На спині у пустелі, пустеля - на дні
океану моїх потойбічних видінь
І хребет, і нейрони, знають де я
рахую піщинки, мов зорі.
Я сиджу і мовчу, пальці склала в замок,
підібравши до себе нарешті ключі,
я розкрилась, мов мушля,
і перлина блищить,
відбиваючи промені.
(
Read more... )
Comments 4
Нагадало дещо для мене приємне...
Reply
ні, не завжди, але прагну)
це Львів, вул. Галицька
Reply
Reply
Reply
Leave a comment