Закинутий тубдиспансер на Святошино
Розраховував на поїздки і вилазки по іншим областям. Однак після від'їзду брата такі поїздки накрилися. А самому їхати маршрутками довго і дорого. Тому довелося вишукувати заброшки у Києві. Було б тільки з чого вибирати. Зпершу обрав «баянистий» недобуд з палєвним залазом і під відеонаглядом. Але з другої спроби вдалося знайти цікавий і доступний закинутий об'єкт. Причому пощастило - не «баян», розташований недалеко (в Святошино), ще й без охорони. Щоправда, є два нюанси... Перший: це місце - туберкульозний диспансер. Друге: в ньому мешкають бомжі (під час «розвідки» сам переконався). Так що не все так просто - на вилазку відважився не одразу.
Примітно, що до цього абандону я вже придивлявся в 2014му році. Але тоді не був впевнений, що він закинутий. Та й всі двері були зачинені, а вікна цілі. Ще тоді навколо тубдиспансеру був паркан. Тепер же територія виглядає явно закинутою. А паркан зрізали.
1. Туберкульозний диспансер №2. Територія комплексу - більше 2 га.
Красиві будиночки і незаїжджена заброшка.
Історію тубдиспасеру довелося збирати по крихтам. Спочатку це була дача залізничного путівника Миколи Анічкова. Двоповерховий будинок датується 1897 роком(!). В радянський час дача стала протитуберкульозним дитячим санаторієм. З 1964 року це міжрайонний туберкульозний диспансер №2. В 2007 році, при Чорновецькому, було прийняте рішення про проведення ремонтів в усіх протитуберкульозних закладах столиці до 2011 року. Але тубдиспансер на Святошино так і не дочекався ремонту. В 2012му його закрили через аварійний стан будівель. Управління з благоустрою взагалі вирішило, що будівлі не підлягають ремонту і їх необхідно знести. З того часу тубдиспансер стоїть закинутим. А в двох найбільших і найбільш вцілілих корпусах оселилися бомжі. Причому поліція не захотіла, або не змогла їх виселити.
В січні 2015го в одноповерховому корпусі була пожежа. На одному із сайтів прочитав, що начебто закинутий тубдиспансер горів 24 серпня цього року. На даний час колишній медзаклад належить територіальному медичному об'єднанню «Фтизіатрія».
Як тільки тубдиспансер закрили, на території збиралися побудувати багатоповерхові житлові будинки. Та хтось розпустив чутки, що навколо закладу захоронювали біоматеріали і ліки. Тому місцеві мешканці були проти забудови. Як альтернативний варіант пропонується зробити парк. Тим паче, поряд вже є сквер. Відновлювати заклад не будуть, оскільки для хворих вистачає існуючих тублікарень.
Було трохи страшно. Все-таки, туберкульозний диспансер. Якось на сталкерському сайті вичитав, що такі місця треба відвідувати дуже обережно. Хоча в мене й так кашель... Але не менше турбувало, що заброшку заселили безхатьки. Обійшовши територію навколо помітив, що біля одного з корпусів стояла бомжиха. Тому один лізти не насмілився. На другу вилазку взяв з собою знайомого сталкера. Однак все одно толком не полазили. В будинки, де можуть бути бомжі не захотів заходити. Надодачу підвела погода - лив дощ. Та оскільки інших фотозвітів не знайшов, то думаю, що й так зійде.
2. Територія колишнього тубдиспансеру немаленька. В 2014му була огороджена парканом. Але нині його зрізали.
Прикол в тому, що огорожу не передали до балансоутримувача тубдиспансеру.
3. Дивно, що металеві ворота і хвіртка вціліли. При тому, що металевий паркан випиляли.
4. Хвіртка. Але тепер неважливо чи є вона, чи ні - бо паркану все одно нема. Пролазь, де хочеш:)
5. Після вилазки зміг орієнтуватись по території тубдиспансеру.
Тому намалював схему території.
