Древні Філіппи: античне місто, Золотоносна гора плюс тюрма апостола Павла
Під час перебування у Греції склалося враження, що тут уся країна - суцільний Херсонес Таврійський. Те, що в нас вважається неабиякою пам'яткою античності і крутістю глибокої історії, у Греції валяється під ногами, мало кому потрібне.
Ну подумаєш - якійсь там мармуровій колоні, що лежить, перехняблена, в рівчаку, - півтори чи й дві тисячі років. Та то майстер Ничипорос чи Спиридонос її клепав, а вона тріснула, ну й покинув через непотрібність, відтоді й валяється.К
расти - нема сенсу, бо таких тут тьма. Із колонами храмів, що повсюдно стирчать із землі, - та сама фігня.
Так я почав думати про Грецію у недавньому прес-турі по її північній частині - там, де було Македонське царство, Фракія, Афон і тому подібні Халкідіки.
Авжеж, там цікаво. Є що подивитися. Нема сенсу захоплюватися крутістю якоїсь однієї пам'ятки, бо через дорогу є не менш значна.
Тому просто розповідаю, що бачив, по порядку.
Отже, археологічна територія Філіппи.
Це за 8 км від приморського міста Кавала, про яке я робив попередній пост із тегом " мандрівки".
Руїни стародавнього міста із залишками храмів, античного форуму, адміністративних споруд, будинків, лазень, туалетів. Із тюрмою апостола Павла та повноцінним амфітеатром, де якраз у ці дні відбувається сучасний театральний фестиваль.
Гора на горизонті зветься Пангео. У перекладі з грецької - Золотонесуча.
З нею пов'язаний культ бога Діоніса. Тут і зараз багато виноградників та розвинуте виноробство. Але головне на цій горі - давнє родовище золота. Давні афіняни і спартанці приходили сюди з військами через усю Грецію, щоб воювати за контроль над невеликим селом під горою.
Власне, Філіпп ІІ - батько Александра Македонського - і заснував у 356 р. до н.е. це місто, щоб контролювати розташовані неподалік поклади золотоносної руди. Ну й назвав на свою честь - Філіппи (грецькою - Філіппі, Philippoi).
Окрім того, розмістивши в добре укріплених Філіппах військовий гарнізон, цар Македонії міг тримати під контролем стратегічно важливу ділянку дороги із підкореного ним Амфіполя до Неаполіса (Кавали) - частину великого шляху через усю Македонію, який за часів Римської імперії влився в дорогу до Рима - Егнатію.
Як свідчить Теофраст, раніше навколо майбутніх Філіпп були болота, які цар наказав частково осушити.
Так виглядає вхід у Філіппи. Зараз це територія розкопок, схили гір, долина з древніми руїнами плюс музей, у якому зібрано знайдені тут статуї і т.ін.
У музеї я не був, тому про нього нічого не скажу. Судячи з рекламного буклету - можна зайти подивитися, тим більше, квиток дуже дешевий.
І взагалі, туристичні пам'ятки в Греції (принаймні північній) дуже доступні. У Філіппах ми застали полчища школярів, які приїхали сюди на екскурсію по закінченню навчального року. Для відвідувачів (зокрема й малих) тут є багато кафе, місць для самостійного перекусу, трав'яних спортивних майданчиків, інших галявин для розваг і просто лежання горі- чи долілиць.
Пиво «Міф» - серед найпопулярніших грецьких пив. У замороженому келиху на 32-градусній спеці - те що треба. / Ціни й приколи грецького алфавіту у кафе в Філіппах.
Грецький телефон-автомат на вході безпосередньо на територію археологічних артефактів.
Саме в цих краях виріс Александр Великий Філіппович.
У ті часи в околицях Філіпп були найкращі в Греції коні, і зараз тут є багато кінних клубів.
Македонський саме тут зібрав коней для свого війська і звідси вирушив на завоювання світу.
Головна пам'ятка Філіпп до нашої ери - античний амфітеатр, збудований при царі Філіппі ІІ в середині ІV ст. до н.е.
