгійський потяг, який зовні нагадував "Червону Руту" (дизель між Коломиєю та Чернівцями). Всередині, правда, все було дуже навіть ОК. Кінцевою станцією в нього за розкладом був вокзал Льєж-Гиємен. Про цей вокзал слід сказати окремо - це одне з див сучасної архітектури.
Мені він нагадує кістяк величезного кита, або якої іншої тварини, а ми гуляли між його ребрами:
За бельгійською традицією не можна, щоб все було досконало гарно, треба, щоб було трошки грязюки:
Ці фотки я зробив в останній день, а в день 1, я виглянув з вікна і побачив, що насправді наш потяг їде далі - до вокзалу Льєж-Палац. Наскільки прекрасний вокзал - настільки зовні непривабливим був наш потяг:
Льєж-Палац виявивсь підземною платформою, про яку нічого цікавого написати не можу. Зате, коли ми піднялись нагору (ліфта, звісно ж не було, або ми його не знайшли, або він був несправний, бо це ж Бельгія) нам відкривсь ще один шедевр архітектури:
Льєж в середні віки був єпископством. Всім заправляли церковники, вони і відгрохали цю красу:
Перед палацом площа з літачком:
Наш готель був поруч з оперою:
Була чудова погода і ми пішли погуляти вулицями міста:
Школа рекламує вивчення голландської (це взагалі-то одна з державних мов Бельгії) і англійської з першого класу. В самому місті англійською балакають 50 на 50 людей задіяних в сфері послуг, решта франкофони повні. За голландську краще промовчу:
Зате у них гарне пиво:
Ратуша, позаду якої я пив в кафе пиво:
Музей Валонії, подвір'я:
В галереї висять (здогадайтесь самі, що це) і вібрують таким моторошним звуком, що аж мурашки по шкірі - це була якась арт-інсталяція:
Ми полізли на гору Цитаделі похилими (ура, ми в Бельгії, в Нідерландах рельєфу не існує) вуличками:
Вулички й справді були дуже похилими:
Раптом!
Ми що, в селі?
Табличка пояснює, що це "острівець сільського опору" проти "наступу урбанізації". По нашому це називається присадибна ділянка - люди копались собі в грядках по приколу:
Зате гарний вигляд на місто:
Але ми пішли на "Цитадель". Чого в Бельгії багато - так це пам'ятників воїнам Першої Світової. В цій частині світу це була основна війна. Дуже разючий контраст з Нідерландами, яка в тій війні активної участі не брала. Я вже писав про цю бельгійську особливість.
Другу Світову тут теж пам'ятають, але лише разом з Першою:
А ось і цитадель. Тут німці по ходу розстрілювали полонених, в тому числі і "наших":
Поруч - військове кладовище. "Наш":
Не наші, але теж шкода:
А за якихось 100 метрів від цього похмурого місця ідилічна галявина:
Це основні Льєжські сходи. Якщо був в Льєжі і не сфоткав ці сходи - то рахуй, що там не був. Всі на роботі питали: "а сходи бачив?"
Спускаємся ближче до центру:
Заходимо в супермаркет - а там хліборізка, чи то пак багеторізка:
Поштова скриня:
Старий поштамт, зараз закинута будівля:
Середньовічні листоноші:
Міст на острів посеред Маасу:
Кільце на острові:
Музей сучасного мистецтва в парку:
Тут могли б жити хобіти, якби тут не жили птахи:
Пам'ятник, можливо навіть Карлу Великому, який тусив в сусідньому німецькому Аахені:
Льєж однозначно сподобавсь. Тут смачне пиво, готична архітектура, гарні краєвиди, привітні люди, які навіть не зважаючи на власну лінгвоінвалідність всіляко намагались допомогти подорожуючим. В останній день ми ще й потрапили на якийсь кулінарний фест і я вкотре переконавсь, що найкращі стейки роблять в Бельгії. Льєж був останнім з трьох великих міст єврорегіону Маас-Рейн (інші два: Маастрихт і Ааахен). От би ще потрапити в столицю цього регіону Ойпен.
П.С. Голландською Льєж буде Luik (Лаук), німецькою Lüttich (Лютіх). В цьому регіоні всі назви "локалізуються".