6. Гарний двоповерховий будинок - діагностично-лікувальний корпус. Колишня дача залізничника Анічкова. Будівля 1897 року. Хоча дехто не вірить.
В корпусі були розташовані рентген-кабінет, фтизіатри, гардероб, архів, інгаляторій.
7. Старовинний будинок чудово виглядає з усіх сторін.
8. На кутку будівлі стоїть старовинний дерев'яний стовп. І дивна стіна.
Можливо, там була якась прибудова?
9. Красива будівля.
10. І з кожого ракурсу виглядає інакше.
До речі, бачите кота біля входу?
11. Біля входу в діагностично-лікувальний корпус облаштоване місце для посиденьок. Видно, що тут можуть бути люди.
12. Минулого разу двері були відчинені. А під час другого візиту - прикриті.
Відчинили - а там темно. Ледве розгледів валізу біля входу. Сказав напарнику: «Валим! Всередині напевно хтось є.»
13. Якби знав, що там точно нікого нема, то зайшов би. А так, просто позаглядав у розбиті вікна.
14. Видно меблі. Але ж такий смітник всередині!
Розбитих вікна тільки два. Тому так мало фоток інтер'єру. Хоча й так непогано - в інтернеті взагалі не знайшов знімків приміщень цієї тублікарні.
15. Збоку від двоповерхового корпусу помітили погріб.
Пересуваючись по території закинутої тублікарні треба бути обережними. Є відкриті каналізаційні люки і какашки.
16. Якась господарська будівля. Маленька за розмірами.
А праворуч від неї видно ще один корпус.
17. Одноповерховий корпус в оточенні джунглів. Частина даху вже обвалилася.
Це лабораторно-процедурний корпус. Я так розумію, що це найтрешовіший корпус: як за станом, так і за призначенням. Судячи по стенду (покажу його в кінці звіту) в цьому корпусі розміщувались клінічна лабораторія, лабораторія, завідуюча лабораторією, біологічна, головна медсестра, відділ кадрів, кабінет кардіограми і маніпуляційний кабінет.
18. Будинок в аварійному стані і всередині помийка. Тому з товаришем трохи розмірковуєм: заходити, чи ні?
19. Всередині порожньо.
20. Меблів нема. Зате є багато сміття!
21. О, та тут взагалі помийка! Ні, не будемо заходити.
22. Хоча ні, меблі таки знайшли. Щоправда, вони якраз в приміщенні, над яким обвалився дах.
23. А в цілих приміщеннях порожньо (якщо не враховувати сміття).
24. О, стіл-бюро! Хоч якісь залишки інтер'єру.
І в кадр потрапив напарник.
25. Надворі триває дощ. А ми продовжуємо оглядати територію колишнього тубдиспансеру. Он, вдалині видніються ще корпуси.
26. Праворуч - торець одноповерхового будинку.
27. Одноповерхова будівля в центрі території - адміністративно-диспансерний корпус. У ньому були реєстратура, головний лікар, завідуючий диспансерним відділенням, медичний статистик (і такі бувають?), підлітковий лікар, фтизіатри.
28. Біля центральної алеї ледве знайшов... постамент від скульптури «Червона Шапочка і вовк».
29. Паркова скульптура «Червона Шапочка і вовк»:) Залишилась, мабуть, від дитячого протитуберкульозного санаторію.
Жаль, що скульптура не встояла до 2017го. Це фото зроблене в 2011 році. Встигла зафоткати - samogonnoeozero.
30. Адміністративно-диспансерний корпус в анфас. В кадр потрапила людина. Так що журналісти не збрехали, що у лікарні поселились бомжі.
Самі розумієте, що в цей корпус не стали заходити.
31. Лівий торець головного корпусу.
32. Другий погріб і господарські будівлі.
Це фото зробив 26 вересня.
33. А через тиждень те саме місце виглядало вже по-осінньому.
34. Другий погріб теж виявився закиданим сміттям.
35. Іще корпуси. Схоже на господарські будівлі.
