Недільне язичницьке слово
Онуки Перуна! Правнуки Сварога!
Бажаю вам доброго вечора і міцного здоров`я!
У минулу неділю я закінчив публікацію вчення духовної течії "Великий Вогонь", яке має назву "Совість і правда огніщанина". Перший розділ можна побачити ось ТУТ. Продовження ТУТ і ТУТ.
Закінчення тут -
Недільне язичницьке слово
Як я і обіцяв, починаю публікацію наукового коментарю до нашого вчення. Книга написана Радаславою і має назву "ЗОЛОТИЙ МОЛОТ СВАРОГА". Сьогодні до вашої уваги передмова і перші розділи книги.
ЗОЛОТИЙ МОЛОТ СВАРОГА
ПередмоваЦя книга - результат кількох років читання і роздумів над текстом давньої поліської книги «Волхв Сила», яка є у розпорядженні Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь», першої офіційно зареєстрованої громади язичників у незалежній Україні.
Часто огніщанам закидають, що текст «Волхв Сила» не опублікований і майже ніхто його не бачив. Насправді ця книга настільки не схожа ні на що з того, що зараз розуміється під язичництвом/рідновір’ям, що просто поки немає сенсу публікувати цей текст: широке коло читачів ще не готове до сприйняття дивовижної мудрості предків. Маю надію, що саме ця книга морально підготує українців до сприйняття справжньої дохристиянської мудрості, котра передавалася від покоління до покоління. Текст «Волхв Сили» абсолютно не схожий на той неохристиянський (арійський) сурогат, яким годують шукачів дохристиянської релігії, зате він гармонійно вписується у контекст всесвітньої історії розвитку філософії, підтверджується археологічними, етнографічними, документальними даними.
«Міфологічне мислення».
Зазвичай, коли мова заходить про дохристиянську давнину українці уявляють собі хороводи, любов до природи, ідолів та жертвоприношення. Ще зі школи нас навчають, що до християнства люди були такими собі недалекими дикунами, які вклонялися явищам природи, бо не розуміли і боялися їх. Не дивує, що і сучасні неоязичники переконані, нібито до християнства філософії на Русі взагалі не було. І це справді сумно.
Нам кажуть, що міфологічне мислення - результат примітивності мислення давніх людей. Але звернемося до давніх джерел, наприклад записів Першого Константинопольського Собору. В них піддається анафемі язичницький здоровий критичний матеріалізм, під впливом якого знаходилися новітні християни, що ще недавно були язичниками: «які навчають про безпочатковість матерії, і що небо, земля та інші творіння - безначальні і перебувають незмінними, … і відкрито відмітають самовладдя Творця,... і що все сталося і виникло не з не-сущого, і що існує кінець мук, або нове відновлення тварі і справ людських, і вводять такими словесами царство небесне як цілком руйноване і минуще, про яке сам Христос і Бог наш навчив і передав, що воно вічне і неминуще».
До речі, порівняйте останнє з сучасною «вірою-відою» правьславних рідновірів у так звані Наву, Яву, Праву. Ці світи рідновіри, як і в християнській традиції, уявляють вічними і неминущими. У давні часи вчорашнім язичникам було дуже складно зрозуміти християнську триєдність та уявлення про існування якихось відокремлених один від одного світів, тому спочатку вони навигадували кілька сотень світів-небес. Зрозуміло, що ці єретичні фантазії піддавалися анафемі канонічних церковників.
У дохристиянський час була відсутня сліпа бездумна віра. У вищезгаданних Актах знаходимо: «Які не приймають чистою вірою і простим вседушевним серцем предивні чудеса Спасителя та інших святих і намагаються за допомогою доказів і софістичних словес обмовити їх як неможливі або перетлумачити на свою думку і представити по власному розуму»[11].
Невже після наведених цитат можна продовжувати вірити у примітивність і дикість язичників та відсутність у них філософії? Григорій Сковорода - яскравий філософ та гностик, який критично ставився до Біблії та попів, з повагою відносився до волхвів називаючи їх філософами: “Не заключайте боговѣдѣнія в тѣснотѣ палестинской. Доходят к Богу и волхвы, сирѣчь философы." Тобто волхв = філософ, а не просто екстатичний окультист, обвішаний шкурками тварин, як сучасні неоязичники уявляють собі прадавніх волхвів. До речі, у античній культурі пряме значення поняття "жрець" - філософ. Як і язичники, Сковорода був впевнений у «безпочатковості істини».
Чому ж все ж таки давні люди виражали своє бачення світу «міфологічно», висловлюючись сучасними термінами, з якими можна посперечатися? За довгу історію існування людини розумної сформувалося складне всеоб’ємне філософське бачення взаємозв’язків між космічними явищами, люди через спостереження за природою дійшли правильних висновків про світобудову, які підтвердилися науковим шляхом нещодавно. Із зрозумілих причин передати цю картину світу звичною зараз сухою мовою термінів неможливо. Без образності і емоційності не можна глибоко усвідомити, відчути світ, взаємозв’язки між явищами. Саме тому і використовується так званий «міфологічний» спосіб опису уявлення про особливості існування і функціонування Космосу та наше місце у ньому.
Українське суспільство потребує повернення до традиційного адекватного матеріалізму, який ґрунтується на культі предків. Це і є одним із завдань Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь» . Матеріалізм, позбутий емоційної духовності та адекватних елементів родового фетишу, може вести тільки до деградації та авторитаризму (як сталося з комуністичною ідеологією). Наразі у українців надзвичайно малий вибір: або авраамічна релігія, або кабалістична теософія (арійство), або бездуховний атеїзм. Слов’янської духовна течія «Великий Вогонь» пропонує альтернативу - матеріалізм, просякнутий традиційною етнічною духовністю, який здатен відродити Україну.
