різне вчорашнє
подумуємо в новому році поміняти машину. зараз 206й сірий пижик, коли ми були вдвох, багажника вистачало. зараз покласти туди один юлин візок, і більше нічого. прийшли до консенсусу - сітроен с4. з мого боку лише дві вимоги - на дизельному паливі (бо наша зараз на бензині, і хаває багато: 8/100 по місту і до 10/100 на автотрасі. а сітроен ніби 6/100 в місті і 6,4/100 на автотрасі) і шоб червоного кольору. погуглили - є два червоних: червоний-люцифер (не подобається, бо рожевуватий віддтінок) і червоний-аден (оце "серцевий удар", як тут кажуть. гарний). пішли в магазин (дилер сітроен), мені хотілося подивитися на неї всередині, на багажник (бо оті цифри в літрах я не уявляю), видимість (бо перескладала водіння тут на сітроен с3, і видимість спереду мені не подобалась зовсім). коротше, все ок, нам обом сподобалось (а це рідкість). дядько розповів, які наразі машини у них є (якого кольору :) хі-хі). а червоної немає. я кажу - всьо, нам не цікаво. на що мужик відповідає: "а яка вам різниця, ви ж не бачите колір, коли сидите за кермом". яка ж блін залізна логіка :).
***
підсіла на домашні компоти (до речі, французи словом компот називають пюре з варених фруктів). ще залишалась одна доморощена пляшка, тре було підкупити фруктів. пішли в магазин, стоїмо в черзі. за мною -- якась дівчина. стоїмо. підходить тітка зі своєю здоровенною пачкою згущенки в порошку і питає мене, чи це загальна каса. так, кажу, загальна. і бачу вона за мною пристроюється. то я спокійно кажу: оце хіба за дівчиною будете, бо вона за мною. на шо ота згущено-порошкова тітка відповідає мені: ви знаєте, я доросла людина, і сама розберусь. і не треба на мене отак злобно дивитися, займайтесь краще вашим сином (юля у мене в шарфі сиділа. блін, і досі всі її хлопчиком називають. напочатку мені було пофіг - хто там розбере, коли воно мале. а зараз вже діставати почало :):) найгірше, це коли я її повністю з ніг до голови в рожеве одягаю, щоб не казали мені, який у мене гарний хлопчик, то все одно запитують, чи це хлопчик, чи дівчинка). корочє, я опєшила о.О якось не очікувала такого повороту подій. відповіла їй чемно, що іншого погляду в мене немає і чого вона така злобна.
***
наступного тижня їдемо всі втрьох у страсбург.
виїжджатимемо в четвер. погуглила-помішленіла, є три варіанти дороги: 865 км, 895 км і 912 км (ну ясно шо ми поїдемо першим варіантом, хоч він і дорожче обійдеться). ним дорога йде через паризький регіон, заїдемо до батьків свекрухи (свекрушина мати - полька 100%. а коли ми вибрали ім'я для юлі, то виявилось, що так звали матір матері свекрухи - юлія), десь в обід вийде, там годинку відпочинемо і сунемо далі. ну так якщо без зупинок рахувати, гугл пише про 9 годин дороги. за кермом буду лише я (муж ніяк не перескладе свої блін права). а ще невідомо, як поведе себе юля в дорозі :) ну зазвичай вона спить - шум мотора її заколисує. але скільки там вона спатиме - годину, дві.. коротше подивимось.
колись давно (чи у 2006, чи у 2007) я вже була в страсбурзі з однією подругою, туристували. дуже класне місто. запам'яталися такі пункти:
-офігенна кількість ортодоксальних євреїв (отаких шо в чорних плащиках, білих сорочках, у шляпах і з пейсами).
-офігенна кількість держслужбовців на роверах.
-офігенно органічне поєднання старого і нового в архітектурі.
-офігенний район "стара франція", з каналами, старовинними будинками.
-і найкращий, який я коли-небудь за все своє життя бачила, страсбурзький собор Нотр-Дам. чуваки, як буде можливість поїхати до франції, дуйте одразу в страсбург. Нотр-Дам паризький - то іграшка у порівнянні із страсбурзьким.
а ще зупинимось в отельчику поряд із мостом європи. переходиш через той міст - і ти в німеччині, в містечку kehl. як ідеш з фр сторони, ліворуч стояла стара вже непрацююча митниця. переходиш - і вже у іншій мовній культурі :).
ну коротше, поки таке..
***
підсіла на домашні компоти (до речі, французи словом компот називають пюре з варених фруктів). ще залишалась одна доморощена пляшка, тре було підкупити фруктів. пішли в магазин, стоїмо в черзі. за мною -- якась дівчина. стоїмо. підходить тітка зі своєю здоровенною пачкою згущенки в порошку і питає мене, чи це загальна каса. так, кажу, загальна. і бачу вона за мною пристроюється. то я спокійно кажу: оце хіба за дівчиною будете, бо вона за мною. на шо ота згущено-порошкова тітка відповідає мені: ви знаєте, я доросла людина, і сама розберусь. і не треба на мене отак злобно дивитися, займайтесь краще вашим сином (юля у мене в шарфі сиділа. блін, і досі всі її хлопчиком називають. напочатку мені було пофіг - хто там розбере, коли воно мале. а зараз вже діставати почало :):) найгірше, це коли я її повністю з ніг до голови в рожеве одягаю, щоб не казали мені, який у мене гарний хлопчик, то все одно запитують, чи це хлопчик, чи дівчинка). корочє, я опєшила о.О якось не очікувала такого повороту подій. відповіла їй чемно, що іншого погляду в мене немає і чого вона така злобна.
***
наступного тижня їдемо всі втрьох у страсбург.
виїжджатимемо в четвер. погуглила-помішленіла, є три варіанти дороги: 865 км, 895 км і 912 км (ну ясно шо ми поїдемо першим варіантом, хоч він і дорожче обійдеться). ним дорога йде через паризький регіон, заїдемо до батьків свекрухи (свекрушина мати - полька 100%. а коли ми вибрали ім'я для юлі, то виявилось, що так звали матір матері свекрухи - юлія), десь в обід вийде, там годинку відпочинемо і сунемо далі. ну так якщо без зупинок рахувати, гугл пише про 9 годин дороги. за кермом буду лише я (муж ніяк не перескладе свої блін права). а ще невідомо, як поведе себе юля в дорозі :) ну зазвичай вона спить - шум мотора її заколисує. але скільки там вона спатиме - годину, дві.. коротше подивимось.
колись давно (чи у 2006, чи у 2007) я вже була в страсбурзі з однією подругою, туристували. дуже класне місто. запам'яталися такі пункти:
-офігенна кількість ортодоксальних євреїв (отаких шо в чорних плащиках, білих сорочках, у шляпах і з пейсами).
-офігенна кількість держслужбовців на роверах.
-офігенно органічне поєднання старого і нового в архітектурі.
-офігенний район "стара франція", з каналами, старовинними будинками.
-і найкращий, який я коли-небудь за все своє життя бачила, страсбурзький собор Нотр-Дам. чуваки, як буде можливість поїхати до франції, дуйте одразу в страсбург. Нотр-Дам паризький - то іграшка у порівнянні із страсбурзьким.
а ще зупинимось в отельчику поряд із мостом європи. переходиш через той міст - і ти в німеччині, в містечку kehl. як ідеш з фр сторони, ліворуч стояла стара вже непрацююча митниця. переходиш - і вже у іншій мовній культурі :).
ну коротше, поки таке..