Поява російської мови
Originally posted by diogenis at Поява російської мови
"... Нарешті російські філологи чітко спромоглися сказати, як виникла російська мова, в результаті якого процесу, а отже, - й коли. І найбільш цінно, що озвучив ці дані такий крупний фахівець з історичної граматики та історичної фонології, як Андрій Залізняк.
Надибав оце на «Елементах» розшифровку його лекції для школярів «Об истории русского языка», де абсолютно чітко і ясно сказано, що
На жаль, Залізняк не весь час висловлюється в науковому руслі.
Так, він говорить про діалекти - «північно-західний» (новгородський) та «центрально-східно-південний», - а не мови, хоча, по-перше, різниця між ними, на яку він вказує (різниця в закінченні чоловічого роду однини іменників та відсутність/наявність другої палаталізації), явно належить рівню окремих мов, а не діалектів, а, по-друге, ніякого «центрально-східно-південного діалекта давньоруської мови», як і самої цієї мови, Залізняк представити не може, оскільки сам чітко визнав, що всі документи давньої Русі написані не місцевою мовою, а діалектом давньоболгарської (уточнимо від себе: солунським діалектом). Таким чином, ніяких даних про існування гіпотетичної «давньоруської мови» немає.
Це означає, що другий пункт, строго кажучи невірний; однак, він вірний в плані оцінки ваги ільмено-словенського компоненту в корпусі російської. І це дуже цінні дані.
Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень. Але це вже довго й ліньки розписувати. Кину тільки ключові слова: конвергенція, ностратична мова, три гілки слов’янських мов, старобілоруська мова.
P.S. Взагалі кажучи, майже всі описані тези (окрім пункту 2) є й в іншій лекції Залізняка: «Новгородская Русь по берестяным грамотам», на яку я колись вже посилався. От тільки розкидані вони там по викладу сильно і тому психологічно важко збираються в єдину картину. Особливо не вистачає прикладів із серії «50/50». Тепер же мозаїка складається однозначно.
Гражданє фофудьєносці, не бажаєте оголосити траур або заклєйміть злосного найміта западних спецслужб Залізняка, клєвєщущего на Матушку-Родіну-слонов? ..."
Вже від себе додам наступне. Прочитавши згадану вище статтю Залізняка на "Елементах", подумав, що, звісно, це всього лиш науково-популярна лекція, а не наукова стаття (як і "Елементи" - науково-популярний сайт). Але вчений, виступаючи в такому форматі, відображає у свому виступі існуючі погляди... І фраза з основного допису <Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень...> - є доволі суперечеливою. Якщо фахівець першокласний, то можна уявити собі одну, ну дві, невимушені обмовки під час лекції - але ж не купу систематичних хибних тверджень і самозаперечень. Якщо ж така купа має місце, тоді фахівець - не першокласний. Якщо ж фахівець визнаний таким в галузі, значить - сама галузь вибудувана на спекуляціях. І, власне, такою і є вся зв"язка російської історії, лінгвістики і інших суспільно-історичних наук.
От цитата із статті (з розділу "запитання - відповіді"):
- Когда можно говорить о выделении украинского и белорусского языка из русского? Хотя бы век.
А. А. Зализняк: Не из русского. Это разделение того, что называют западнорусским или, иначе, старобелорусским, у которого был украинский диалект на юге. Происходило чисто лингвистическое выделение просто как функция от времени. Осознанное выделение какими-то литераторами, писателями, осознанно называющими себя белорусами или украинцами, происходит довольно поздно, порядка XVIII в.
Тобто, як бачимо, відповівши "ні" (тобто, не з російської), по суті відповів "так" ( за рахунок спекуляції термінами невідомого змісту), вживши таки поняття "український діалект" і не навівши жодних фактів, доказів і аргументів. І в кінці відповіді до чогось приплів літераторів і вжив поняття "осознанно". Це все - ідеологічна відповідь. Висновок такий - Залізняк є першокласним фахівцем в галузі ідеології і пропаганди російських політичних міфів, де, як бачимо, він активно і успішноі задіяний.
Додам, що моєю улюбленою книжкою на тему походження українського, білоруського та російського народів та їхніх мов є відома книжка Півторака http://litopys.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm#rys ... її було затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Рецензенти: Член-кореспондент. НАН України, доктор філологічних наук, професор О. Б. Ткаченко; доктор філологічних наук, професор В. В. Жайворонок; доктор філологічних наук, професор Ю. О. Карпенко; доктор філологічних наук, професор І. Г. Матвіяс.
Рекомендую.
"... Нарешті російські філологи чітко спромоглися сказати, як виникла російська мова, в результаті якого процесу, а отже, - й коли. І найбільш цінно, що озвучив ці дані такий крупний фахівець з історичної граматики та історичної фонології, як Андрій Залізняк.
