welcome to the real life
Починаю страшенно не любити зустрічати колишніх однокласників/одногрупників. Виглядає як якесь змагання, про участь в якому мене забули повідомити. А починається воно відразу після слів: Як справи? Далі треба назвати якомога вражаюче місце своєї роботи, бо якщо ти або безробітний, або місце праці гірше за те, яке називає суперник - ти програєш. От ( Read more... )
Comments 18
Моя вчителька англійської
Англійську всі ми вчили з 3 класу. Звісно, ні спілкуватись, ні вільно читати англійською ми не вміли - нас вчили робити екскзайзи, вести безкінечний довбаний словник (sic!) і заучувати діалоги. У 10 класі нас віддали "моїй вчительці англійської" - і в мене немов очі відкрились! Вчитись, виявляється, може бути цікаво - гарні теми, прикольні вправи, цікаві підручники... до кінця року деякі з нас ЗАГОВОРИЛИ... вона нас провчила рік і відчалила працювати у Польщу :( та вона залишила у мені любов до Інглішу і, насправді, в рази розширила мій світогляд (як би я зараз жила без іноземної - я поняття не маю + зараз я би не працювала на своїй улюбленій роботі).
Тому, бути класним шкільним вчителем можна і треба! Комусь впаде це зернятко знань на голову і його життя розквітне. Це прекрасна місія!
Reply
дуже надіюся, що ще повикладаю хоча б років 2-3, бо при теперішньому розкладі зі скороченням годин навіть стати вчителькою не легко. та й зарплатня лишає бажати кращого.
а яка вона, твоя улюблена теперішня робота?
Reply
якщо дуже образно - я відповідаю за те, щоб всі у моїй компанії знали що робити якщо щось станеться із пацієнтом в результаті прийому ліків (тренінги, онгоінг навчання і те де) + приймаю ті чи інші рішення у різних випадка + я є представником компанії в розрізі безпеки ліків в українських органах, що відповідають за їх якість (звітність, подання інформації і те де). Я обожнюю свою роботу!
Reply
Reply
Leave a comment