Jun 11, 2010 22:10
Взагалі фільм зовсім не про журналістику. Про оцінювачів майна, про привидів у старому помісті та про історію появи цих привидів, чи то пак - монстрів. Проте є одна цікава епізодична роль короткорослого журналіста, якого зіграв нєкій Джиммі Барнатан (Jimmy Barnatán).
Сімейна пара влаштовує спіритичні сеанси, очевидно, десь в кінці ХІХ століття. Їх промисел користується популярністю, а журналіст, який приходить до них і розгадує все шахрайство їх містики - користується ними. Власне, вимагає грошей.
Отримує по шиї, одразу ж друкує викривальницьку статтю їх діяльності і чоловіка садять в тюрму. Що розв’язує руки містикам, які хочуть скористатися з талантів спіритиста. Звісно, можна припустити, що аби не журналіст, ті все одно б щось вигадали, аби змусити чоловіка допомагати їм. Але газетяр помітно полегшив їм роботу, ставши не борцем в жахливчиках, а причиною їх.
Ну і на останок дві фрази з фільму: «Інтендант тюрми щодня обідає в казино з видавцем. Він дає йому внутрішню інформацію, для ексклюзивів! Це, звісно, непристойно! Гірше всього, що всі про це знають» і «Всі журналісти, в основному, професійні невдахи. Відповідати на атаки преси, це як намагання Геркулеса відрізати голову гідрі. Вони - безуспішні».
2010й,
негативна журналістика,
кіно іспанське,
шантаж,
жахливчики,
ексклюзив,
журналіст,
до 1900,
епізодична роль