Хто ми є.
«І прийшов Род з земель, де Даждьбог прокидається. І було в нього троє синів - Перун, Одін і Водан. І прийшов Род і сини його, і сіли по річці, що нині Істр (Дунай) зветься. І пішов Род небесною твердю на шлях повеління Розумом. А синам своїм владу призначив велику - Перун сходом став правити, Водан - заходом, а Одін - північчю. І від Перуна рід свій ведемо ми. Силу він нам дарує вічну, Розум духу та тіла дає» («Волхв Сила»). Отже, нащадки Перуна, Одіна і Вотана є представниками трьох гілок, які походять від одного кореня, і немає серед них старших і молодших братів і тим більше первинних, від яких походять інші. Українцям давно вже треба відкинути ідею своєї меншовартості, вишукуючи своїх першопредків серед скандинавів. Ми не походимо від скандинавів, ми рівноцінні двоюрідні брати. На жаль, українські патріоти продовжують страждати хворобою меншовартості, вірячи у норманську теорію. Вивчаючи скандинавські руни, ігноруючи власну історію і етнографію. Виплекані Московією ідеї "Норман-слов'янського синтезу" намагаються представити справу таким чином, ніби нормани «ощасливили» дозрілих для отримання державності слов'ян.
Археологічні знахідки спростовують норманську теорію, згідно якої скандинави нібито заснували Київську Русь. Зараз основним прихистком норманізму є археологія, але і інтерпретація археологічних данних часто бувають полярною. Відомий вчений Г. С. Лєбєдєв у низці робіт був готовий зв’язати з норманами ледь не усі поховання київської знаті Х століття. А в іншій роботі він визнає, що до скандинавських може бути віднесене лише одне поховання з 146. Чомусь досі багато археологів просто закривають очі на відомі археологічні факти. Так, по всій півночі Русі поширена специфічна фельдбергерськая кераміка, характерна для балтійських слов'ян VIII - Х століть. На посаді міста Пскова вона становить у відповідних шарах понад 80 відсотків. Багато її в Новгороді та інших містах, доходить вона до Верхньої Волги і Гнєздова на Дніпрі, тобто до тих областей, де київський літописець поміщав варягів. А в Києві її немає зовсім. І з такого ось роду фактами, мабуть, і пов'язано протиставлення "варягів" і "руси", що простежується в ряді літописних текстів [10].
Однією з цілей норманської теорії є обгрунтування традиційності монархізму на теренах Русі, але це є брехнею, що спростовується самою історією. Іван Грозний навіть у XVI столітті докоряв шведського правителя Йогана ІІІ у тому, що він не королівського роду і що у Швеції взагалі ніколи не було королей, а тому нібито і не могла шведська сторона претендувати на рівний з московським царем дипломатичний етикет. Шведські конунги до XIV ст. обиралися племенними зібраннями, що дозволило Скандинавії уникнути кріпацтва [10]. Цікаво, що, якщо у Швеції видавалися неврожайні роки, було прийнято приносити в жертву конунга, який у цей час правив.
Пам`ять нащадків Перуна вже підзабула зв`язок між скандинавами і русами, але у «Волхв Сила» нащадкам Одіна приділяється багато уваги. У згаданому тексті нащадки Одіна і руси чітко розмежовуються: «…як вої дружини Аскольдової силу свою беруть у Одіна. Мені ж сила землі Руської Перуном дадена. Бо Нав’ї наші, діти Рода великого, є Перун, Одін і Водан».
Легенду про трьох братів зберегли і скандинави, називаючи Рода Бором, а братів - Вілі і Вьо. Давні балти називали трьох братів - Патлс, Перкунас і Потрімпс.
Скандинави у своїх сагах зберігли пам`ять і про Київську Русь. Так у збірці «Круг Земний» написано: «На північ від Чорного моря розташована Велика, або Холодна Швеція. Деякі вважають, що Велика Швеція не менше Великої Країни Сарацин, а деякі рівняють її з Великою Країною Черних Людей.». «Ця Швеція називалася Житлом Людей, а Велика Швеція називалася Житлом Богів». «Одін помер від хвороби в Швеції. Коли він був при смерті, він наказав позначити себе вістрям списа і привласнив собі всіх померлих від зброї. Він сказав, що вирушає в Житло Богів і буде там приймати своїх друзів. Шведи вирішили, що він повернувся в древній Асгард і буде жити там вічно». ПОВЕРНУВСЯ у Велику Швецію (Асгард). «Коли Одін і з ним диї прийшли в Північні Країни, то вони стали навчати людей тим мистецтвам, якими люди з тих пір володіють». Отже, в сагах зазначено, що скандинави прийшли в Північні Країни звідкись, а оскільки там же відмічено, що Одін повернувся у Житло Богів, це означає, що скандинави рухалися не з півночі до Русі, а в протилежному напрямку.
Отже, українцям варто придивитися до етнографічних матеріалів власної країни, яка є правонаступницею Київської Русі, а не шукати якусь таємничу мудрість у германців і скандинавів. Все є у нас, прямо тут. Якщо Русь назвали Житлом Богів, значить, нащадки Перуна були ще крутішими за нащадків Одіна. На жаль, русів сильно підкосило християнство і кріпацтво.