Про чоловіків і жінок/ритуали мозку.

[manoona]

Якось в розмові з братом і дружбаном виявили дивну річ. Вони обидва рахують сходинки, коли підіймаються пішки по ескалатору, брат рахує кроки від зупинки трамваю чи маршрутки до входу в метро ( 180 кроків від світлофора до метро, чи подвійних кроків, чи не сто вісімдемят... Я не пам'ятаю, а він пам'ятає), а по кроках вираховує час, за який можна

Comments

[malenkyptashok]

можу точно сказати, що не рахую ані сходинок, ані кроків. в голові безладна суміш думок про все і вся, про вчора і про завтра, про те, що в жінки, що йде попереду взуття пасує до сумки і до пальто, і треба й собі випробувати це поєднання кольорів і трррррр думки-враження. колись я парктикувала гру: як я дійшла до такої думки? що я думала перед нею - коротше, відбудовувала зворотний ланцюг. часто робила це перед сном і не встигала вибудувати, бо засинала)))

[manoona]

:) я не одна.
таки скоріше за все це "типово жіноче" та "типово чоловіче"... зараз ще на роботі опитування проведу:)

[manoona]

Кать, вот и я так же! :))
Вообще не понимаю, как можно считать шаги, если есть столько важных вещей, о которых можно думать:) Лучше петь песни, я часто так делаю: иду по улице и пою песню всем стесняющимся на зависть:)))
Не, ну в спортзале наверное бы считала... но занимаюсь-то я йогой, и там по ощущениям обычно- без счета и под музычку:) вот когда пресс по утрам качаю, то таки считаю, но там до 20 всего, зато три раза)))

А еще этот дружбан говорит, что есть такие моменты, которые обескураживают. Например, нечетко поставленная задача:
М:- Сколько нужно варить макароны?
Ж: - Пока не сварятся
М: - Не, ну это понятно, а сколько минут?
Ж: - Не знаю, просто видишь, что готовы, значит сварились
М: - ?!?!::*№№%:

О_о

:)