"Єднання епох": знову Ісаківці і красиві коні
З 9 по 11 травня Подільсько-Дністровська Січ у Ісаківцях фестивалить, ми були перші два дні - і, якщо погода не вставить патики нам у колеса, поїдемо туди ж і завтра.
Швидкий набір картинок про гарних коней і симпатичних людей
На коментарі сил, на жаль, немає - навіть не всі фото передивилася, все нашвидкоруч.
Перший день був середньовічним - приїхало досить багато клубів історичної реконструкції зі Львова, Вінниці, Житомира, Кам'янця тощо.
Був невеликий табір, ятки ремісників - ну але скромніше за "Форпост" набагато.
Майчстер-класи з середньовічних танців під автентичну музику - під іншу й не вийшло б, того дня двічі пропадала електрика.
Власне, оркестр :о)
Я до середньовіччя самі знаєте як ставлюся - воно трохи липове все-таки.
Ось тут головний лікар, коваль і ще купа потрібних середньовічних персонажів готує лицаря до бою. На руці у лікаря-коваля-тощо найголовніший інструмент середньовічної реконструкції - гарний моток скотчу.
Був би у ХІІ столітті у хрестоносців скотч, Ієрусалим назавжди був би наш. Ну, європейський.
Бились хлопці жорстоко і повільно, часом не так бились, як пиляли супротивників мечами, було кілька дрібних травм.
Хтось поруч з мамою замовляв у Кам'янці по телефону 5 банок зеленки. стільки ж перекису водню, німесил і ще щось - ну, буденні речі, коли великі чоловіки вовтузяться.
Сонце пекло немилосердно, після боїв першою справою звільнялися від шоломів (під ними у декого були ще одні шоломи - танкові).
Лицарі чекають на свою чергу побугуртитися.
"Чорна Галич" товкла всіх. Коли на тебе летить slayer_bulia, ще й озброєний, треба або тікати, або робити вигляд, що ти дерево. Я б тікала.
Глядачів було до образливого мало - хоча реклама по Кам'янцю висіла ледь не скрізь.
До оголошення результатів ми не досиділи - Мік, що охороняв драконом сон Гриця, дав сигнал - все, прокинулося наше диво, треба летіти додому годувати і вигулювати.
Але двобої вершників з (умовними) списами я таки подивилася.
Всі патики-списи були поламані.
От якраз бдищщщ.
Глядачка.
Хрясь!
Виграв, здається, Олексій Рєзін.
І навіть може бути, що це він - за заборолами погано видно :о)
Перший день в нас був короткий - годинки півтори всього на фестивалі.
10 травня приїхали надовше - бо з Грицем.
Йому там страшезно сподобалося. Діти! Патики! Кульбаби! КОНІ!!!
Минулого ж разу, в 2014 р., він теж був у Ісаківцях, і теж подобалося, але тепер все по-іншому.
От це один з минулорічних звітів якраз. Гриць там дивовижно малозапатланний :о)
Народу було ЗНАЧНО більше - це в плюс.
Кінний театр "Українські козаки", знайомий з 2014 р., розважав глядачів і без коней - причому так, що народ лежав зі сміху і аплодував стоячи.
Там і гарапники були, і шаблюки... але переважно гарапники - вони ж все-таки всі вершники.
Дунаєвецький шериф Олександр Гуров і його нелякливі дівчинки.
Як насікти буряк на салат - майстер-клас.
Хоппа - і тільки темна бурякова кров тече по лезу. Олександр Кущ, гонщик і козак.
Все той самий принц на білому коні - Олександр Білобородов, Кам'янець. Чути, як б'ються, кришаться і ламаються десь на трибунах дівочі серця.
Хрусть - це вже десь тихенько і не з трибун, а з зони батутів-яток і наметів. Там теж дівчата були.
Євген Білобородов, старший (і одружений) брат принца.
Того року вершників було побільше. Ну, було б того року побільше ще й глядачів, в 2015-му теж би було багато вершників...
Ще вогонь і коні.
Це називається "аланська їзда" - і це непросто, а ще коли й дають дуже плутаний маршрут...
Ух.
Не всі змогли дійти до фінішу.
Шапка і гарапник.
Глядачі, добре, що ви є. Правда ж, кльове дійство? Во-о-о-о. А я ж казала! (с).
Андрій Каба, герой якоїсь з горілчаних реклам.
Виявляється, є такий елемент джигітовки - БІГТИ за конем і одночасно управляти ним. Складно.
Це збоку здається легкою і навіть не надто швидкою справою. Насправді все не так.
о як ногами симетрично витанцьовують :о)
Фестивально-квітковий мерчандайз.
Фоток дуже багато, але й роботи повно, і спати треба - коротше, мене вже на більше сьогодні не вистачить.
Фото на УНІАНІ