Вона стоїть, вона, немов, не знає, що я одна - на відсічі віків,
Крізь натовп днів у вічність поспішає, у самоті вже пройдених років.
А я біжу - довкола і по колу, мені болить ця дика мимохіть,
Величне небо хилиться додолу, і мій талан в обіймах долі спить.
Вона стоїть, живими голосами дзвенить журба і радість, наче в дзвін,
Кришталь із
(
Read more... )