вітер на схилах такий, що тільки свистіти з ним в такт ( Read more... )

Келих наповню твоїми словами - і висушу.
Вип'ю до дна твої погляди-доторки.
Розітру в порошок ясні закутки посмішок.
З'їм на вечерю усе це, мов печиво.
Без додаткових приправ чи спецій.
Смачного мені.

Кричати пошепки,
не порушуючи рухів вітру, що спить

Дрібне каміння, мокра земля, брунатний колір. Стопи відчували на собі дотик Живого та всюдисущого - тверді.  Я пам’ятала, що треба зробити, щоб крок став кроком, але продовжувала відтворювати радіусні рухи правою кінцівкою, ногою, попередньо скопіювавши позу ластівки, якої я навчилась у другому ( Read more... )

Сивий дідусь сидить на березі, перебирає вервиці.
Шепотить щось під носа собі, повторює загадки, молитви,
ба', навіть пророцтва.
Я не чую, не вмію читати вуста. Чи просто не вмію слухати.

Зморшки обличчя діда - мапа, рельєфи та впадини здатні ( Read more... )

Неначе торкаєшся чогось давнього ( Read more... )

Півроку за спиною. Що я можу сказати ( Read more... )

День перший
Я дізналась твоє ім’я. Ірій. Місце, куди відлітали птахи з нашої земліі. Казкове, чарівне місце. Місце, куди люди відлітали птахами. Я знаю, як скласти сни, як зв’язати вузлики, як письмом кіпу розповісти про те, що було загублено й втрачено роками, тисячоліттями, мільйонами років. Хоча насправді, то була лише мить. Така ж мить як і ( Read more... )

якщо підводити підсумки, то я просто закрию брами і вирушу далі ( Read more... )

звернув з дороги наперекір дороговказам
і кожна травинка шляху проросла тобою
ти раніше не вмів так любити 
а зараз
розкрив серце, і злетів над галасом

озираючись - посміхаєшся
нема за що чіплятися,  не в цьому сенс
ти у відкритому просторі, у долонях Бога
багато світла, бракує слів, любов

Тато подарував смартфон. Фоткаю все підряд, а потім ліплю такі штуки:

( Read more... )