Нюрбургринг - Німецьке Гран Прі Формули 1.
Це було моє друге відвідане Гран Прі після бельгійського і воно теж вдалось на славу. Квитки на сектор без місць (тупо схил біля треку) придбані заздалегідь коштували 90 євро. Сюди входять відвідини треку протягом трьох днів. За місце на кемпінгу треба було доплачувати. Зато там був душ, в якому навіть була гаряча вода, яку я не застав, тож мився холодною. А ще був туалет і місце під намет. З позитивного - не треба було букати цей табір заздалегідь, як ми робили в Бельгії. Останній кусок подорожі до табору ми взагалі пробили на таксі. Таксіст балакав тільки німецькою, але ми не здавались і підтримували з ним розмову. Він дуже любив Кличка. А ми любили німецьке пиво. На провокативне питання за кого дядько педалить - Борусію, чи Баварію дядько відповів на користь першої. Ясно, про Тимощука згадувати не будемо.
Основний населений пункт, що приймає змагання - Нюрбург, село селом. Як і в кожного порядного села в цьому регіоні в нього є замок на горбі. Замок правильний - руїни, замість псевдоісторичного новострою.
Основний заробіток мешканців - туризм. Основний сезон заробітку - перегони на місцевому треку, який в вузьких колах фанатів називають любовно Зеленим Пеклом. Найбільш небезпечна частина треку, так звана Північна Петля зараз закрита для перегонів, але будь-хто може взяти в оренду спортивну машинку і поганяти нею. На оренді спорткарів місцеві заробляють, як гуцули на лижах в околицях Буковелю:
В селі є церква з невеликим кладовищем. Під час перегонів з усіх боків стояли продавці різноманітного сувенірного навколоформульного мотлоху. Якби не огорожа, вони, мабуть, полізли б розкладати товар на могилах.
В перший день чергового етапу Формули глядачів ще мало. В п'ятницю по програмі практика і тренувальні заїзди "нижчих ліг". Тому ми з нашими найдешевшими квитками сміливо поперлись на трибуни якраз навпроти чемпіонських стаєнь.
Нас ніхто звідти не погнав, бо місць було навалом. Я краєм ока угледів, скільки коштував квиток у дядька поруч - 450 євро, якщо не помиляюсь. На але вигляд з трибун справді класний, ми навіть спустились вниз, щоб по ближче подивитись на фініш :
Добре, що з квитками прийшли затички у вуха, бо інакше ми б там поглухли. Наступного дня ми вже пішли на наші законні місця для пролетарів. Шлях туди проходив тунелем під самим треком для перегонів. Любовно, по німецьки у тунелі висить табличка з назвою вулиці.
Погода випала сонячна і ми були дуже задоволені, що не намокнемо, як у Бельгії минулого разу. Але під вечір ми таки згоріли. Вболівальники спостерігають за практикою і кваліфікацією:
Фанатів було багато. Дехто навіть стояв під готелем, де жили вболіваьники з плакатом "I love Seb". Глоріки. До речі, під цим готелем Алонсо ледь не збив одного з нас, ми якраз переходили дорогу, коли чемпіон Формули виїхав на Ферарі з готельної стоянки. Через нас він пригальмував і одразу ж до машини понабігли фоткатись всі хто міг. Може, навіть, і ті дівчатка з плакатом для Себа.
Наступного дня - перегони. Перегони починаються з традиційного кола водіїв, яких цього разу везли на трейлері. Журналістка намагалась щось випитати у Кімі, а той "включав окуня":
Це якраз, після того, як прямо перед нами (ми сиділи навпроти прямої DRS) загорівсь двигун у Марусі, а гонщик, який з нього втікав покинув болід на схилі, з якого той, вже некерований викотивсь на трек і благополучно покинув його з іншого боку збивши рекламу.
-Сишиш! Стрі, бик!
Бики, власне, і виграли цей етап. Всі задоволені - німець на п'єдесталі, австрійська стайня бере ще одне гран прі. А ми зібрали речі і потьопали на автобус до Кобленца, звіки потягами добрались до Амстердаму.