Збіг...
Rudyard Kipling
If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don't deal in lies,
Or being hated, don't give way to hating,
And yet don't look too good, nor talk too wise:
If you can dream - and not make dreams your master;
If you can think - and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you've spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build'em up with worn-out tools:
If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: "Hold on!"
If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings - nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds' worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that's in it,
And - which is more - you'll be a Man, my son!
Переклад
Василя Стуса:
Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому,
і власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії -
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання -
адже тебе поразка не страшить.
Коли зотлілі нерви, думи, тіло
ти владен знову кидати у бій,
коли триматись вже немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
а бувши з королями - простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси Людина
і землю всю своєю назовеш.
Інші переклади - російською - можна подивитись на цій ЖЖ-сторінці , звідки й було взято переклад Стуса (з-поміж коментарів). На мою думку, переклад Стуса вражаюче доповнює та обставина, що Стус повністю втілив у свому житті написане Кіплінгом у тому вірші... Тому сам факт того, що Стус переклав того вірша, виглядає, як на мене, незвичайним символічним збігом. Адже людей з такою життєвою позицією і такою долею, як у Стуса, на світі знайдеться не багато. Тим більше, поетів, у яких би зміст ними написаного відповідав суті їхньої особистості. І коли я написав, що Стус "повністю втілив у своєму житті те, про що сказав Кіплінг", я мав на увазі, що, хоча Стусові не довелось "бувши з королями, не губити простоти", зате йому довелось постійно проявляти небачену стійкість духу, людяність, чесність в умовах, набагато важчих, ніж змальовані Кіплінгом.
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій - допоки скону,
Допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
Усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
До нього сам Господь тебе прирік.
Василь Стус
If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don't deal in lies,
Or being hated, don't give way to hating,
And yet don't look too good, nor talk too wise:
If you can dream - and not make dreams your master;
If you can think - and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you've spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build'em up with worn-out tools:
If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: "Hold on!"
If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings - nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds' worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that's in it,
And - which is more - you'll be a Man, my son!
Переклад
Василя Стуса:
Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому,
і власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії -
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання -
адже тебе поразка не страшить.
Коли зотлілі нерви, думи, тіло
ти владен знову кидати у бій,
коли триматись вже немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
а бувши з королями - простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси Людина
і землю всю своєю назовеш.
Інші переклади - російською - можна подивитись на цій ЖЖ-сторінці , звідки й було взято переклад Стуса (з-поміж коментарів). На мою думку, переклад Стуса вражаюче доповнює та обставина, що Стус повністю втілив у свому житті написане Кіплінгом у тому вірші... Тому сам факт того, що Стус переклав того вірша, виглядає, як на мене, незвичайним символічним збігом. Адже людей з такою життєвою позицією і такою долею, як у Стуса, на світі знайдеться не багато. Тим більше, поетів, у яких би зміст ними написаного відповідав суті їхньої особистості. І коли я написав, що Стус "повністю втілив у своєму житті те, про що сказав Кіплінг", я мав на увазі, що, хоча Стусові не довелось "бувши з королями, не губити простоти", зате йому довелось постійно проявляти небачену стійкість духу, людяність, чесність в умовах, набагато важчих, ніж змальовані Кіплінгом.
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
Сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
Ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій - допоки скону,
Допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
Усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
До нього сам Господь тебе прирік.
Василь Стус