Античний амфітеатр у Філіппах.
Акустика тут чудова: якщо крикнути «ого-го» на сцені - відлуння буде ще те.
У цьому амфітеатрі і тепер відбуваються вистави театральних труп із Греції та інших країн. Кажуть, квиток на виставу коштує 15 євро.
Сидіти треба на великих кам'яних сходах, але воно того варто: краєвид і відчуття дуже круті.
Арки біля античного амфітеатру.
У Філіппах відбувається не лише консервація знахідок, а й певна реконструкція.
Це видно по включеннях у стару кладку білого мармуру і світлого каміння.
Після того як римляни 167 р. до н.е. завоювали Македонію, розділивши її на чотири частини, столицею провінції став Амфіполь, і велич Філіпп дещо підупала. Упродовж майже двох сторіч історики звертали на нього мало уваги, аж доки у Римській імперії не спалахнула громадянська війна.
Саме під Філіппами відбулася вирішальна битва між «спадкоємцями» вбитого Юлія Цезаря Марком Антонієм та Октавіаном (майбутнім Августом) з одного боку й учасниками змови проти нього - Брутом і Кассієм.
Власне, битв було навіть дві - на початку і в кінці жовтня 42 р. до н.е., і у вирішальній сутичці війська цезаріанців одержали блискучу перемогу. Брут наклав на себе руки, а всі солдати республіканців, що вижили, перейшли на бік цезаріанців (прощення не було дароване тільки старшим офіцерам та безпосереднім учасникам убивства Цезаря).
Демобілізовані ветерани переможного війська оселилися у Філіппах, яке, відповідно, стало римською колонією.
При цьому місто фактично зберегло свою македонську зовнішність, хіба що неподалік від агори було зведено римський форум.
Залишки центральної частини давньоримського міста.
Повз форум проходить дорога Егнатія, якою йшов апостол Павло і яка вела аж у Рим. Власне, в ті часи всі дороги вели до Рима.
Егнатія у Філіппах. Зараз у цьому місці вона вузька, а раніше на ній могли роз'їхатися дві колісниці.
Далі - в районі Кавали і після неї - Егнатія має вигляд швидкісного шосе, асфальтованого й широкого, як кожний сучасний моторвей.
По колишній Егнатії зараз прогулюються старі черепахи, які прямують зовсім не в Рим.
Залишки будівель античних часів.
Тут на невеликій площі розташовувалися органи влади, суд, лазні, спортивні майданчики, громадські вбиральні тощо.
Гід розповіла, що на площі з форумом стояв паркан - аби захистити оратора, який не сподобався натовпу, від народного гніву.
Найбільшу відомість Філіппам приніс ранній християнський період.
Якщо апостол Павло вперше зійшов на європейський берег у Кавалі, то першу проповідь і перший обряд хрещення він здійснив у Філіппах. І саме тут заснував першу в Європі християнську громаду.
(Про місце першого хрещення буде наступний пост - із сусіднього селища Лідія, саме так звали першу християнку в Європі.)
Прихід Павла в Філіппи датований приблизно 49-50 р. н.е. Його компаньйонами були Сила, Тимофій і, можливо, Лука. Ясне діло, надалі всі вони стали святими.
У Новому Заповіті згадується ще про два візити «апостола язичників» у Філіппи - в 50-х роках. А в 61-62 рр., перебуваючи в ув'язненні в Римі, Павло написав «Послання до Филип'ян» - мешканців Філіпп, яке зараз є частиною Нового Заповіту.
Про подальший розвиток християнства в Філіппах свідчить лист Полікарпа Смирнського на адресу тутешньої громади, датований близько 160 р.
Що ж до першого Павлового «пришестя» у Філіппи, то після хрещення Лідії язичники-римляни ув'язнили апостола й кинули в тюрму.
Зараз на території Філіпп є невелика кам'яниця, яку називають «в'язницею апостола Павла». Ось вона:
Але багато науковців заперечують. Кажуть, що будівля ця новіша, відновлена, або що утримувати апостола мали далі від центру міста.
