Восьмий день. Пржно
Пржно - це назва села, в якому ми живемо, хоча це не є село в нашому розумінні з коровами і городами. Воно досить тихе і зручне. Не таке глухе, як Светі Стефан, і не таке шумне, як Будва. Але раз на кілька днів, а періодичність я так і не вирахувала, на пляжі врубають музику. В тому самому жуткому кафе, де крабові палички вважають морепродуктами. Музика гримить надзвичайно, відбивається від гір і звучить ще голосніше. Спати з відкритим балконом неможливо. А з закритим - душно. Ця ніч була жахлива. Ацтойна музика гриміла до четвертої години і ми весь час прокидались. Встали з важкими головами, а Андрій ще і з синцями під очима.
Сьогодні ми нікуди не їхдили. Були на пляжі, потім я вишивала і слухала книгу Пітера Мейла Хороший рік. На вулиці дуже душно і якщо ми не на пляжі, то сиділи з кондиціонером в номері.
Трохи фоток: По дорозі в Бечичі. Наша вілла, називається Мітровіц. Ресторан Куста, куди ми постійно ходили їсти. Дійшли до пляжу. Вид з одної і іншої сторони. Тунель через гору, який веде до морозива і буреків. Дивимося вгору, там скеля. Біля виходу з тунелю бачимо живописну скелю з гротом. Бечичі - це колишнє рибацьке поселення; а тепер там вілли і ресторани.
Провели сонце:
Під вечір вибралися в Бечичі вечеряти. Ми там пригледіли дуже милий ресторанчик і сьогодні туди пішли. Я взяла салат з морепродуктами і смажених кальмарів, а Андрій вибрав стейк з тунця і палачінку (млинець по-сербськи). Звучить наче небагато, але порції тут величезні. Ми з'їли на двох салат, ледве подужали основні страви, але палачінку надкусали і не змогли доїсти. Салат, треба зазначити, теж був з крабовими паличками. Діло в поганому ресторані чи тут це вважають морепродуктом?
По дорозі назад фоткали нічне узбережжя
Ми хотіли ще поїхати на паравозику покататись, але трохи облом. Вражень ми вже набрались. Може ще поїдемо туди післязавтра. Є ще ідея поїхати в Будву і купити там олію і смаколики на сувеніри. І через пару днів полетимо додому вже.
Сьогодні ми нікуди не їхдили. Були на пляжі, потім я вишивала і слухала книгу Пітера Мейла Хороший рік. На вулиці дуже душно і якщо ми не на пляжі, то сиділи з кондиціонером в номері.
Трохи фоток: По дорозі в Бечичі. Наша вілла, називається Мітровіц. Ресторан Куста, куди ми постійно ходили їсти. Дійшли до пляжу. Вид з одної і іншої сторони. Тунель через гору, який веде до морозива і буреків. Дивимося вгору, там скеля. Біля виходу з тунелю бачимо живописну скелю з гротом. Бечичі - це колишнє рибацьке поселення; а тепер там вілли і ресторани.
Провели сонце:
Під вечір вибралися в Бечичі вечеряти. Ми там пригледіли дуже милий ресторанчик і сьогодні туди пішли. Я взяла салат з морепродуктами і смажених кальмарів, а Андрій вибрав стейк з тунця і палачінку (млинець по-сербськи). Звучить наче небагато, але порції тут величезні. Ми з'їли на двох салат, ледве подужали основні страви, але палачінку надкусали і не змогли доїсти. Салат, треба зазначити, теж був з крабовими паличками. Діло в поганому ресторані чи тут це вважають морепродуктом?
По дорозі назад фоткали нічне узбережжя
Ми хотіли ще поїхати на паравозику покататись, але трохи облом. Вражень ми вже набрались. Може ще поїдемо туди післязавтра. Є ще ідея поїхати в Будву і купити там олію і смаколики на сувеніри. І через пару днів полетимо додому вже.