СТОРОЖІ ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСУ
Львів - місто містичне, місто старовини, де застиглий час зберігає майже незмінними попередні епохи. Мандруючи навмання львівськими вуличками, можна уявити себе ким завгодно - середньовічним лицарем, монахом-бенедиктинцем у просторому капюшоні чи вишуканою панянкою в австрійських мереживах! Можливо, секрет такого особливого часового простору відомий львівським годинникам - а їх у Львові неймовірна кількість: від величезних, що прикрашають вежі та фасади будинків, аж до маленьких вишуканих часомірів, що зберігаються у львівських музеях. Сьогодні мова піде про них.
А розпочнемо ми свою розповідь не зі старовини, а з сучасності! Чи знаєте ви, що львівський квітковий годинник внесли до переліку об’єктів світової спадщини годинникарства? Про нього двічі писала швейцарська газета «Трібюн де Женев», а швейцарців, погодьтесь, важко здивувати годинником. Повідомлення про внесення годинника до світової спадщини та фотозвіт про його виробництво і зміну вигляду протягом останніх років було виставлено на технічному форумі швейцарських годинникарів. Додамо, що львівський квітковий годинник - єдиний у світі всесезонний годинник, який працює навіть взимку і має функцію самоочищення від снігу. Зазвичай такі годинники розміщують на пагорбах, попередньо викопавши яму для механізму. Львівський квітковий годинник знаходиться над землею на спеціальній підставці. Його механізм автоматично налаштовується через супутникові системи, тож наводити його не потрібно.
Квітковий годинник розташований на вулиці Підвальній, його автор - Олексій Бурнаєв, доцент кафедри фізики та інженерної механіки Львівського національного аграрного університету та відомий у Франції та Швейцарії майстер-годинникар. Загалом він змайстрував і відновив 58 монументальних годинників. До речі, у Львові віддавна існував цех годинникарів. Аби потрапити до нього, потрібно було кілька років навчатися у різних країнах, вивчати годинникові механізми. Іспитом для вступу до цеху було створення власного шедевра.
ГОЛОВНИЙ ГОДИННИК - “ПАТРІАРХ”
З XІV століття у Європі почали з’являтися механічні годинники. А про перший годинник у місті Лева відомо з 1404 року. Головний годинник Львова, який бачимо сьогодні, встановлено 1851 року. Цей годинник, віденського виробництва (виготовлений відомою австрійською фірмою «Wilgelm Stiehl»), був установлений 1851 року. Він працює дотепер - це один з останніх механічних вежових годинників у Європі! Механізм годинника знаходиться на висоті 75 метрів, щоб дістатися від четвертого поверху ратуші до кабіни, де він міститься треба подолати 255 сходинок. Тут можна побачити гігантське серце найстарВажить годинник 2,5 тонни, діаметр циферблату - 2,7 метра, довжина великої стрілки близько 2,15 метра (вага 15 кілограмів), а малої - 1,7 метра. Годинником уже кілька десятиліть поспіль опікується годинникарська династія Басів: спершу майстер Богдан, тепер - майстер Тарас. До слова, минулого року з огляду на ремонт у міській ратуші годинник зупинили, аби відремонтувати механізм та вкрити стрілки й цифри циферблата позолотою.
Механізм годинника міської ратуші Львова
СОНЯЧНИЙ ВІДЛІК ЧАСУ
Першими пристроями, які вимірювали час, були сонячні годинники. Про них відомо ще за 3,5 тисячоліття до нашої ери, коли людство збагнуло, що між довжиною тіні та розташуванням світила на небі є зв’язок. Тривалий час у Львові відзначали час саме за сонячними годинниками, тому від загальноєвропейського львівський відрізнявся на 39 хвилин, а від київського - на 24 хвилини. І такий годинник можна побачити на будинку в самісінькому центрі Львова! На вулиці Вірменській знаходиться єдиний у місті сонячний годинник, щоправда вже не діючий. На фасаді пам’ятки архітектури XІX століття, яку називають будинком Пір року, скульптор Зиновій Красуцький зобразив давньогрецького бога Кроноса, котрий тримає у руках земну кулю, яка насправді є сонячним годинником. Від гномона, тінь від якого і вказувала, котра година, залишився тільки невеликий стрижень.
ЛЕГЕНДАРНИЙ ГОДИННИК
Унікальний годинник є на дзвіниці знищеної у роки війни Святодухівської церкви, що на вулиці Коперника. Нині у цьому приміщенні діє музей “Русалки Дністрової”. Його працівники з гордістю розповідають, що дзигар на дзвіниці зроблено ще у XVІІ столітті на замовлення і коштом гетьмана Івана Виговського. Кажуть, на схилі літ гетьман пішов до монастиря у скиті Манявському і вирішив зробити для монахів подарунок, замовивши годинника. Згодом скит занепав і годинник перенесли на дзвіницю до Львова. Він добре зберігся, хоч нині відмірює час за допомогою електроніки та супутникового зв’язку. Сьогодні це один з найточніших годинників в Україні.
А на горищі музею зберігаються циферблати та частини механізму годинника, що колись розміщувався на костелі Марії Магдалини (нині Львівський будинок органної та камерної музики, вул. Степана Бандери). Поціновувачі старовини сподіваються, що колись цей годинник повернеться на своє почесне місце.