Хай там як, а Павло і його напарник Сила в тюрмі посилено молилися, співали псалми, і вже в першу ніч ув'язнення стався землетрус, - кайдани з апостола та Сили впали, двері прочинилися. Охоронець, природно, офігів, мусив визнати, що сталося християнське диво, випустив Павла й Силу та запросив додому. Там він накрив християнам стіл і сам прийняв Христа разом з усіма домашніми.
На ранок Павло демонстративно повернувся за ґрати й почав вимагати вибачення. Відтак йому дало «вільну» вже й начальство, і апостол пішов у Салоніки транзитом через Лідію.
Згодом у зверненні до филип'ян Павло писав:
«Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,
і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами,
за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер.
Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.
Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті».
І ще що цікаво - у тому посланні Павло закликав християн не робити обрізання, хоч як негігієнічно це звучить: «Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне.
Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання!»
Пояснення - чому обрізання погано - шукайте в тексті послання.
Поруч із залишками римського форуму - розкопана старовинна християнська церква, очевидно, кафедральна:
Церква має незвичайну форму восьмикутника і досить добре збережені мозаїки підлоги (приблизно 412 р.):
Ця так звана Перша церква, присвячена св. Павлу.
У Філіппах після його відходу взагалі встановився культ цього апостола.
«Павло» - чіткий напис на мозаїці, майже по-українському :).
Тут же читається згадка про єпископа Порфирія, який пошанував апостола.
На території цієї церкви, присвяченої Павлу, - збережений вхід у підземний склеп, де було виявлено язичницьке поховання ІІ ст. до н.е.
За написом на кришці гробу встановили, що небіжчик - Евіфеніс Ексікесто, багатій або представник влади.
Імовірно, будівничі церкви не зачепили церковну дохристиянську могилу, бо думали, що це може бути захоронення апостола Павла. Адже тут багато що з ним пов'язано.
Це такий я на фоні мозаїки. Праворуч угорі - вхід у той самий склеп ІІ ст. до н.е.
За межами церкви - залишки фундаменту баптистерію отакої цікавої форми:
Впритик до «церкви Павла» стоять лазні римсько-візантійських часів. Ці стояки - підпори для ванн.
У часи римлян у термах милися й розважалися тільки чоловіки, у візантійські часи їх уже поділили на М і Ж.
Тут же - залишки античних громадських туалетів.
Каналізація у Філіппах була будь здоров: під сортирами протікав потік, підведений із гірських джерел, який змивав нечистоти.
Поруч у долині, метрів за сто, - так звана Царська церква ІІ, яка була головним християнським храмом на цій території. Ось вона видніється:
Царська церква ІІ зблизька.
За Царською церквою ІІ - залишки палестри (площі для занять борців) та гімнастичного залу; їх могли відвідувати тільки чоловіки.
Церкви раннього періоду, розкопані на території Філіпп, називають «царськими». Їх оригінальні назви невідомі.
Царська церква І, тобто її фундамент і деякі колони, - на рівень вище від долини з форумом і «церквою Павла».
ЦЦ-1 - поруч з амфітеатром, який було показано вище.
Руїни Царської церкви І (її просто виявили першою).
На руїнах - численні плити з меморіальними написами у пам'ять про померлих.
Залишки плит із давньоримськими написами. Амфітеатр - по доріжці вперед.
На майданчику біля ЦЦ-1.
Завдяки золотим копальням Філіппи квітнули і процвітали майже до середини І тис. н.е.
А потім почалися вторгнення всіляких остготів та інших варварів. Саме місто Філіппи завдяки надійним мурам залишалося переважно недоторканим, але ці нищівні набіги добряче ослабили економіку Македонії, яка значною мірою залежала від сільського господарства. Занепад навколишніх сіл підкосив міць цього міста, а довершив справу руйнівний землетрус 619 р., після якого Філіппи вже так і не отямилися, перетворившись із потужного полісу на крихітне поселення.
За часів Візантійської імперії стратегічне розташування Філіпп зацінили знову, і там розмістився гарнізон.
На початку ІІ тисячоліття, після кількох відбудов і укріплень місто майже повернуло собі колишню велич - принаймні арабський географ Аль-Ідрісі у 1150 р. описував його як центр підприємництва і виноробства. Згодом Філіппи захопили серби, при цьому місто все ще залишалося стратегічним пунктом на Віа Егнатія. А остаточно воно занепало в часи османського завоювання - десь у 1400-х роках.
Коли у ХVI ст. в тій місцевості проїздив французький мандрівник П'єр Белон, на місці Філіпп уже були самі руїни, які турки розтягували по камінчику для будівництва своїх поселень.
Назва, пов'язана з Філіппами (Філіппі), залишилася спершу за влаштованим неподалік турецьким селищем Філібеджік, якого там теж уже давно немає, а згодом - за гірським грецьким селом.
Перший археологічний опис віднайдених Філіпп після коротких згадок у записах мандрівників ХVI ст. було зроблено у 1856 р. А в 1861-му французи Озе й Доме внесли його у своє відоме дослідження «Археологічна місія в Македонії».
Тоді над землею височіли лише верхівки колон Царського храму ІІ, решта руїн були під землею.
Перші розкопки на місці Філіпп почалися лише влітку 1914-го, та й то їх довелося припинити через І Світову війну.
У 1920-му французькі археологи відновили роботи, і до 1937-го було відкопано грецький амфітеатр, форум, дві найбільші базиліки, лазні та міські стіни. Потім - нова перерва вже на ІІ Світову, після якої розкопки поновилися у 1958 р.
Невеликий археологічний музей при розкопках відкрили у 1963 р. А оновлена будівля музею - на два поверхи площею експозиції 380 + 105 кв. метрів - стала до ладу за спільною греко-болгарською програмою у 2006-2009 рр.
Зараз у Філіппах тихо, дуже зелено й красиво. З одного боку - скелі, з іншого - долина, за якою видніються ще вищі гори. По самих розкопках туристів ходить небагато. Вони тусуються здебільшого біля музею та кафешок. Зате квітів, бджіл та інших комах тут - хоч греблю гати:
А так по-грецькому «вихід».
Ну подумаєш - якійсь там мармуровій колоні, що лежить, перехняблена, в рівчаку, - півтори чи й дві тисячі років. Та то майстер Ничипорос чи Спиридонос її клепав, а вона тріснула, ну й покинув через непотрібність, відтоді й валяється.К
расти - нема сенсу, бо таких тут тьма. Із колонами храмів, що повсюдно стирчать із землі, - та сама фігня.
Так я почав думати про Грецію у недавньому прес-турі по її північній частині - там, де було Македонське царство, Фракія, Афон і тому подібні Халкідіки.
Авжеж, там цікаво. Є що подивитися. Нема сенсу захоплюватися крутістю якоїсь однієї пам'ятки, бо через дорогу є не менш значна.
Тому просто розповідаю, що бачив, по порядку.
Отже, археологічна територія Філіппи.
Це за 8 км від приморського міста Кавала, про яке я робив попередній пост із тегом " мандрівки".
Руїни стародавнього міста із залишками храмів, античного форуму, адміністративних споруд, будинків, лазень, туалетів. Із тюрмою апостола Павла та повноцінним амфітеатром, де якраз у ці дні відбувається сучасний театральний фестиваль.
Гора на горизонті зветься Пангео. У перекладі з грецької - Золотонесуча.
З нею пов'язаний культ бога Діоніса. Тут і зараз багато виноградників та розвинуте виноробство. Але головне на цій горі - давнє родовище золота. Давні афіняни і спартанці приходили сюди з військами через усю Грецію, щоб воювати за контроль над невеликим селом під горою.
Власне, Філіпп ІІ - батько Александра Македонського - і заснував у 356 р. до н.е. це місто, щоб контролювати розташовані неподалік поклади золотоносної руди. Ну й назвав на свою честь - Філіппи (грецькою - Філіппі, Philippoi).
Окрім того, розмістивши в добре укріплених Філіппах військовий гарнізон, цар Македонії міг тримати під контролем стратегічно важливу ділянку дороги із підкореного ним Амфіполя до Неаполіса (Кавали) - частину великого шляху через усю Македонію, який за часів Римської імперії влився в дорогу до Рима - Егнатію.
Як свідчить Теофраст, раніше навколо майбутніх Філіпп були болота, які цар наказав частково осушити.
Так виглядає вхід у Філіппи. Зараз це територія розкопок, схили гір, долина з древніми руїнами плюс музей, у якому зібрано знайдені тут статуї і т.ін.
У музеї я не був, тому про нього нічого не скажу. Судячи з рекламного буклету - можна зайти подивитися, тим більше, квиток дуже дешевий.
І взагалі, туристичні пам'ятки в Греції (принаймні північній) дуже доступні. У Філіппах ми застали полчища школярів, які приїхали сюди на екскурсію по закінченню навчального року. Для відвідувачів (зокрема й малих) тут є багато кафе, місць для самостійного перекусу, трав'яних спортивних майданчиків, інших галявин для розваг і просто лежання горі- чи долілиць.
Пиво «Міф» - серед найпопулярніших грецьких пив. У замороженому келиху на 32-градусній спеці - те що треба. / Ціни й приколи грецького алфавіту у кафе в Філіппах.
Грецький телефон-автомат на вході безпосередньо на територію археологічних артефактів.
Саме в цих краях виріс Александр Великий Філіппович.
У ті часи в околицях Філіпп були найкращі в Греції коні, і зараз тут є багато кінних клубів.
Македонський саме тут зібрав коней для свого війська і звідси вирушив на завоювання світу.
Головна пам'ятка Філіпп до нашої ери - античний амфітеатр, збудований при царі Філіппі ІІ в середині ІV ст. до н.е.
Античний амфітеатр у Філіппах.
Акустика тут чудова: якщо крикнути «ого-го» на сцені - відлуння буде ще те.
У цьому амфітеатрі і тепер відбуваються вистави театральних труп із Греції та інших країн. Кажуть, квиток на виставу коштує 15 євро.
Сидіти треба на великих кам'яних сходах, але воно того варто: краєвид і відчуття дуже круті.
Арки біля античного амфітеатру.
У Філіппах відбувається не лише консервація знахідок, а й певна реконструкція.
Це видно по включеннях у стару кладку білого мармуру і світлого каміння.
Після того як римляни 167 р. до н.е. завоювали Македонію, розділивши її на чотири частини, столицею провінції став Амфіполь, і велич Філіпп дещо підупала. Упродовж майже двох сторіч історики звертали на нього мало уваги, аж доки у Римській імперії не спалахнула громадянська війна.
Саме під Філіппами відбулася вирішальна битва між «спадкоємцями» вбитого Юлія Цезаря Марком Антонієм та Октавіаном (майбутнім Августом) з одного боку й учасниками змови проти нього - Брутом і Кассієм.
Власне, битв було навіть дві - на початку і в кінці жовтня 42 р. до н.е., і у вирішальній сутичці війська цезаріанців одержали блискучу перемогу. Брут наклав на себе руки, а всі солдати республіканців, що вижили, перейшли на бік цезаріанців (прощення не було дароване тільки старшим офіцерам та безпосереднім учасникам убивства Цезаря).
Демобілізовані ветерани переможного війська оселилися у Філіппах, яке, відповідно, стало римською колонією.
При цьому місто фактично зберегло свою македонську зовнішність, хіба що неподалік від агори було зведено римський форум.
Залишки центральної частини давньоримського міста.
Повз форум проходить дорога Егнатія, якою йшов апостол Павло і яка вела аж у Рим. Власне, в ті часи всі дороги вели до Рима.
Егнатія у Філіппах. Зараз у цьому місці вона вузька, а раніше на ній могли роз'їхатися дві колісниці.
Далі - в районі Кавали і після неї - Егнатія має вигляд швидкісного шосе, асфальтованого й широкого, як кожний сучасний моторвей.
По колишній Егнатії зараз прогулюються старі черепахи, які прямують зовсім не в Рим.
Залишки будівель античних часів.
Тут на невеликій площі розташовувалися органи влади, суд, лазні, спортивні майданчики, громадські вбиральні тощо.
Гід розповіла, що на площі з форумом стояв паркан - аби захистити оратора, який не сподобався натовпу, від народного гніву.
Найбільшу відомість Філіппам приніс ранній християнський період.
Якщо апостол Павло вперше зійшов на європейський берег у Кавалі, то першу проповідь і перший обряд хрещення він здійснив у Філіппах. І саме тут заснував першу в Європі християнську громаду.
(Про місце першого хрещення буде наступний пост - із сусіднього селища Лідія, саме так звали першу християнку в Європі.)
Прихід Павла в Філіппи датований приблизно 49-50 р. н.е. Його компаньйонами були Сила, Тимофій і, можливо, Лука. Ясне діло, надалі всі вони стали святими.
У Новому Заповіті згадується ще про два візити «апостола язичників» у Філіппи - в 50-х роках. А в 61-62 рр., перебуваючи в ув'язненні в Римі, Павло написав «Послання до Филип'ян» - мешканців Філіпп, яке зараз є частиною Нового Заповіту.
Про подальший розвиток християнства в Філіппах свідчить лист Полікарпа Смирнського на адресу тутешньої громади, датований близько 160 р.
Що ж до першого Павлового «пришестя» у Філіппи, то після хрещення Лідії язичники-римляни ув'язнили апостола й кинули в тюрму.
Зараз на території Філіпп є невелика кам'яниця, яку називають «в'язницею апостола Павла». Ось вона:
Але багато науковців заперечують. Кажуть, що будівля ця новіша, відновлена, або що утримувати апостола мали далі від центру міста.
Хай там як, а Павло і його напарник Сила в тюрмі посилено молилися, співали псалми, і вже в першу ніч ув'язнення стався землетрус, - кайдани з апостола та Сили впали, двері прочинилися. Охоронець, природно, офігів, мусив визнати, що сталося християнське диво, випустив Павла й Силу та запросив додому. Там він накрив християнам стіл і сам прийняв Христа разом з усіма домашніми.
На ранок Павло демонстративно повернувся за ґрати й почав вимагати вибачення. Відтак йому дало «вільну» вже й начальство, і апостол пішов у Салоніки транзитом через Лідію.
Згодом у зверненні до филип'ян Павло писав:
«Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,
і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами,
за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер.
Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.
Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті».
І ще що цікаво - у тому посланні Павло закликав християн не робити обрізання, хоч як негігієнічно це звучить: «Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне.
Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання!»
Пояснення - чому обрізання погано - шукайте в тексті послання.
Поруч із залишками римського форуму - розкопана старовинна християнська церква, очевидно, кафедральна:
Церква має незвичайну форму восьмикутника і досить добре збережені мозаїки підлоги (приблизно 412 р.):
Ця так звана Перша церква, присвячена св. Павлу.
У Філіппах після його відходу взагалі встановився культ цього апостола.
«Павло» - чіткий напис на мозаїці, майже по-українському :).
Тут же читається згадка про єпископа Порфирія, який пошанував апостола.
На території цієї церкви, присвяченої Павлу, - збережений вхід у підземний склеп, де було виявлено язичницьке поховання ІІ ст. до н.е.
За написом на кришці гробу встановили, що небіжчик - Евіфеніс Ексікесто, багатій або представник влади.
Імовірно, будівничі церкви не зачепили церковну дохристиянську могилу, бо думали, що це може бути захоронення апостола Павла. Адже тут багато що з ним пов'язано.
Це такий я на фоні мозаїки. Праворуч угорі - вхід у той самий склеп ІІ ст. до н.е.
За межами церкви - залишки фундаменту баптистерію отакої цікавої форми:
Впритик до «церкви Павла» стоять лазні римсько-візантійських часів. Ці стояки - підпори для ванн.
У часи римлян у термах милися й розважалися тільки чоловіки, у візантійські часи їх уже поділили на М і Ж.
Тут же - залишки античних громадських туалетів.
Каналізація у Філіппах була будь здоров: під сортирами протікав потік, підведений із гірських джерел, який змивав нечистоти.
Поруч у долині, метрів за сто, - так звана Царська церква ІІ, яка була головним християнським храмом на цій території. Ось вона видніється:
Царська церква ІІ зблизька.
За Царською церквою ІІ - залишки палестри (площі для занять борців) та гімнастичного залу; їх могли відвідувати тільки чоловіки.
Церкви раннього періоду, розкопані на території Філіпп, називають «царськими». Їх оригінальні назви невідомі.
Царська церква І, тобто її фундамент і деякі колони, - на рівень вище від долини з форумом і «церквою Павла».
ЦЦ-1 - поруч з амфітеатром, який було показано вище.
Руїни Царської церкви І (її просто виявили першою).
На руїнах - численні плити з меморіальними написами у пам'ять про померлих.
Залишки плит із давньоримськими написами. Амфітеатр - по доріжці вперед.
На майданчику біля ЦЦ-1.
Завдяки золотим копальням Філіппи квітнули і процвітали майже до середини І тис. н.е.
А потім почалися вторгнення всіляких остготів та інших варварів. Саме місто Філіппи завдяки надійним мурам залишалося переважно недоторканим, але ці нищівні набіги добряче ослабили економіку Македонії, яка значною мірою залежала від сільського господарства. Занепад навколишніх сіл підкосив міць цього міста, а довершив справу руйнівний землетрус 619 р., після якого Філіппи вже так і не отямилися, перетворившись із потужного полісу на крихітне поселення.
За часів Візантійської імперії стратегічне розташування Філіпп зацінили знову, і там розмістився гарнізон.
На початку ІІ тисячоліття, після кількох відбудов і укріплень місто майже повернуло собі колишню велич - принаймні арабський географ Аль-Ідрісі у 1150 р. описував його як центр підприємництва і виноробства. Згодом Філіппи захопили серби, при цьому місто все ще залишалося стратегічним пунктом на Віа Егнатія. А остаточно воно занепало в часи османського завоювання - десь у 1400-х роках.
Коли у ХVI ст. в тій місцевості проїздив французький мандрівник П'єр Белон, на місці Філіпп уже були самі руїни, які турки розтягували по камінчику для будівництва своїх поселень.
Назва, пов'язана з Філіппами (Філіппі), залишилася спершу за влаштованим неподалік турецьким селищем Філібеджік, якого там теж уже давно немає, а згодом - за гірським грецьким селом.
Перший археологічний опис віднайдених Філіпп після коротких згадок у записах мандрівників ХVI ст. було зроблено у 1856 р. А в 1861-му французи Озе й Доме внесли його у своє відоме дослідження «Археологічна місія в Македонії».
Тоді над землею височіли лише верхівки колон Царського храму ІІ, решта руїн були під землею.
Перші розкопки на місці Філіпп почалися лише влітку 1914-го, та й то їх довелося припинити через І Світову війну.
У 1920-му французькі археологи відновили роботи, і до 1937-го було відкопано грецький амфітеатр, форум, дві найбільші базиліки, лазні та міські стіни. Потім - нова перерва вже на ІІ Світову, після якої розкопки поновилися у 1958 р.
Невеликий археологічний музей при розкопках відкрили у 1963 р. А оновлена будівля музею - на два поверхи площею експозиції 380 + 105 кв. метрів - стала до ладу за спільною греко-болгарською програмою у 2006-2009 рр.
Зараз у Філіппах тихо, дуже зелено й красиво. З одного боку - скелі, з іншого - долина, за якою видніються ще вищі гори. По самих розкопках туристів ходить небагато. Вони тусуються здебільшого біля музею та кафешок. Зате квітів, бджіл та інших комах тут - хоч греблю гати:
А так по-грецькому «вихід».