Людина з мармуру \ Czlowiek z marmuru (1977, реж. Анджей Вайда): викриття соціалістичної дійсності…
Агнешка хоче розповісти про подальшу долю одного з передовиків соціалістичної праці (для неї події «доісторичні», як вона сама каже), починає з офіційних кіножурналів та хронік, які нікуди не увійшли (через «технічні причини», насправді - невідповідність соціалістичній реальності), далі не зовсім законно знімає музейні склади, де на підлозі повалена статуя передовика. А далі - справжнє розслідування, яке доволі вишукано розповідає історію Матеуша Біркута (Mateusz Birkut, грає Jerzy Radziwilowicz).
Одразу викривається постановочність старих хронік, задля рекорду (різновид «сенсації» в партійних змі): робітників спеціально голять, кормлять і причісують, декілька разів просять їх пройтися перед камерою, запрошують оркестр та інші дрібниці.
Тема, звісно, не надто подобається редактору, тому, з рештою, її фільм прикривають: «Вийде два сюжети для новин» - на що Агнешка обурюється, проте, завдяки батькові, не покладає рук і все ж розшукує (вже без камери) сина Біркута і приводить його до телестудії. Виглядає доволі оптимістично, проте вже в продовженні «Людина з металу \ Czlowiek z zelaza» історія, зокрема, Агнешки розповідається далі.
Одразу викривається постановочність старих хронік, задля рекорду (різновид «сенсації» в партійних змі): робітників спеціально голять, кормлять і причісують, декілька разів просять їх пройтися перед камерою, запрошують оркестр та інші дрібниці.
Тема, звісно, не надто подобається редактору, тому, з рештою, її фільм прикривають: «Вийде два сюжети для новин» - на що Агнешка обурюється, проте, завдяки батькові, не покладає рук і все ж розшукує (вже без камери) сина Біркута і приводить його до телестудії. Виглядає доволі оптимістично, проте вже в продовженні «Людина з металу \ Czlowiek z zelaza» історія, зокрема, Агнешки розповідається далі.