ми не єдині ...)
у нашому Всесвіті... так я собі гадаю, читаючи популярні статті, подібні до, наприклад, отої (в ній допущено окремі неточності, але загальний зміст від того не постраждав):
http://www.gazeta.ru/science/2012/06/28_a_4648497.shtml
Цитата:
"... В даний час їх (екзопланет) відомо не так вже й мало: 778. В цілому, за приблизними оцінками вчених, насправді в одному тільки Чумацькому Шляху існує як мінімум 160 млрд планет, пов'язаних з зірками..."
Певні міркування на тій основі (вони зовсім не доказові, чиїсь погляди можуть відрізнятись кардинально). На мою думку, "Життя" як певна форма організації матерії, може в Природі мати свою певну "цінність". Логіка тут проста - чим складніша форма організації, чим більше часу було потрібно на її виникнення і еволюційне оформлення, тим вона і "цінніша".
Якщо б ми у Всесвіті були єдині, то така гіпотеза не виглядала б добротною тому, що, як бачимо, життя в окремо взятому випадку і "Життя" на планеті Земля загалом вартує небагато і, цілком не виключено, йде до своєї загибелі. Тому, щоб не відмовлятись від закладеної попередньо більш широкої здогадки, треба допускати, що життя на Землі - окремий випадок, окрема спроба, яких загалом у Всесвіті - багато. Тоді, навіть якщо Життя на Землі збилось із вірного напрямку і пішло "не в ту сторону", Всесвіт вцілому не постраждає. Постраждає лише Земля. Можливо, не тільки тут, а й скрізь, де цивілізації починають розвиватись "не в тому напрямку", паскудячи природу, нищучи все живе навколо себе, культивуючи злість, зарозумілість, насильство і брехню, їх чекає якесь самознищення - як перестраховка від того, аби вони, вибравшись із ростом своєї могутності на ширші простори, не почали паскудити все там так само, як і на своїй планеті-домівці. Аби такого не сталося, Природа влаштовує все так, що такі цивілізації знищують самі себе ще на більш ранніх стадіях. А от ті, які не вступають у суперечність із Природою в питанні цінності Життя - ті продовжують свій розвиток далі. На питання про те, чому ми не спостерігаємо у Всесвіті ніяких слідів діяльності надцивілізаwій, що здали тест на зрілість, моя відповідь не суперечить попередньому - ці цивілізації не мають потреби у таких формах діяльності, які ми сподіваємось зауважити сьогодні відповідно до нашого рівня розвитку. Ну а цивілізації, подібні нашій, які ще знаходяться на примітивному щаблі свого розвитку і не пройшли тесту на "несамознищення", знайти собі подібних можуть, але з дуже малою ймовірністю. Тому ми нічого такого й не знаходимо.
Як з тим можна було б узгодити релігійні парадигми... Один варіант - вважати, що в ролі "Вищих сил" могла б виступити будь-яка цивілізація, старша від нашої хоча б навіть на якусь тисячу років, що за космологічними мірками є дуже малим проміжком, отож така цивілізація є практично нашим "однолітком". Невтручання, принаймі явне, у наші земні справи - то міг би бути один із принципів, яких дотримуються всі цивілізації, що пройшли тестовий поріг "несамознищення". Іншими словами, пройти свій курс життя і здати екзамен на зрілість ми повинні самі. Будь-яке втручання зверху, протекціонізм :), і, тим більше, тиск згубно вплинули б на цей процес нашого бродіння визрівання, засіявши в ньому зерна, наприклад, лицемірства і брехливості.
Інший варіант - то допускати все ж таки, що існує якась іншовимірна реальність, де й перебувають так звані наші "душі" і оті "Вищі сили" вже нематеріальної природи. Тут кожна релігія малює якусь свою - спрощену, спримітивізовану, а тому загальнодоступну для розуміння - схему такої дійсності, але всі досягнення сучасної науки - справді вражаючі - мають до тих алюзій значно менше точок дотику.
