страсбург - 1
ну от, повернулись ми зі страсбурга вчора.
я пишаюсь юлею: 9 годин туди і 9 годин назад - і хоч би якесь репетування, каприз. фігушкі. спокійно собі сиділа, втикала у вікно або гралась. вік у неї зараз такий, що хочеться постійно повзати, ходити, рухатись, хапати. от я і думала: цілий день пристібнутою в автокріслі - як поведе себе.. повела чудово :).
власне, як і рекомендують, щотригодини зупинялись (десь на півгодини-годинку), щоб розім'ятися. викладу потім фото пеленальної кімнатки у придорожньому магазині (їх по трасам дофіга). відчувається паризький регіон (коли проїжджаєш повз) у стилі водіння (шось а ля україна: підрізають, обганяють по правій і т.д.), а в решті департаментів більш-менш чемні водії :). особливо запам'ятався один гоу-фаст, що обігнав по правій на 200 км/г і одна величезна фура, що тупо підрізала мене, бо їй хотілось обігнати іншу фуру. я від душі їй поклаксонила, потім коли та фура запакувалась на першу смугу, я її обігнала. виявилось, то була вантажівка наземних військ франції :):).
близько 22ї вечора приїхали в отель (добре приїздити в незнайоме місто пізно ввечері, коли пробки розсмоктані, машин мало). а наступного дня пішли в місто туристувати. по місту я мабуть зроблю окремий фото-пост.
а так.. знову побачила страсбурзький кафедральний. зрозуміла, що по фото все одно атмосферу не передати (хоча таки зафоткала :) ). потім прийшла думка: страсбурзький собор стоїть на невеликій за розмірами площі. відповідно відійти далі, щоб подивитися на нього в цілому - неможливо. стоїш поряд і дивишся вгору (на відміну від, приміром, паризького собору, перед яким - величезна площа. можна відійти і охопити повністю поглядом, собор здається від того маленьким).
знову порулили в район "маленька франція" - старовинний квартал з автентичними альзаськими будинками (ніби опиняєшся у новорічній казці).
ну і класика: сходили до європейських інституцій (рада європи, до речі, нагадує якийсь провінційний районний будинок культури).
місто тихе, спокійне.
щодо євреїв: у страсбурзі є величезна синагога миру (мир у значенні антоніма війні). ми її, правда, бачили вночі, тому нічого про неї не скажу.
а так на візит у нас був повний день у п'ятницю, і до 12ї в суботу і неділю. тому в суботу пішли ще раз в центр міста (бо у п'ятницю ми там ходили вже в темряві), а в неділю - в німецьке прикордонне містечко kehl. природньо, що все було зачинене, хіба турецькі магазинчики відкриті.
ну а в понеділок вранці потулили назад до нанта (можна б ще було трохи залишитися, але кішка в хаті сама :) ). в страсбург ми їхали через центр франції (тому вийшло трохи довше. то аби оминути паризький регіон в годину пік. виїхали з нанта рівно о 9й, потім в обід побули 2 години у бабусі й дідуся чоловіка, що живуть недалеко від парижа. а в страсбурзі були аж о 22й вечора), а назад - вже через паризький регіон (зупинялись лише тричі, тому вдома були вже рівно о 20й вечора, хоча і виїхали о 10й ранку).
що ще.. отель наш був на околиці страсбурга (щоб ближче до німеччини дійти, оскільки в суботу і неділю чоловік був сам з юлею, а дуже хотів полазити по німецькому містечку). виявився наш райончик гарячим. було це так. десь близько 16ї (ну тобто ще день надворі) стоїть мій чоловік з юлею на автобусній зупинці біля отелю. нікого, крім нього. підходять до нього троє мужичків арабських, оточують в бутерброд, а задній лапає кишені (пощастило, бо всі доки, гаманці, чеки, картки були зі мною в сумці). врятувало те, що підійшов автобус, ті чуваки теж сіли туди. а в автобусі з моїм чоловіком порозмовляли мєнти в цивільному (добре грали роль, тіпа в ігрушкі на айподі шпіліли і т.д.), запитали дещо, виявилося, що тих трьох вже давно шукають (грабували, тирили скутери, їздили без шоломів і т.д.). а на наступній зупинці їх взяли.
мешканці страсбурга дуже привітні, охоче підкажуть, як пройти і на який маршрут сісти. а як не знатимуть, то замість вас у оточуючих запитають :). люблю прикордонні міста, люди там інакші. ще дізналась про існування альзаського діалекту (бо відчувався акцент у більшості мешканців), але він відмирає, все менше людей його юзають.
а так подивитися у страсбурзі є на що. ми так і не дійшли до палацу роанів. а, подивились на криті мости, на шлюз вобан. страсбург - як петербург, осідланий мостами.
так що моя порада така: як доведеться комусь їхати у францію, почніть візит саме зі страсбурга, точно не пожалкуєте. центр міста - казковий.
