Недільне язичницьке слово Великого Вогню
Онуки Перуна! Правнуки Сварога!
З перервою на свято Купайла я продовжую публікацію вчення духовної течії "Великий Вогонь", яке має назву "Совість і правда огніщанина". Перший розділ можна побачити ось ТУТ. Після того, як усі розділи будуть викладені в цей блог, я почну оприлюнювати науковий коментар до вчення - книгу Радаслави "Золотий молот Сварога". Нещодавно перші декілька розділів цієї книги, які були остаточно відредаговані, надіслав одній людині, яка співчуває рідній вірі, але не належить до жодної конфесії. Він відповів: "Геннадію, дуже цікаво, дуже. Що читав до цього десь там на задвірках. ", тому вважаю, що книга читачам повинна сподобатись. До речі, перший розділ книги вже був у недільному слові ось тут - Недільна язичницька духовна проповідь
СОВІСТЬ І ПРАВДА ОГНІЩАНИНА
Розділ другий
І прийшов Перун з земель де Даждьбог прокидається. І було три сина у нього - Перун, Одін і Водан. І прийшов Род, і сини його, і сіли по річці, що зараз Істр (Дунай) зветься. І пішов Род небесною твердю на шлях володіння Розумом, а синам своїм владу залишив велику - Перун сходом став правити, Водан - заходом, а Одін - північчю. І від Перуна род свій ведемо ми. Силу він нам дарую вічну, Розум тіла і духа надає. О могутній Перун! Дай нам сили своєї часточку! Дай дощ літній! Дай сніг зимній! О Перун! Скрий і примнож силу нашу! Покарай того, хто живе і беззахисне життя лишає! Покарай хрест, бо забудуть тебе онуки твої, але не сховаються від стріл твоїх! О Перуне! Дай Розум! Буде розум, буде і сила.
Наші пращури були білими людьми з світлою душею, з білою шкірою і світлими очима. Вони не визнавали рабства, жили своїм власним трудом, допомагаючи один одному, бо щастя і нещастя в громаді вільних людей вважалися спільною справою. Вони поважали старших і гідно виховували дітей, вчили їх жити в ладі з природою. Так було від часів Сварога. Наші предки мали хліб і до хліба, вороги обминали їх далекою дорогою, бо мужі завжди були вправні зі зброєю, готові боронити рідну землю. Правителі не будували собі пишних палаців, бо обиралися громадою з наймудріших і найхоробріших мужів. Вожді цінували правду і честь вище золота. Так було довгі віки, і звикли люди до мирного життя й здавалось, що так буде завжди. Не готувались мужі до бою, жерці не відчули небезпеку.
Велике лихо сталося на нашій землі в давні часи. Вороги прийшли з півдня жорстокі, спалювали і грабували поселення, вбивали наших предків, полонили жінок і дітей. І не було кому захистити рідну землю, горем засіяну і кров’ю политу. На допомогу прийшли далекі родичі зі Сходу. Це був Род зі своїми могутніми синами, а також плем’я його. Вони розпорошили лави ворогів і знову запанував мир і спокій на нашій землі. Правителем нашої землі став син Рода, кого ми зараз називаємо Перуном. Легенди говорять, що він був настільки могутній духом, що з його рук виривалися блискавки, які вражали ворогів. Коли закінчився його земний шлях, Перун поєднав свою грізну душу з грозовими хмарами, тому ми як свято сприймаємо першу весняну грозу, бо це є свято пробудження Перунового. Синів Рода ми називаємо Перуном, Одіном і Воданом, а балтійські народи називають їх Перкунасом, Патолсом і Потрімпсом, а скандинави звуть їх Одін, Вілі і Вьо. Від синів Перуна походять княжі роди слов’янські й балтські. Довгий час боронили вони нашу святу землю від лютих ворогів, слідкували за дотриманням звичаїв і правди.
Князь був не лише правителем і головою військової дружини, а й головним жерцем, який був старшим на священних обрядових дійствах. Князя обирали серед представників поважного княжого роду. Він повинен був бути мудрим чоловіком і могутнім воїном, бо за звичаєм саме князь був перший перед військом на початку битви, його доблесть і духовна сила наповнювали хоробрістю серця ратників, кликали їх до перемоги. Наші предки зверталися до Перуна перед боєм, він дарував їм надзвичайну силу, яку жоден ворог не міг подолати.
Князь з наближеними людьми також їздив по людях, де влаштовував жертовні свята, і прийняти князя вважалось великою честю, бо удача князя переходила до тих, хто був поруч з ним. Йому підносили подарунки, які допомагали утримувати боєздатну міцну дружину. Якщо подарунків було забагато, то залишок князь дарував іншим людям і це теж було дуже почесно. Головним атрибутом князя був меч, це духовна і обрядова зброя.
Звичай предків навчав молодих людей шанувати зброю і воїнське мистецтво. Кожен юнак мріяв стати дорослим мужем і прийняти присягу воїнську. Кожен дорослий чоловік повинен вміти захистити себе, свою честь і свою родину, своїх дітей, свою батьківщину. Слабкому духом не під силу бути вільною людиною, а на світі немає нічого цінніше волі.
Чорні хмари йдуть з півночі, женуть їх вітри, онуки Стрибожії, а під хмарами мерехтять сині блискавки. Чуєте? Перун важким кроком прямує до нас. Бути грому великому! Силу візьміть у блискавки! Силу візьміть у грому! Душу дощами скрипіть! Бо нема в світі нічого, щоб силу цю перемогло. Слава Перуну!