Надибав оце на «Елементах» розшифровку його лекції для школярів «Об истории русского языка», де абсолютно чітко і ясно сказано, що
- російська мова виникла внаслідок змішання двох різних мов, які до того існували паралельно: мови ільменських словен (офіційно: мови Новгорода і Пскова) і мови Володимиро-Суздальської Русі (і, пізніше, Московського царства);
- співвідношення вкладів однієї і другої мов в сучасну російську - приблизно 50/50;
- змішання сталося в результаті тривалих процесів насильницького виселення новгородців з власних земель на Поволжя і заселення їхніх земель жителями Московщини; ці процеси почалися при Івані III (1440-1505 рр.) і набули найширшого розмаху при Івані IV (1530-1584 рр.).
На жаль, Залізняк не весь час висловлюється в науковому руслі.
Так, він говорить про діалекти - «північно-західний» (новгородський) та «центрально-східно-південний», - а не мови, хоча, по-перше, різниця між ними, на яку він вказує (різниця в закінченні чоловічого роду однини іменників та відсутність/наявність другої палаталізації), явно належить рівню окремих мов, а не діалектів, а, по-друге, ніякого «центрально-східно-південного діалекта давньоруської мови», як і самої цієї мови, Залізняк представити не може, оскільки сам чітко визнав, що всі документи давньої Русі написані не місцевою мовою, а діалектом давньоболгарської (уточнимо від себе: солунським діалектом). Таким чином, ніяких даних про існування гіпотетичної «давньоруської мови» немає.
Це означає, що другий пункт, строго кажучи невірний; однак, він вірний в плані оцінки ваги ільмено-словенського компоненту в корпусі російської. І це дуже цінні дані.
Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень. Але це вже довго й ліньки розписувати. Кину тільки ключові слова: конвергенція, ностратична мова, три гілки слов’янських мов, старобілоруська мова.
P.S. Взагалі кажучи, майже всі описані тези (окрім пункту 2) є й в іншій лекції Залізняка: «Новгородская Русь по берестяным грамотам», на яку я колись вже посилався. От тільки розкидані вони там по викладу сильно і тому психологічно важко збираються в єдину картину. Особливо не вистачає прикладів із серії «50/50». Тепер же мозаїка складається однозначно.
Гражданє фофудьєносці, не бажаєте оголосити траур або заклєйміть злосного найміта западних спецслужб Залізняка, клєвєщущего на Матушку-Родіну-слонов? ..."
Вже від себе додам наступне. Прочитавши згадану вище статтю Залізняка на "Елементах", подумав, що, звісно, це всього лиш науково-популярна лекція, а не наукова стаття (як і "Елементи" - науково-популярний сайт). Але вчений, виступаючи в такому форматі, відображає у свому виступі існуючі погляди... І фраза з основного допису <Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень...> - є доволі суперечеливою. Якщо фахівець першокласний, то можна уявити собі одну, ну дві, невимушені обмовки під час лекції - але ж не купу систематичних хибних тверджень і самозаперечень. Якщо ж така купа має місце, тоді фахівець - не першокласний. Якщо ж фахівець визнаний таким в галузі, значить - сама галузь вибудувана на спекуляціях. І, власне, такою і є вся зв"язка російської історії, лінгвістики і інших суспільно-історичних наук.
От цитата із статті (з розділу "запитання - відповіді"):
- Когда можно говорить о выделении украинского и белорусского языка из русского? Хотя бы век.
А. А. Зализняк: Не из русского. Это разделение того, что называют западнорусским или, иначе, старобелорусским, у которого был украинский диалект на юге. Происходило чисто лингвистическое выделение просто как функция от времени. Осознанное выделение какими-то литераторами, писателями, осознанно называющими себя белорусами или украинцами, происходит довольно поздно, порядка XVIII в.
Тобто, як бачимо, відповівши "ні" (тобто, не з російської), по суті відповів "так" ( за рахунок спекуляції термінами невідомого змісту), вживши таки поняття "український діалект" і не навівши жодних фактів, доказів і аргументів. І в кінці відповіді до чогось приплів літераторів і вжив поняття "осознанно". Це все - ідеологічна відповідь. Висновок такий - Залізняк є першокласним фахівцем в галузі ідеології і пропаганди російських політичних міфів, де, як бачимо, він активно і успішноі задіяний.
Додам, що моєю улюбленою книжкою на тему походження українського, білоруського та російського народів та їхніх мов є відома книжка Півторака http://litopys.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm#rys ... її було затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Рецензенти: Член-кореспондент. НАН України, доктор філологічних наук, професор О. Б. Ткаченко; доктор філологічних наук, професор В. В. Жайворонок; доктор філологічних наук, професор Ю. О. Карпенко; доктор філологічних наук, професор І. Г. Матвіяс.
Рекомендую.