роздуми про зраду

[les_vakula]

Одна моя знайома, жінка поважного віку, розповідаючи про своє життя, зізналась, що зраджувала своєму чоловікові. Зраджувала, бо їй здавалось, що вже не настільки красива і цікава. Зараз вони розлучені, у кожного своє, сімейне життя, але спілкуватися не припиняють і вважають одне одного найкращими друзями. А вона досі картає себе за ту поведінку,

Comments

[otar]

Та ну. Кожна людина, коли зраджує, легко знаходить подібні (а часом і значно серйозніші) причини для зради. Він мене більше не любить, не розуміє, не цілує, у нього замаленький чи там завеликий, із ним уже не так, пропала романтика, я люблю їх обох, я люблю кожного по-своєму, його я люблю, а з цим просто секс, і так далі. Дуже рідко буває, щоб людина не підігнала свою зраду під причину, яка здається їй поважною.

[les_vakula]

а оце "Він мене більше не любить, не розуміє, не цілує..." хіба не підстави для сумнівів? вони ж на рівному місці не виникають!

[otar]

Ну в тебе ж теж є і були стосунки, ти знаєш, що вони весь час трансформуються, і рідко коли в "кращий" бік. Так, як у перший тиждень чи місяць, не може бути за рік, два чи десять. Так просто не буває - люди міняються, дорослішають, старіють, звикають. Часто кохання двох людей не витримує випробування часом і змінами. Тоді когось із них може "понести" в експерименти з іншими людьми. Звинувачувати чоловіка чи дружину в тому, що він/вона "погано любить", навряд чи справедливо - кожен любить як може і рівно стільки, скільки може. Замість фантазувати про те, що чоловік (жінка) буде все життя поводитись так, як у фазі початкової закоханості, треба намагатися будувати і втримувати стосунки в тому вигляді, в якому вони є... Або відмовлятися від них.

[les_vakula]

були, є і будуть)))
погоджуюсь з тобою, але намагатись будувати і втримувати мають двоє

[a_slavskiy]

виноваты, думаеться мне, оба! :)
Он давал повод усомниться, она не требовала с него большего!

[les_vakula]

можливо

[smijana]

Судити, засуджувати нікого не слід, я думаю

[les_vakula]

ну, нарешті перший коментар від жінки)

[smijana]

ну, я напевне не дуже стандартна жінка.. :)
Мені особисто противно було б знати що мене не зраджують лише тому що немає нагоди або від страху перед наслідками... і подружня вірність у моїх очах небагато важить якщо немає любові і поваги до мене. Якщо цей чоловік душею не любить МЕНЕ - то яка мені втіха із того що він більше нікого теж не любить?.. А той хто любить лушею - не зрадить тілом. Принаймні, у віці трошки більшому за юний і гіпер-гормональний.. якесь чоловіче одноразове "запаморочення" внаслідок катастрофічного збігу обставин (рік розлуки, величезна спокуса на не зовсім тверезу голову і т.і.) я не враховую. Якщо це дійсно раз у житті фатальний збіг і фатальна спокуса - я би мабуть простила.. хоча сила волі у чоловіка мала би бути ще більша як у жінки - на те він і чоловік. Але всі ми не залізні.

[les_vakula]

душевна зрада справді гірша за фізичну

[les_vakula]

і то правда. як то кажуть, неповна картина

[fett_messer]

якшо мужик не гуляв, то вона канєшно свиня