По той бік розумного сумніву \ Beyond a Reasonable Doubt (1956, Фріц Ланг): це зробив я!
Головний герой, Том Гарретт (Tom Garrett), наречений дочки редактора, який дав зятю змогу працювати не репортером, а на літературній ниві, аби задовольняти фінансові бажання дочки. Проте назріває «остання справа», яку головний герой розцінює не лише як журналістську роботу, а і як можливий літературний досвід для нового роману (до цього він написав лише одну книгу).
Том разом з редактором вирішують викрити недоліки судової системи, мовляв, хороший обвинувачувач може засудити на смертну кару невинного, користуючись лише непрямими доказами.
Для цього користуються не то методом маски, не то прийомом «журналіст змінює професію». Власне, редактор підлаштовує всі другорядні докази разом з журналістом і фіксує фальсифікацію на камеру. Планують, коли суд виголосить вирок - продемонструвати світлини, і - в дамках: система викрита, журналіст на волі! Проте, редактор потрапляє в автоаварію і світлини згорають. Журналіста приговорюють до страти, а його словам, що це все підлаштовано, звісно, особливо не вірять.
Цікава сцена винесення вироку: на передньому плані підсудний, ззаду ніби авдиторія… як тільки виносять вирок - всі (повністю всі!) зриваються з місць і біжать до телефонів, аби повідомити в редакції… стає зрозуміло, що вони всі журналісти… журналіст-підсудний же на лаві повільно опускає голову…
Кохана журналіста і спадкоємиця газети, використовує всю силу ЗМІ, аби викликати співчуття до ув’язненого. Почали писати численні телеграми та клопотання, аби переглянули вирок. Поліцейське розслідування прикладає зусиль, аби переконатися у вірності звинувачення, або спростувати його. І це навіть вдається. Проте потім ще один неочікуваний сюжетний поворот і журналіст справді виявляється вбивцею. Його страчують (ще одна смерть журналіста, хай це і не показують).
Том разом з редактором вирішують викрити недоліки судової системи, мовляв, хороший обвинувачувач може засудити на смертну кару невинного, користуючись лише непрямими доказами.
Для цього користуються не то методом маски, не то прийомом «журналіст змінює професію». Власне, редактор підлаштовує всі другорядні докази разом з журналістом і фіксує фальсифікацію на камеру. Планують, коли суд виголосить вирок - продемонструвати світлини, і - в дамках: система викрита, журналіст на волі! Проте, редактор потрапляє в автоаварію і світлини згорають. Журналіста приговорюють до страти, а його словам, що це все підлаштовано, звісно, особливо не вірять.
Цікава сцена винесення вироку: на передньому плані підсудний, ззаду ніби авдиторія… як тільки виносять вирок - всі (повністю всі!) зриваються з місць і біжать до телефонів, аби повідомити в редакції… стає зрозуміло, що вони всі журналісти… журналіст-підсудний же на лаві повільно опускає голову…
Кохана журналіста і спадкоємиця газети, використовує всю силу ЗМІ, аби викликати співчуття до ув’язненого. Почали писати численні телеграми та клопотання, аби переглянули вирок. Поліцейське розслідування прикладає зусиль, аби переконатися у вірності звинувачення, або спростувати його. І це навіть вдається. Проте потім ще один неочікуваний сюжетний поворот і журналіст справді виявляється вбивцею. Його страчують (ще одна смерть журналіста, хай це і не показують).