36. Зовсім маленька будівля.
Цікаво, що в ній?
37. А в маленькому будиночку такий самий смітник, як і у інших корпусах.
38. Подивимось ближче. оО! Сейф і вмивальник.
39. Можливо, це був будиночок завгоспа?
40. Зліва - одноповерховий будинок без даху.
41. Всередині видно сліди пожежі.
42.
43. Затишний куточок. Нагадує сарай - але це будинок, що з 40ї фотки.
44. Вигляд з іншого ракурсу.
О, а тут зберігся стенд.
45. Завдяки стенду дізналися план території і яке було призначення у основних корпусів.
46. Неподалік стоїть котельна.
Однак дертися крізь джунглі не стали.
47. Розвертаємось на вихід.
48. Крізь рослинність видно лабораторно-процедурний корпус на іншому кінці тубдиспансеру.
49. Знову адміністативно-диспансерний корпус. І три будівлі в одному кадрі.
50. Виходимо за периметр. Котельня.
51. З вулиці котельню видно краще, ніж з території тублікарні.
Чи діюча котельня, чи закинута - не знаю.
52. З двох сторін по тубдиспансеру примикає красивий, затишний, сквер з соснами.
Завдяки дощовій погоді у сквері нікого не було. А от коли приїждав раніше - було повно народу!
53. Помічаю якийсь венткіоск. Хм... навряд чи від бомбосховища.
54. Тублікарня з боку багатоповерхівки.
55. А біля діагностично-лікувального корпусу густа рослинність, що майже не видно будинків. І це наприкінці вересня.
56. А от через тиждень було вже холодно, похмуро і дощило.
І двоповерховий діагностично-лікувальний корпус вже був у осінньому антуражі.
В розпал осені тут мабуть ще красивіше.
Ось така вилазка по закинутому тубдиспансеру в Києві, на Святошино. Як бачите, за тиждень краєвиди змінились з літніх на осінні. Природа і будинки хоча б якось перекривають відсутність дослідження всіх корпусів. Ну, якщо сміливіше, то дєрзайте. А нам вистачило поверхневого огляду закинутого об'єкту. Тим паче, що заброшка виявилася бомжівником-помийкою.
Сподіваюся, у вас вистачило терпіння дочитати цей звіт. Вибачайте, якщо вийшло розмашисто.
Сподіваюся, що я не дуже пропіарив це місце. :)
Примітно, що до цього абандону я вже придивлявся в 2014му році. Але тоді не був впевнений, що він закинутий. Та й всі двері були зачинені, а вікна цілі. Ще тоді навколо тубдиспансеру був паркан. Тепер же територія виглядає явно закинутою. А паркан зрізали.
1. Туберкульозний диспансер №2. Територія комплексу - більше 2 га.
Красиві будиночки і незаїжджена заброшка.
Історію тубдиспасеру довелося збирати по крихтам. Спочатку це була дача залізничного путівника Миколи Анічкова. Двоповерховий будинок датується 1897 роком(!). В радянський час дача стала протитуберкульозним дитячим санаторієм. З 1964 року це міжрайонний туберкульозний диспансер №2. В 2007 році, при Чорновецькому, було прийняте рішення про проведення ремонтів в усіх протитуберкульозних закладах столиці до 2011 року. Але тубдиспансер на Святошино так і не дочекався ремонту. В 2012му його закрили через аварійний стан будівель. Управління з благоустрою взагалі вирішило, що будівлі не підлягають ремонту і їх необхідно знести. З того часу тубдиспансер стоїть закинутим. А в двох найбільших і найбільш вцілілих корпусах оселилися бомжі. Причому поліція не захотіла, або не змогла їх виселити.
В січні 2015го в одноповерховому корпусі була пожежа. На одному із сайтів прочитав, що начебто закинутий тубдиспансер горів 24 серпня цього року. На даний час колишній медзаклад належить територіальному медичному об'єднанню «Фтизіатрія».
