Велокраїна. На Ліснів!
Йшов третій день нашого вештання горами. План їхати у Ворохту (30км) не змінився, тож, попрощавшись з паном Анатолієм, туди і поїхали.
1. І прийшло нам на думку заїхати у інформаційний центр Велокраїни, де черговий раз зустріли viktoza
2. Який нам подарував магнітики
і повідомив, що знає чудовий маршрут у Ворохту гірським хребтом (маршрут не велокраїнський), але маршрут складний і виїжджати сьогодні туди вже пізно.
Згадавши, що у нас є з собою палатка і можливість заночувати у горах, пропустивши повз вуха тричі сказане Віктором попередження про складність маршруту, вирішили їхати.
3. Рухаємось до Микуличина на малоуспішні пошуки їх сільради, де починається маршрут.
4. Нам кудись туди, в гори
5. Ось він, нестандартний зелений роверик і початок маршруту. 590 метрів над рівнем моря.
6. Затяжний підйомчик доовго долаємо на передачі 1-1.
7. 690 м. Піднятися на 100 м у висоту - діло непросте. Але ми ще на початку підйому. Перші пейзажі і галявинка з чорницею.
8.
9. 860 м. Привал через півтори години після початку маршруту. Зваривши мівіну, розуміємо, що води у нас дуже мало як для наших планів. Але поряд було пару хатинок, і добрі хазяїни дали нам набрати води.
10. Після привалу підйоми стають крутішими.
11. Не скрізь можна проїхати навіть на 1-1.
12. Тільки квадроциклісти ганяють:)
13. 1010 м. Пейзажі стають все цікавішими.
14.
15. Чудове місце порозкидати кінцівки по землі і дивитися в небо
16.
17.
18. Найкрутіший підйом маршруту. Дивитися на нього було тяжко
19. Ми такі герої, з останніх сил деремося на хребет (а він зветься Ліснів), а для бабки-пастушарки, схоже, це діло буденне.
20. Ось він, останній підйом перед вершиною. Першою вершиною Лісніва, 1190 м.
21. На вершині!
Дме холодний вітер, сил немає і хочеться полежати, але знаю, що треба фоткати, адже краєвиди пречудові.
22.
23.
24. Рухатися по хребту, від вершини до вершини вже легше, але все одно кожна наступна вершина дається тяжко.
25. Вечоріє
26. Тож довелося шукати місце для ночівлі. 1220 м над рівнем моря.
27. Знайшли поряд джерело з водою, приготували макарони (знадобився мій спеціально для цього узятий штатив)
28. Якось непомітно і ніч настала. Місячна, зоряна, ясная. Повкладались спати.
Мій перший досвід юзання палатки показав, що це діло не найприємніше. Вночі в горах стає дуже холодно
29. Ранок четвертого дня для нас настав о десятій.
30. В гори виповзло багато худоби
31.
32. Вуйки на Зілі. Зіл - найкрутіший спосіб пересування горами. Може перевезти багато вуйок одночасно.
33. Ляп!
34.
35.
36. Шлях до чергової вершини
37. І вид з неї
38.
39. Задовбавшись їхати хребтом до Ворохти, вирішили шукати з'їзд у напрямку Татарова. Доріжка знайшлася, і після невеликого підйому...
Довжелезний спуск (400 м висоти) по грязюці і гівнюці. За один цей спуск я достирав всі свої колодки. Добре, що були запасні.
40. Після спуску наш шлях перегородила річка. Річка холодна і широка.
41. Спочатку намагалися збудувати мостовий перехід
42. Потім вирішили через річку їхати. Заодно і ровери помити:)
43. Дорога донизу вздовж річки
44. Так і спустилися до Татарова. Перша цивілізація
45. Велокраїнська книжечка допомогла нам доїхати до садиби пані Наталії, де ми і поселилися.
46. Ровери чомусь були дуже брудними, ледве їхали
47. Добре, що у пані Наталії є Кархер. Мити ровер великим напором з Кархера - одне задоволення, грязюка відлітає сама.
48. Наша автентична кімнатка. Санвузол ніяк не закривається, а так жити можна.
49. А потім був заєць
50. І вечеря від пані Наталії.
51.
Вже нікуди не виходили і полягали спати. Це були довгі два дні.
Виглядала наша поїздка Ліснівом якось так:
Велокраїна. Дорога до Яремчі
Велокраїна. Знайомство з Карпатами
Велокраїна. На Ліснів!
Велокраїна. На Буковель
Велокраїна. Яблуницьке видноколо
Велокраїна. Івано-Франківськ