Такі от міркування, якщо коротко... Може комусь і цікаво буде їх читать... :)
(Знову нагадую - тема дискусійна цілком, викладені вище погляди я аж ніяк не абсолютизую... але я був би не проти, якби все так і було насправді...)
http://www.gazeta.ru/science/2012/06/28_a_4648497.shtml
Цитата:
"... В даний час їх (екзопланет) відомо не так вже й мало: 778. В цілому, за приблизними оцінками вчених, насправді в одному тільки Чумацькому Шляху існує як мінімум 160 млрд планет, пов'язаних з зірками..."
Певні міркування на тій основі (вони зовсім не доказові, чиїсь погляди можуть відрізнятись кардинально). На мою думку, "Життя" як певна форма організації матерії, може в Природі мати свою певну "цінність". Логіка тут проста - чим складніша форма організації, чим більше часу було потрібно на її виникнення і еволюційне оформлення, тим вона і "цінніша".
Якщо б ми у Всесвіті були єдині, то така гіпотеза не виглядала б добротною тому, що, як бачимо, життя в окремо взятому випадку і "Життя" на планеті Земля загалом вартує небагато і, цілком не виключено, йде до своєї загибелі. Тому, щоб не відмовлятись від закладеної попередньо більш широкої здогадки, треба допускати, що життя на Землі - окремий випадок, окрема спроба, яких загалом у Всесвіті - багато. Тоді, навіть якщо Життя на Землі збилось із вірного напрямку і пішло "не в ту сторону", Всесвіт вцілому не постраждає. Постраждає лише Земля. Можливо, не тільки тут, а й скрізь, де цивілізації починають розвиватись "не в тому напрямку", паскудячи природу, нищучи все живе навколо себе, культивуючи злість, зарозумілість, насильство і брехню, їх чекає якесь самознищення - як перестраховка від того, аби вони, вибравшись із ростом своєї могутності на ширші простори, не почали паскудити все там так само, як і на своїй планеті-домівці. Аби такого не сталося, Природа влаштовує все так, що такі цивілізації знищують самі себе ще на більш ранніх стадіях. А от ті, які не вступають у суперечність із Природою в питанні цінності Життя - ті продовжують свій розвиток далі. На питання про те, чому ми не спостерігаємо у Всесвіті ніяких слідів діяльності надцивілізаwій, що здали тест на зрілість, моя відповідь не суперечить попередньому - ці цивілізації не мають потреби у таких формах діяльності, які ми сподіваємось зауважити сьогодні відповідно до нашого рівня розвитку. Ну а цивілізації, подібні нашій, які ще знаходяться на примітивному щаблі свого розвитку і не пройшли тесту на "несамознищення", знайти собі подібних можуть, але з дуже малою ймовірністю. Тому ми нічого такого й не знаходимо.
Як з тим можна було б узгодити релігійні парадигми... Один варіант - вважати, що в ролі "Вищих сил" могла б виступити будь-яка цивілізація, старша від нашої хоча б навіть на якусь тисячу років, що за космологічними мірками є дуже малим проміжком, отож така цивілізація є практично нашим "однолітком". Невтручання, принаймі явне, у наші земні справи - то міг би бути один із принципів, яких дотримуються всі цивілізації, що пройшли тестовий поріг "несамознищення". Іншими словами, пройти свій курс життя і здати екзамен на зрілість ми повинні самі. Будь-яке втручання зверху, протекціонізм :), і, тим більше, тиск згубно вплинули б на цей процес нашого бродіння визрівання, засіявши в ньому зерна, наприклад, лицемірства і брехливості.
Інший варіант - то допускати все ж таки, що існує якась іншовимірна реальність, де й перебувають так звані наші "душі" і оті "Вищі сили" вже нематеріальної природи. Тут кожна релігія малює якусь свою - спрощену, спримітивізовану, а тому загальнодоступну для розуміння - схему такої дійсності, але всі досягнення сучасної науки - справді вражаючі - мають до тих алюзій значно менше точок дотику.
Такі от міркування, якщо коротко... Може комусь і цікаво буде їх читать... :)
(Знову нагадую - тема дискусійна цілком, викладені вище погляди я аж ніяк не абсолютизую... але я був би не проти, якби все так і було насправді...)