Як тільки тубдиспансер закрили, на території збиралися побудувати багатоповерхові житлові будинки. Та хтось розпустив чутки, що навколо закладу захоронювали біоматеріали і ліки. Тому місцеві мешканці були проти забудови. Як альтернативний варіант пропонується зробити парк. Тим паче, поряд вже є сквер. Відновлювати заклад не будуть, оскільки для хворих вистачає існуючих тублікарень.
Було трохи страшно. Все-таки, туберкульозний диспансер. Якось на сталкерському сайті вичитав, що такі місця треба відвідувати дуже обережно. Хоча в мене й так кашель... Але не менше турбувало, що заброшку заселили безхатьки. Обійшовши територію навколо помітив, що біля одного з корпусів стояла бомжиха. Тому один лізти не насмілився. На другу вилазку взяв з собою знайомого сталкера. Однак все одно толком не полазили. В будинки, де можуть бути бомжі не захотів заходити. Надодачу підвела погода - лив дощ. Та оскільки інших фотозвітів не знайшов, то думаю, що й так зійде.
2. Територія колишнього тубдиспансеру немаленька. В 2014му була огороджена парканом. Але нині його зрізали.
Прикол в тому, що огорожу не передали до балансоутримувача тубдиспансеру.
3. Дивно, що металеві ворота і хвіртка вціліли. При тому, що металевий паркан випиляли.
4. Хвіртка. Але тепер неважливо чи є вона, чи ні - бо паркану все одно нема. Пролазь, де хочеш:)
5. Після вилазки зміг орієнтуватись по території тубдиспансеру.
Тому намалював схему території.
6. Гарний двоповерховий будинок - діагностично-лікувальний корпус. Колишня дача залізничника Анічкова. Будівля 1897 року. Хоча дехто не вірить.
В корпусі були розташовані рентген-кабінет, фтизіатри, гардероб, архів, інгаляторій.
7. Старовинний будинок чудово виглядає з усіх сторін.
8. На кутку будівлі стоїть старовинний дерев'яний стовп. І дивна стіна.
Можливо, там була якась прибудова?
9. Красива будівля.
10. І з кожого ракурсу виглядає інакше.
До речі, бачите кота біля входу?
11. Біля входу в діагностично-лікувальний корпус облаштоване місце для посиденьок. Видно, що тут можуть бути люди.
12. Минулого разу двері були відчинені. А під час другого візиту - прикриті.
Відчинили - а там темно. Ледве розгледів валізу біля входу. Сказав напарнику: «Валим! Всередині напевно хтось є.»
13. Якби знав, що там точно нікого нема, то зайшов би. А так, просто позаглядав у розбиті вікна.
14. Видно меблі. Але ж такий смітник всередині!
Розбитих вікна тільки два. Тому так мало фоток інтер'єру. Хоча й так непогано - в інтернеті взагалі не знайшов знімків приміщень цієї тублікарні.
15. Збоку від двоповерхового корпусу помітили погріб.
Пересуваючись по території закинутої тублікарні треба бути обережними. Є відкриті каналізаційні люки і какашки.
16. Якась господарська будівля. Маленька за розмірами.
А праворуч від неї видно ще один корпус.
17. Одноповерховий корпус в оточенні джунглів. Частина даху вже обвалилася.
Це лабораторно-процедурний корпус. Я так розумію, що це найтрешовіший корпус: як за станом, так і за призначенням. Судячи по стенду (покажу його в кінці звіту) в цьому корпусі розміщувались клінічна лабораторія, лабораторія, завідуюча лабораторією, біологічна, головна медсестра, відділ кадрів, кабінет кардіограми і маніпуляційний кабінет.
18. Будинок в аварійному стані і всередині помийка. Тому з товаришем трохи розмірковуєм: заходити, чи ні?
19. Всередині порожньо.
20. Меблів нема. Зате є багато сміття!
21. О, та тут взагалі помийка! Ні, не будемо заходити.
22. Хоча ні, меблі таки знайшли. Щоправда, вони якраз в приміщенні, над яким обвалився дах.
