Про чоловіків і жінок/ритуали мозку.
Якось в розмові з братом і дружбаном виявили дивну річ. Вони обидва рахують сходинки, коли підіймаються пішки по ескалатору, брат рахує кроки від зупинки трамваю чи маршрутки до входу в метро ( 180 кроків від світлофора до метро, чи подвійних кроків, чи не сто вісімдемят... Я не пам'ятаю, а він пам'ятає), а по кроках вираховує час, за який можна дійти швидко/дійти повільно/ добігти.
Вони обидва рахують рухи при фізичних вправах та при повсякденних: при відтисканнях від підлоги, при розчісуванні волосся, при чищенні зубів.
А я біжу в метро і думаю про сон, що мені наснився, про персонажів книги, яку щойно читала в маршрутці, про те, що знову здається болить нога, що треба подзвонити кумі, але не зараз, бо зараз вже забігаю в метро, про те, що забула привітати когось з днем народження, а ще про те, що треба обганяти отого дядьку з цигаркою попереду мене, бо не хочеться його димом дихати...
А я розчісію волосся тихенько наспівуючи якусь пісню, і думаю про те, що знову сьогодні не встигла подзвонити кумі, а зараз вже ніч, що крем для обличчя майже закінчився, (о!) а ще я сьогодні не випила вітамінку-треба не забути цю думку та випити іі пізніше, і що знову нежить починається, хворіти не хочеться, що скоро весна- справжня, а не календарна, а настрій зовсім не веселий, що новини треба почитати - чи не змінилась ситуація в Криму поки я голову мила...
Тепер мені цікаво: чи дійсно всі чоловіки так роблять, чи всі жінки?