далі буде.
я пишаюсь юлею: 9 годин туди і 9 годин назад - і хоч би якесь репетування, каприз. фігушкі. спокійно собі сиділа, втикала у вікно або гралась. вік у неї зараз такий, що хочеться постійно повзати, ходити, рухатись, хапати. от я і думала: цілий день пристібнутою в автокріслі - як поведе себе.. повела чудово :).
власне, як і рекомендують, щотригодини зупинялись (десь на півгодини-годинку), щоб розім'ятися. викладу потім фото пеленальної кімнатки у придорожньому магазині (їх по трасам дофіга). відчувається паризький регіон (коли проїжджаєш повз) у стилі водіння (шось а ля україна: підрізають, обганяють по правій і т.д.), а в решті департаментів більш-менш чемні водії :). особливо запам'ятався один гоу-фаст, що обігнав по правій на 200 км/г і одна величезна фура, що тупо підрізала мене, бо їй хотілось обігнати іншу фуру. я від душі їй поклаксонила, потім коли та фура запакувалась на першу смугу, я її обігнала. виявилось, то була вантажівка наземних військ франції :):).
близько 22ї вечора приїхали в отель (добре приїздити в незнайоме місто пізно ввечері, коли пробки розсмоктані, машин мало). а наступного дня пішли в місто туристувати. по місту я мабуть зроблю окремий фото-пост.
а так.. знову побачила страсбурзький кафедральний. зрозуміла, що по фото все одно атмосферу не передати (хоча таки зафоткала :) ). потім прийшла думка: страсбурзький собор стоїть на невеликій за розмірами площі. відповідно відійти далі, щоб подивитися на нього в цілому - неможливо. стоїш поряд і дивишся вгору (на відміну від, приміром, паризького собору, перед яким - величезна площа. можна відійти і охопити повністю поглядом, собор здається від того маленьким).
знову порулили в район "маленька франція" - старовинний квартал з автентичними альзаськими будинками (ніби опиняєшся у новорічній казці).
ну і класика: сходили до європейських інституцій (рада європи, до речі, нагадує якийсь провінційний районний будинок культури).
місто тихе, спокійне.
щодо євреїв: у страсбурзі є величезна синагога миру (мир у значенні антоніма війні). ми її, правда, бачили вночі, тому нічого про неї не скажу.
а так на візит у нас був повний день у п'ятницю, і до 12ї в суботу і неділю. тому в суботу пішли ще раз в центр міста (бо у п'ятницю ми там ходили вже в темряві), а в неділю - в німецьке прикордонне містечко kehl. природньо, що все було зачинене, хіба турецькі магазинчики відкриті.
ну а в понеділок вранці потулили назад до нанта (можна б ще було трохи залишитися, але кішка в хаті сама :) ). в страсбург ми їхали через центр франції (тому вийшло трохи довше. то аби оминути паризький регіон в годину пік. виїхали з нанта рівно о 9й, потім в обід побули 2 години у бабусі й дідуся чоловіка, що живуть недалеко від парижа. а в страсбурзі були аж о 22й вечора), а назад - вже через паризький регіон (зупинялись лише тричі, тому вдома були вже рівно о 20й вечора, хоча і виїхали о 10й ранку).
що ще.. отель наш був на околиці страсбурга (щоб ближче до німеччини дійти, оскільки в суботу і неділю чоловік був сам з юлею, а дуже хотів полазити по німецькому містечку). виявився наш райончик гарячим. було це так. десь близько 16ї (ну тобто ще день надворі) стоїть мій чоловік з юлею на автобусній зупинці біля отелю. нікого, крім нього. підходять до нього троє мужичків арабських, оточують в бутерброд, а задній лапає кишені (пощастило, бо всі доки, гаманці, чеки, картки були зі мною в сумці). врятувало те, що підійшов автобус, ті чуваки теж сіли туди. а в автобусі з моїм чоловіком порозмовляли мєнти в цивільному (добре грали роль, тіпа в ігрушкі на айподі шпіліли і т.д.), запитали дещо, виявилося, що тих трьох вже давно шукають (грабували, тирили скутери, їздили без шоломів і т.д.). а на наступній зупинці їх взяли.
мешканці страсбурга дуже привітні, охоче підкажуть, як пройти і на який маршрут сісти. а як не знатимуть, то замість вас у оточуючих запитають :). люблю прикордонні міста, люди там інакші. ще дізналась про існування альзаського діалекту (бо відчувався акцент у більшості мешканців), але він відмирає, все менше людей його юзають.
а так подивитися у страсбурзі є на що. ми так і не дійшли до палацу роанів. а, подивились на криті мости, на шлюз вобан. страсбург - як петербург, осідланий мостами.
так що моя порада така: як доведеться комусь їхати у францію, почніть візит саме зі страсбурга, точно не пожалкуєте. центр міста - казковий.
далі буде.