ДЗИҐАР, ЩО ВРЯТУВАВ МІСТО
Дуже шкода, що історичний конкурент годинника на ратуші - годинник на вежі колишнього монастиря отців-бернардинів, тепер церква Св. Андрія (сучасної роботи - виготовлений 1982 року на львівському заводі «Кінескоп» майстром В. Котиком), - останнім часом не працює. Адже колись його попередник (установлений 1753 року) уславився тим, що врятував місто від ворожого нападу. Як це було, переповідає ще одна популярна львівська легенда. За дзвоном міських годинників рівно о дев’ятій вечора зачинялися міські брами. За п’ять хвилин до дев’ятої вартовий-монах побачив наближення ворожого загону і, щоб попередити про небезпеку, задзвонив. Браму швидко зачинили, і нападники до міста не втрапили. За оцю пильність Бернардинському монастирю був дарований особливий привілей - годинник на його вежі на п`ять хвилин випереджав інші міські годинники і, відповідно, голоси його дзвонів лунали в місті найпершими. Ця традиція зберігалась навіть у ХХ столітті.
Сучасний годинник на бернардинському монастирі зроблено у 1980-х роках на львівському заводі “Кінескоп”. Проте він має одну особливість - механізм потрібно накручувати раз на п’ять днів, а тому настоятелі церкви Андрія повинні періодично підніматися на вежу, інакше годинник зупиниться. До слова, у колекції Львівського історичного музею є дзигар, який потрібно накручувати раз на 400 днів, а тому його називають річним.
ДЗИҐАР ЗАЛІЗНИЧНИКІВ
Коли у Львові відкривали залізничний вокзал, а це відбулося 1861 року, у двірці розмістили аж 70 годинників! У той час це ввжалося ознакою розкоші. Нині над головним входом до адміністративної будівлі Львівської залізниці на вулиці Гоголя теж можна побачити годинник. Цей часомір датується початком ХХ століття. Для залізничників пунктуальність - не ввічливість королів, а життєва необхідність та поняття безпеки.
ПИВНИЙ ГОДИННИК
А ще у центрі Львова, на центральному проспекті міста, встановлено скульптуру монаха-єзуїта з пивною бочкою, а на ній - годинниковий циферблат. Це - львівський пивний годинник, що має унікальний механізм.
Автор годинника - майстер Олексій Бурнаєв - розумів, що туристам зажди хочеться покрутити стрілки, а тому придумав механізм, основою якого є магнітні пластини. Його стрілки і циферблат є повністю відірваними від серцевини, а той міститься у бочці, яка не відкривається. Механізм налаштовується через супутник, тож зламати його неможливо. Стрілки можна крутити, скільки завгодно, все одно через кілька хвилин вони показуватимуть точний час, бо на «правильне» місце стрілки повертають магніти. Крім того, в певну годину дзиґар ще й грає гімн пивоварів.
Бровар стоїть неподалік Оперного театру, в туристичний сезон із ним фотографується до 50 людей за годину. Годинниковий механізм там настільки своєрідний, що ще до офіційного відкриття дзиґарі ввійшли у світову спадщину годинникарства в категорії «нетипові годинники».
МУЗЕЙНІ РАРИТЕТИ
У Львівському музеї історії на пл. Ринок, 6 у відділі історичних коштовностей зберігаються унікальні сонячні кишенькові годинники 16-18 століття та нічний або зоряний портативний годинник із Франції 1593 року виготовлення роботи невідомого майстра.
Завдяки поєднанню сонячних годинників із компасом з 14 століття з’явилися портативні кишенькові моделі. Головною частиною таких годинників було латунне кільце діаметром у кілька сантиметрів з іншим пересувним кільцем і отвором для сонячного променя. На зовнішній поверхні головного кільця зазвичай гравірували початкові літери найменувань місяців, а проти них, на внутрішній поверхні, перебувала годинна шкала.
Перед вимірюванням треба було повернути менше колечко так, щоб отвір для променя був навпроти відповідного місяця. При вимірюванні часу тримали годинники у такому положенні, щоб дозволяти сонячному променю проходити через отвір в шкалі.
КОРОЛІВСЬКА РОЗКІШ
У Львівському музеї етнографії на проспекті Свободи, 15 більше п’яти років показують постійну унікальну виставку старовинних західно-європейських годинників 16-20 ст.
Музейна колекція годинників є найбагатшою і найціннішою в Україні - більше 400 експонатів. Її комплектувати почали ще 1874 р. у міському промисловому музеї. Більшість з годинників - механічні. У збірці є і сонячні годинники, найдавніший з яких датується 1584 роком. Окрасою колекції є годинники 16 - 17 ст. із Західної Європи, у вигляді веж, оздоблених золоченням, карбуванням, гравіруванням.
Збирали годинники з Франції, Німеччини, Швейцарії. Багато з них досі показують точний час. У трьох залах із відповідним декором можна побачити настільні, кишенькові, підлогові, консольні годинники. У середньовіччі кімнатні годинники були по кишені хіба що членам королівської сім’ї.
СТОРОЖІ ЧАСУ
Ось такі вони - маленькі й великі, старі й сучасні, прості й розкішні сторожі львівського часу. Ви ж вірите, що він існує, містичний Львівський Час? А спробуйте ввечері прийти на площу Ринок, заплющити очі й під дзвін великого дзиґаря уявити себе у будь-якій епосі…
ГОДИННИК - ок. часомір, (на вежі) дзиґарі, (кишеньковий) дзиґарик, (який будить) будильник, (з музикою) куранти, (водяний) клепсидра.
* У пості використано матеріали із сайтів: gazeta, volfoto, archive.wz, gazeta.ua, history, galnet, umoloda.
* У пості використано фотографії із сайтів: filosof, vitaha, panoramio, а також власні знимки.
Originally published at Блог КАРПАТИ.INFO. You can comment here or there.