Про мовне питання

[marynochka]

А знаєте, мене давно задовбалала російськомовність оточуючих. І задовбала оця необхідність толерантного ставлення до них. Бо вони ні разу, ні грама не думають про те, щоб толерантно ставитись до україномовного населення. Іде війна Росією, а в них навіть думка не промайне, що говорити мовою окупанта, коли є своя, це погано і з цим зав*язувати треба

Comments

[stzozo]

http://stzozo.livejournal.com/1252539.html#comments
Ага, є така тема

[marynochka]

Ладно радянська пропаганда. Але зараз іде війна. З Росією, блін. І ми соромимося (!) робити зауваження (!) тим, хто говорить мовою окупанта. А вони не соромляться. Ніби так і треба.

[stzozo]

Щоб виправити цю ситуацію, треба виграти війну.

[marynochka]

Ми її не виграємо. В нас недостатньо ресурсів для того, щоб знищити росію. Ми не змогли примусити себе поважати за 20 років незалежності, навряд чи в нас це вийде в окупації.

[igrek_web]

Ставтесь до цього спокійно. Говоріть з ним українською вдома, а з іншими нехай говорить так, як виходить. Я говорив вдома українською, а школа була російською, і дуже за це вдячний. Обидві мови рідні з дитинства - це великий плюс. Нещодавно прийшлось навіть перекладати книги з англійської на російську, хоча сам я постійно жив в Західній Україні.

А російська мова - це не тільки Мордор. Це весь пост-радянський простір. Це одна з міжнародних мов. Я говорив нею з македонським таксистом, я говорив нею з молдованином в Стамбулі. Ви знайдете значно більше турків, китайців, німців та інших, що володіють російською, але не українською.

[marynochka]

Ми вже двадцять років ставилися до цього спокійно. Доставилися.
Я не проти, щоб він знав російську. Ми всі її знаємо.
Я проти, щоб нею спілкувалися в Україні. Чому з двох дітей саме моя повинна міняти рідку мову? Чому? Бо їм так зручніше? Я вважаю, що повинно бути навпаки.

[lla_pa]

Как по мне, ты путаешь два аспекта

[marynochka]

****если к малому обращаются на украинском, просто повторяю ему вопрос на русском. Не в этом проблема.

Проблема. Не для нього, звичайно. Навіщо ти перекладаєш, якщо він розуміє? Бач, він уже з малечку знає, що всі будуть пристосовуватись під нього, а мій - що йому треба пристосовуватись. І вони ж не одні такі - це масове явище.

І як мені своєму малому пояснити, що не треба переходити на російську, що його і так розуміють? Чому російськомовні діти можуть робити зауваження навіть дорослим, а я не можу зробити зауваження власній дитині? Я не хочу, щоб воно шверготіло кацапською, розумієш, це моя рідна дитина. Мені боляче в кінці-кінців, коли моя дитина говорить чужою мовою.

Знаєш, для багатьох росіян на початку 19-го століття французька мова була рідною. Але після нападу Наполеона на Росію вона стала мовою окупанта. Ну просто в силу факта окупації. І хоча з Наполеоном воювало в тому числі і франкомовне дворянство, використання французької потихеньку згорнули.

[lla_pa]

Навіщо ти перекладаєш, якщо він розуміє? Бач, він уже з малечку знає, що всі будуть пристосовуватись під нього, а мій - що йому треба пристосовуватись. І вони ж не одні такі - це масове явище

[marynochka]

Не про патріотизм мова. І не про те, хто більший українець.

Мова про постійні утиски україномовних, про їх комплекс меншовартості. І готовність терпіти. Як наслідок - відсутність достатнього україномовного контенту. Немає жодного телеканалу без російської мови. Насилу з*явилась одна радіостанція (100,0 фм), та й то реклама там російською.

І найстрашніше те, що переважна більшість українців (критична більшість) обох мов вважають такий стан речей нормальним. От тобі й національно-утворююча ознака - паталогічна толерантність.

[line_o]

Сам маю багато суржу, але малюк мій гарно такає навідміну від мене. Мило слухати, але рідня яку зачіплює це такання і намагалися його переконати, що дакать правильніше. Але зуськи їм.
З дитиною просто проводити бесіди виховного зразку, як правильно говорити, а як ні. В мене поки виходить. І мульти я йому даю дивитися виключно в укр. дубляжі.

[oldbufo_wife]

зараз ми живемо в Ізраїлі, тут коли моя дитина звертаеться російською, чи українською до одноліток ніколи, НІКОЛИ, жодного разу батьки жодного разу не пропонували перекласти, не коментували " він не розуміє", "нехай вчить іврит" тощо. цікаво, що діти завжди знаходять спильну мову.
порада на майбутне: треба шукати україномовну школу, саме школа, не садок формує мову, якою мовою розмовляє школа сьогодні, такою мовою буде розмовляти суспільство завтра.
філософська порада: почитайте щось про відтворення івриту, та (на цьому акцент) про його боротьбу з ідишем. як на мене дуже схожи процеси, вороже ставлення між прихильниками ціх мов, іврит переміг виключно завдяки школі

[marynochka]

****зараз ми живемо в Ізраїлі, тут коли моя дитина звертаеться російською, чи українською до одноліток ніколи, НІКОЛИ, жодного разу батьки жодного разу не пропонували перекласти, не коментували " він не розуміє", "нехай вчить іврит"

Не розмію, то на якій мові діти спілкуються між собою.

****цікаво, що діти завжди знаходять спильну мову.

А я що, заперечую? Знаходять. І ця мова в нас завжди російська.

****почитайте щось про відтворення івриту, та (на цьому акцент) про його боротьбу з ідишем.

Опа! Я оце тільки з цього коментаря дізналася, що іврит й ідиш - це різні мови. А можна зовсім-зовсім коротко в чому там різниця?

[oldbufo_wife]

взагалі я теж не дуже добре розумію якою мовою вони спилкуються, але ж спилкуються. головне, що доросли не корегують як саме іхня дитина буде спілкуватися з іншою дитиною. не дають настанов. тому спілкуватися будуть або на мові "школи", або на мові більшості. є випадки коли кожна дитина розмовляю своєю мовою
так ідиш та іврит це різні мови, навіть не споріднені. іврит - це семитська мова, а ідиш - споріднена з німецькою. тому простіше переказати, що спільного - абетка, та деяки слова, все інше різне. (будова речення, сістема родов, часу). історія боротьби ідиша з івритом дуже драматична

[marynochka]

Якщо не корегувати - моя дитина буде російськомовною. А я не хочу.