Графітчики -- це для мене одна з невирішених загадок урбаністичної природи. У місті все спаплюжено ними: і стіни, і ліфти, і асфальт, і паркани, і трамваї, і метро, і зупинки, і біг-морди. Але я жодного разу не бачив графітіста за роботою. Хоча на деякі монументальні "полотна" витрачається кілька десятків балончиків з фарбою і кілька годин, а то і днів роботи. Але вони, наче привиди. Тільки навпаки: привиди після себе слідів не залишають. І спіймати немає кого. Одного, правда, відловили: він на стіні свіжопобудованого магазину перманентним маркером щось намагався накалякати. Ми з товаришем акуратно у нього маркер відібрали і, поки я вахлака тримав, товариш залишив автограф на його пиці і їжакуватій лисині. Шобло, з яким цей вахлак був, не втручалося. Але те, що той босяк на стіні зображав, на графіті не тягнуло. То було щось з розряду: "Тут був кула мен Вася".
Переважно, так. Але й для мене о 2-3 годині вечора (ранку?) додому припертися -- не рідкість. Був час, що раніше першої години додомки не потрапляв. Але й у графітчиків іноді зустрічаються такі градієнтні заливки, що розумієш: навпомацки у темряві так не намалюєш.
Comments 28
Одного, правда, відловили: він на стіні свіжопобудованого магазину перманентним маркером щось намагався накалякати. Ми з товаришем акуратно у нього маркер відібрали і, поки я вахлака тримав, товариш залишив автограф на його пиці і їжакуватій лисині. Шобло, з яким цей вахлак був, не втручалося. Але те, що той босяк на стіні зображав, на графіті не тягнуло. То було щось з розряду: "Тут був кула мен Вася".
Reply
Reply
Але й у графітчиків іноді зустрічаються такі градієнтні заливки, що розумієш: навпомацки у темряві так не намалюєш.
Reply
Reply
( ... )
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment