Коли тебе нема (с)

[lar_a]

Якщо ти мені не дзвониш, значить в тебе всьо добре?
Іноді буває, коли з твого життя якось поступово непомітно хтось зникає.
Коли спочатку нема часу щоб зустрітися кожнен день після роботи, потім на вихідні випити філіжанку як ви це робили раніше, потім раз на місяць, потім взагалі. Коли ти вже й сама не дзвониш, бо поговорити нема часу або нема про

Comments

[kolhoz_4d]

Зозуль, я тебе люблю.))))

[lar_a]

я тебе люблю)
але тебе нема

[kolhoz_4d]

Я завжды е. Даже колы мене нема. ))))

[lar_a]

Я знаю )))

сподіваюсь, що ти щасливий )

[tawn_we]

відчувати щастя в режимі реального часу, а не пост фактум - здорово!)))

А ще подумала: а ось кави ми з тобою ані разу просто так не пили )))

[lar_a]

як нє????
а тортікі!!!!

UPD: взагалі то пост був не про моє щастя, а щастя моїх друзів )))

[tawn_we]

"відчувати щастя в режимі реального часу" - це був просто висновок )))
А тортіки були не з кавою! ))) але таки були, точно )))

[lar_a]

я асболютно точно пам"ятаю, що останні тортіки в той день в мене були з кавою ))) а в тебе з шоколадом ?

цінний насправді ритуал, а не суміш мелених зерен з водою, так що можна зараховувати що "були" )

[leolvovich]

Жизнь - она разная, а вообще по этому поводу у Бредбери замечательный рассказ есть

[lar_a]

який?

Рэй Брэдбери "451 градус по Фаренгейту"

[leolvovich]

"Когда я был еще мальчиком, умер мой дед; он был скульптором. Он был очень добрый человек, очень любил людей, это он помог очистить наш город от трущоб. Нам, детям, он мастерил игрушки; за свою жизнь он, наверно, создал миллион разных вещей. Руки его всегда были чем-то заняты. И вот, когда он умер, я вдруг понял, что плачу не о нем, а о тех вещах, которые он делал. Я плакал потому, что знал: ничего этого больше не будет; дедушка уже не сможет вырезать фигурки из дерева, разводить с нами голубей на заднем дворе, играть на скрипке или рассказывать нам смешные истории - никто не умел так их рассказывать, как он. Он был частью нас самих, и, когда он умер, все это ушло из нашей жизни: не осталось никого, кто мог бы делать это так, как делал он. Он был особенный, ни на кого не похожий. Очень нужный для жизни человек. Я так и не примирился с его смертью. Я и теперь часто думаю, каких прекрасных творений искусства лишился мир из-за его смерти, сколько забавных историй осталось не рассказано, сколько голубей, вернувшись домой, не ощутят уже

Re: Рэй Брэдбери "451 градус по Фаренгейту"

[lar_a]

грустно