23. А в цілих приміщеннях порожньо (якщо не враховувати сміття).
24. О, стіл-бюро! Хоч якісь залишки інтер'єру.
І в кадр потрапив напарник.
25. Надворі триває дощ. А ми продовжуємо оглядати територію колишнього тубдиспансеру. Он, вдалині видніються ще корпуси.
26. Праворуч - торець одноповерхового будинку.
27. Одноповерхова будівля в центрі території - адміністративно-диспансерний корпус. У ньому були реєстратура, головний лікар, завідуючий диспансерним відділенням, медичний статистик (і такі бувають?), підлітковий лікар, фтизіатри.
28. Біля центральної алеї ледве знайшов... постамент від скульптури «Червона Шапочка і вовк».
29. Паркова скульптура «Червона Шапочка і вовк»:) Залишилась, мабуть, від дитячого протитуберкульозного санаторію.
Жаль, що скульптура не встояла до 2017го. Це фото зроблене в 2011 році. Встигла зафоткати - samogonnoeozero.
30. Адміністративно-диспансерний корпус в анфас. В кадр потрапила людина. Так що журналісти не збрехали, що у лікарні поселились бомжі.
Самі розумієте, що в цей корпус не стали заходити.
31. Лівий торець головного корпусу.
32. Другий погріб і господарські будівлі.
Це фото зробив 26 вересня.
33. А через тиждень те саме місце виглядало вже по-осінньому.
34. Другий погріб теж виявився закиданим сміттям.
35. Іще корпуси. Схоже на господарські будівлі.
36. Зовсім маленька будівля.
Цікаво, що в ній?
37. А в маленькому будиночку такий самий смітник, як і у інших корпусах.
38. Подивимось ближче. оО! Сейф і вмивальник.
39. Можливо, це був будиночок завгоспа?
40. Зліва - одноповерховий будинок без даху.
41. Всередині видно сліди пожежі.
42.
43. Затишний куточок. Нагадує сарай - але це будинок, що з 40ї фотки.
44. Вигляд з іншого ракурсу.
О, а тут зберігся стенд.
45. Завдяки стенду дізналися план території і яке було призначення у основних корпусів.
46. Неподалік стоїть котельна.
Однак дертися крізь джунглі не стали.
47. Розвертаємось на вихід.
48. Крізь рослинність видно лабораторно-процедурний корпус на іншому кінці тубдиспансеру.
49. Знову адміністативно-диспансерний корпус. І три будівлі в одному кадрі.
50. Виходимо за периметр. Котельня.
51. З вулиці котельню видно краще, ніж з території тублікарні.
Чи діюча котельня, чи закинута - не знаю.
52. З двох сторін по тубдиспансеру примикає красивий, затишний, сквер з соснами.
Завдяки дощовій погоді у сквері нікого не було. А от коли приїждав раніше - було повно народу!
53. Помічаю якийсь венткіоск. Хм... навряд чи від бомбосховища.
54. Тублікарня з боку багатоповерхівки.
55. А біля діагностично-лікувального корпусу густа рослинність, що майже не видно будинків. І це наприкінці вересня.
56. А от через тиждень було вже холодно, похмуро і дощило.
І двоповерховий діагностично-лікувальний корпус вже був у осінньому антуражі.
В розпал осені тут мабуть ще красивіше.
Ось така вилазка по закинутому тубдиспансеру в Києві, на Святошино. Як бачите, за тиждень краєвиди змінились з літніх на осінні. Природа і будинки хоча б якось перекривають відсутність дослідження всіх корпусів. Ну, якщо сміливіше, то дєрзайте. А нам вистачило поверхневого огляду закинутого об'єкту. Тим паче, що заброшка виявилася бомжівником-помийкою.
Сподіваюся, у вас вистачило терпіння дочитати цей звіт. Вибачайте, якщо вийшло розмашисто.
Сподіваюся, що я не дуже пропіарив це місце. :)