Добирались ми потягом з пересадкою в Маастрихті. Там нас вже чекав бельгійський потяг, який зовні нагадував "Червону Руту" (дизель між Коломиєю та Чернівцями). Всередині, правда, все було дуже навіть ОК. Кінцевою станцією в нього за розкладом був вокзал Льєж-Гиємен. Про цей вокзал слід сказати окремо - це одне з див сучасної архітектури.
Мені він нагадує кістяк величезного кита, або якої іншої тварини, а ми гуляли між його ребрами:
За бельгійською традицією не можна, щоб все було досконало гарно, треба, щоб було трошки грязюки:
Ці фотки я зробив в останній день, а в день 1, я виглянув з вікна і побачив, що насправді наш потяг їде далі - до вокзалу Льєж-Палац. Наскільки прекрасний вокзал - настільки зовні непривабливим був наш потяг:
Льєж-Палац виявивсь підземною платформою, про яку нічого цікавого написати не можу. Зате, коли ми піднялись нагору (ліфта, звісно ж не було, або ми його не знайшли, або він був несправний, бо це ж Бельгія) нам відкривсь ще один шедевр архітектури:
Льєж в середні віки був єпископством. Всім заправляли церковники, вони і відгрохали цю красу:
Перед палацом площа з літачком:
Наш готель був поруч з оперою:
Була чудова погода і ми пішли погуляти вулицями міста:
Школа рекламує вивчення голландської (це взагалі-то одна з державних мов Бельгії) і англійської з першого класу. В самому місті англійською балакають 50 на 50 людей задіяних в сфері послуг, решта франкофони повні. За голландську краще промовчу:
Зате у них гарне пиво:
Ратуша, позаду якої я пив в кафе пиво:
Музей Валонії, подвір'я:
В галереї висять (здогадайтесь самі, що це) і вібрують таким моторошним звуком, що аж мурашки по шкірі - це була якась арт-інсталяція:
Ми полізли на гору Цитаделі похилими (ура, ми в Бельгії, в Нідерландах рельєфу не існує) вуличками:
Вулички й справді були дуже похилими:
Раптом!
Ми що, в селі?
Табличка пояснює, що це "острівець сільського опору" проти "наступу урбанізації". По нашому це називається присадибна ділянка - люди копались собі в грядках по приколу:
Зате гарний вигляд на місто:
Але ми пішли на "Цитадель". Чого в Бельгії багато - так це пам'ятників воїнам Першої Світової. В цій частині світу це була основна війна. Дуже разючий контраст з Нідерландами, яка в тій війні активної участі не брала. Я вже писав про цю бельгійську особливість.
Другу Світову тут теж пам'ятають, але лише разом з Першою:
А ось і цитадель. Тут німці по ходу розстрілювали полонених, в тому числі і "наших":
Поруч - військове кладовище. "Наш":
Не наші, але теж шкода:
А за якихось 100 метрів від цього похмурого місця ідилічна галявина:
Це основні Льєжські сходи. Якщо був в Льєжі і не сфоткав ці сходи - то рахуй, що там не був. Всі на роботі питали: "а сходи бачив?"
Спускаємся ближче до центру:
Заходимо в супермаркет - а там хліборізка, чи то пак багеторізка:
Поштова скриня:
Старий поштамт, зараз закинута будівля:
Середньовічні листоноші:
Міст на острів посеред Маасу:
Кільце на острові:
Музей сучасного мистецтва в парку:
Тут могли б жити хобіти, якби тут не жили птахи:
Пам'ятник, можливо навіть Карлу Великому, який тусив в сусідньому німецькому Аахені:
Льєж однозначно сподобавсь. Тут смачне пиво, готична архітектура, гарні краєвиди, привітні люди, які навіть не зважаючи на власну лінгвоінвалідність всіляко намагались допомогти подорожуючим. В останній день ми ще й потрапили на якийсь кулінарний фест і я вкотре переконавсь, що найкращі стейки роблять в Бельгії. Льєж був останнім з трьох великих міст єврорегіону Маас-Рейн (інші два: Маастрихт і Ааахен). От би ще потрапити в столицю цього регіону Ойпен.
П.С. Голландською Льєж буде Luik (Лаук), німецькою Lüttich (Лютіх). В цьому регіоні всі назви "локалізуються".