роздуми про зраду
Одна моя знайома, жінка поважного віку, розповідаючи про своє життя, зізналась, що зраджувала своєму чоловікові. Зраджувала, бо їй здавалось, що вже не настільки красива і цікава. Зараз вони розлучені, у кожного своє, сімейне життя, але спілкуватися не припиняють і вважають одне одного найкращими друзями. А вона досі картає себе за ту поведінку,
( Read more... )
Принаймні я б остереглася - щоб часом життя не ткнуло носом у ту ситуацію, яка зараз здається неможливою.. "від тюрми та від суми" як то кажуть. Якщо хтось не потрапляв у аварію - то не слід засуджувати каліку, який після неї став алкоголіком внаслідок збігу інших обставин і відсутньості підтримки.. ще невідомо як би ми витримали якби були на його місці не гіпотетично, а реально..
А щодо зради - не в кожного стає сили духу відмовитися від триваючих стосунків взагалі, якщо вони не влаштовують і змінити щось (силами однієї сторони) наразі неможливо, і немає гарантій на майбутнє що це буде колись можливо.. тоді і виникають "компенсації на стороні", "компроміси", одномоментне чи тривале сидіння на двох стільцях і т.і.
Але як показує приклад тієї жінки, такі компроміси - насамперед із своєю душею, совістю.. яка потім болить в будь-якому разі, як би не склалися/не склалися ті стосунки. Бо ніякі інші люди не можуть бути відповідальні за те що доросла людина робить, у кінцевому підсумку вона сама відповідає за своє життя.. воно її і вона йому господар.
Reply
Reply
Мені особисто противно було б знати що мене не зраджують лише тому що немає нагоди або від страху перед наслідками... і подружня вірність у моїх очах небагато важить якщо немає любові і поваги до мене. Якщо цей чоловік душею не любить МЕНЕ - то яка мені втіха із того що він більше нікого теж не любить?.. А той хто любить лушею - не зрадить тілом. Принаймні, у віці трошки більшому за юний і гіпер-гормональний.. якесь чоловіче одноразове "запаморочення" внаслідок катастрофічного збігу обставин (рік розлуки, величезна спокуса на не зовсім тверезу голову і т.і.) я не враховую. Якщо це дійсно раз у житті фатальний збіг і фатальна спокуса - я би мабуть простила.. хоча сила волі у чоловіка мала би бути ще більша як у жінки - на те він і чоловік. Але всі ми не залізні.
Reply
Reply
Leave a comment