(Untitled)

[lem_scherback]

Модерні філістери

Ми - пост-покоління

Покоління постіндустріального суспільства постмодерної епохи

Діти індиго

Виросли серед синтетичного сміття і пластикової їжі.

Для нас клонування така сама реальність, як і народження

Наші «великі» предки лишили нам цей напівсвіт, який кожного дня стає все менш і менш справжнім.

Ми знаємо від

Comments

[lepaca]

насчет этого креатива я тебе уже говорил...
хочу дать эдвайс чисто по поводу оформления длинных записей.
када пишешь в жж длинный пост вот как этот твой например, то в форме написания есть такая функция - скрыть часть текста, тоесть чтоб оно не выдавало километровые страницы када я смотрю новости своих друзей, а просто было написано например "вот мой креатив: Читать дальше..." притом "Читать дальше..." будет ссылкой на продолжение твоего поста.
внял? =) так в самом деле правильней и удобней...

[lepaca]

зачот. пофакту умеешь пользоваццо жж =)

[upchk11]

лол

[wortherax]

ниасилил)

[lepaca]

Виросли серед синтетичного сміття і пластикової їжі.
Ну не прям уж так... но где-то недалеко от истины. А я лично не жалуюсь - город роднее чем природа.
Для нас клонування така сама реальність, як і народження
Неа... ниразу это не реальность. Просто представить легко и психологически мы к этому готовы, тоесть воспримем как должное не удивляясь.
Ми знаємо від народження те, до чого вони йшли віками
Собственно они для того и шли веками чтоб мы это знали. Опыт поколений он на то и нужен.
Ми звикли чути про смерть

Вона нас не лякає

Зачем бояться неизбежности? Имхо это пример эволюции парадигмы бытия в этом миру и это хорошо.
Наші скляні вікна нам уже непотрібні, в нас є рідко-кришталеві й плазмові.

Наші вікна закриті, все що нам треба чути, вже підключене до вух.

+1, хорошо сказал.
У нас немає часу.

Ми довго гадали, як його вбити, і врешті він сам помер.

В новые окна интереснее смотреть, интереснее слушать то что подключено к нашим ушам. Вот тебе и время проходит...
Він такий, доки наші рідкі вікна світяться