Екстремальний (для мене) зимовий відпочинок: 24 години
Учасники вертепу з Коломиї, 9 січня 2011 року..
Як хто мій жж часом дивиться, то, може, знає: я співець Маланок і інших зимових свят. Тобто перші дні нового року для мене традиційно напхані вставаннями о п'ятій ранку, штовханиною в переповнених пазиках, спорадичними перекусами на ходу, скасованими вечірніми рейсами, голосуванням на морозі в темну пору року та іншими банальними, звичними нервотрьопками. І так з року в рік, з року в рік. Де тут екстрім, де сюрпризи, де розрив шаблону? А ось де:
За 24 години (з обіду 8 січня по обідню ж пору 9 січня) я за допомогою друзів і друзів друзів відчула абсолютно інший, незнайомий мені до цього часу вид зимового буття: нормальний відпочинок як у всіх. І картинка вище підказує: для цього було обрано санаторій "Шешори" на Прикарпатті.
Вид на Шешори від санаторію. Ранній ранок 9 січня.
Вже перші секунди в Шешорах підказали: правильне місце. Бо НІДЕ дорогою через всю Буковину аж з Кам'янця нам не трапилися вертепники, а тут хлопці самі як з-під землі вигулькнули. Вони кудись поспішали, але таки погодились показати, на що здатні. Навіть на шаблях трішки билися (хоча вимова деяких біблійних імен під час колядування і здалася незвичною: Ерод замість Ірода, Сус замість Ісуса.
Чорта і Смерті у вертепі не було: хлопці сказали, що вони їх з'їли.
Мені дістався напівлюкс (холодильник, електрочайник, диван з журнальним столиком, окремі ванна і туалет - я чомусь думала, що в карпатських селах з комфортом значно гірше:о)).
На цьому мій екстрім лише розпочався. Бо далі ми відправились на вечерю в ресторан національної кухні "Аркан". (Для моїх поїздок це випадок взагалі нечуваний. ви навіть не уявляєте, НАСКІЛЬКИ нечуваний).
В закладі був аншлаг - і живі карпатські музики.
Гурт називається "Музика гір" (або, як пояснив віртуоз-скрипаль, "Крик Карпат").
Репертуар квартету - саме те. "Гуцулка Ксеня", чардаші у варіаціях, карпатські твори Мирослава Скорика, все дуже інтелігентно, ніякої російської попси.
Принпип в музикантів такий: відіграли номер-два, взяли цимбали - і потащили їх до нступного столика. І так далі, поки всі столи не отримають по пісні.
Так як наш столик найбільше аплодував, нам дістався ще й отакий бонус а ля Джиммі Хендрікс.
І навіть такий.
Далі, напевно, в сценаріях нормального відпочинку має бути сауна (вона в санаторії є, але я такими речами не користуюся) і посиденьки в барі, але тут я таки повернулася на круги своя і весь вечір читала у номері. :о) А на ранок пішла вивчати Шешори.
Он яка майже-пам'ятка дерев'яної радянської архітектури гине.
Шешорська церква, як і всі прикарпатські церкви, є бляшаною каструлею в пластикових квіточках. І ніц з цим злом не поробиш: народу ТАКЕ подобається.
А далі була наповнена вертепами Коломия (ух, вони там всюди!!!)
І кілька виставок та музеїв у Чернівцях. Нарешті побачила вживу Марію Примаченко - і вона таки фантастична.
У Вернісажі - чудова (насправді) виставка чернівецьких художників до зимових свят. З кількох десятків робіт п'ять - види рідного Кам'янця. Несподівано :о)
А далі годинник на ратуші пробив другу, 24 години закінчилися - і все повернулося на круги своя. Я ледве знайшла місце в автобусі (іншим пощастило менше - якось я не врахувала, що сьогодні автобуси братимуть штурмом) - а за дві години була вже вдома. Карпатський екстрім закінчився :о)
Подолянин (З Сатанова) Микола Кумановський, персональна виставка в Художньому музеї Чернівців. Сильна штука.
А, і ще, і ще. Різдво в Боянах - на УНІАНІ
І саме головне - шукаю компанію на Маланку. Хоча як завжди - ніхто ж не зголоситься :о(