lv_m_ln
Sep 05, 2016 19:08
Я вже не живу один
Я живу очікуванням неї
Тієї, хто примушує небо
Співати дощем по карнизові
Вікна, в яке я щоденно шепочу
Зіркам мою таємницю
А вони відповідають
Ніжною, як її погляд, блискою
Що неодмінно, чуєш
Неодмінно
Скажуть
Передадуть
Одне
Єдине моє благання:
"Господи, не забери її від мене"
Бо ж я..
Так сильно її кохаю.
©lv_m_ln
lv_m_ln
Jul 30, 2016 23:55
«Ты пришла в мою жизнь - не как приходят в гости (знаешь, „не снимая шляпы“), а как приходят в царство, где все реки ждали твоего отраженья, все дороги - твоих шагов...»
Из письма В.В. Набокова жене Вере,
8 ноября 1923 года
