День сьомий. Боко-Которська бухта
Встали рано, перекусили фруктами і пішли на автобус. Я одразу випила таблетку від закачування, але краще б я цього не робила. Почало хилити в сон, голова стала важка і з'явилася дратівливість. Так мене години чотири ковбасило. Коли обідали, я мало не заснула над тарілкою, хоча поїсти я люблю і заснути над тарілкою для мене це повний нонсенс. Потім вдома почитала список побічних ефектів і вжахнулася. Більше я їх пити не буду. Найбільше мені сподобався такий побічний ефект: в таблеток від закачування і нудоти одним з ПЕ є нудота і блювота. Ну і по дрібницям там: алергія, висипання на шкірі, понос, розлад шлунку, аритмія, посилене серцебиття, спітніння і т.д.
По дорозі в Котор ми збирали народ по всьому узбережжю. Екскурсовод був той же, що і на каньйонах -- Драко. Швидко приїхали в Котор. Там дуже гарне середньовічне середземноморське місто. Довго слухали екскурсію і бродили по кривим вузеньким вуличкам. Там можна довго ходити і роздивлятися арки, будинки, решітки, котів, яких там дуже багато і які почувають себе там справжніми господарями. Але я була трохи заторможена після таблетки і очманіла від спеки, тому не повністю оцінила Котор. Треба буде якось ще туди потрапити.
На фото: площа Котора, дорога до гірських укріплень Котора, балкон палацу, вид на Котор з моря. Стовпчик біля пальми - це колишня парковка для кораблів, а набережна була набагато ближче, ніж тепер. Венеціанський лев. Котор колись належав до цієї держави. Такі милі дерева ростуть за стінами міста. Гірська річка з прозорою водою, в якій живе форель, і яка оточує місто.
На фото: Собор св. Трифона (Трипуна), церква св. Марії, вулиці і площі Котора, арочка як у Пауелла, найвужча вуличка, парочка вивісок в мою колекцію цікавих вивісок .
Потім нас загрузили на кораблик і повезли по Боко-Которській бухті. З моря берег виглядає просто надзвичайно. Сірі будинки з червоними дахами визирають з зелені, а за ними здіймаються височенні скелі. По дорозі я трохи задрімала, а потім стало легше.
Нас привезли на рукотворний острів Богородиці Утьоса. Там знаходиться дуже мила церква з блакитними куполами. Красива - не можна погляд відвести. В ній є маленький музей речей, пов'язаних з корабельною справою. Там же є ікона, про яку мені казала Марія Федорівна. Ікона дуже тонкої роботи, а волосся янголів вишите справжнім людським волоссям. На цьому острові мене вразило те, що він знаходиться віддалено від великої землі, але на ньому є прісна вода. Для наших широт і нашого менталітету це надзвичайно важкість.
Якщо продовжити тему рукоділля і ремесел, то мої спостереження такі. Вишивки продають мало, переважно стрічками. Виглядає як лубок. По музеям і церквам нічого вишитого не бачила, окрім вищезгаданої ікони. Багато продають дуже теплих в'язаних речей -- кофт, шкарпеток. Зима в них наче тепла. Може, то в горах так холодно чи містраль такий сердитий?
На годинку нас висадили в місті Пераст, яке виглядає як з відкритки. Мало населене, але дуже живописне. Розкинулось уздовж моря. Було дуууужее жарко, і ми не стали слухати екскурсію, і пішли в найближче кафе їсти морозиво. Воно виявилося надзвичайним: три кульки морозива у високому стакані, а ще нарізані фрукти: кавун, диня, виноград і ківі. Коли мені його винесли, купка літніх французів, які сиділи за сусідніми столиками і жваво стрекотали, зустріли його оплесками, а потім замовили собі 5 порцій його. Дуже ефектно його роблять і подають.
З Пераста нас катером довезли на зупинку парома з нашого боку, і автобусом розвезли по готелям і віллам. Шкода, що на паромі не покаталися, але ми його хоч бачили.
Потім ми сходили на пляж, на вечерю купили фрукти і сир, відкрили куплену вчора півторалітрову пляшку вина і гарно повечеряли.
Завтра у нас в планах пляж і ближче знайомство з розвагами в Бечичах.
По дорозі в Котор ми збирали народ по всьому узбережжю. Екскурсовод був той же, що і на каньйонах -- Драко. Швидко приїхали в Котор. Там дуже гарне середньовічне середземноморське місто. Довго слухали екскурсію і бродили по кривим вузеньким вуличкам. Там можна довго ходити і роздивлятися арки, будинки, решітки, котів, яких там дуже багато і які почувають себе там справжніми господарями. Але я була трохи заторможена після таблетки і очманіла від спеки, тому не повністю оцінила Котор. Треба буде якось ще туди потрапити.
На фото: площа Котора, дорога до гірських укріплень Котора, балкон палацу, вид на Котор з моря. Стовпчик біля пальми - це колишня парковка для кораблів, а набережна була набагато ближче, ніж тепер. Венеціанський лев. Котор колись належав до цієї держави. Такі милі дерева ростуть за стінами міста. Гірська річка з прозорою водою, в якій живе форель, і яка оточує місто.
На фото: Собор св. Трифона (Трипуна), церква св. Марії, вулиці і площі Котора, арочка як у Пауелла, найвужча вуличка, парочка вивісок в мою колекцію цікавих вивісок .
Потім нас загрузили на кораблик і повезли по Боко-Которській бухті. З моря берег виглядає просто надзвичайно. Сірі будинки з червоними дахами визирають з зелені, а за ними здіймаються височенні скелі. По дорозі я трохи задрімала, а потім стало легше.
Нас привезли на рукотворний острів Богородиці Утьоса. Там знаходиться дуже мила церква з блакитними куполами. Красива - не можна погляд відвести. В ній є маленький музей речей, пов'язаних з корабельною справою. Там же є ікона, про яку мені казала Марія Федорівна. Ікона дуже тонкої роботи, а волосся янголів вишите справжнім людським волоссям. На цьому острові мене вразило те, що він знаходиться віддалено від великої землі, але на ньому є прісна вода. Для наших широт і нашого менталітету це надзвичайно важкість.
Якщо продовжити тему рукоділля і ремесел, то мої спостереження такі. Вишивки продають мало, переважно стрічками. Виглядає як лубок. По музеям і церквам нічого вишитого не бачила, окрім вищезгаданої ікони. Багато продають дуже теплих в'язаних речей -- кофт, шкарпеток. Зима в них наче тепла. Може, то в горах так холодно чи містраль такий сердитий?
На годинку нас висадили в місті Пераст, яке виглядає як з відкритки. Мало населене, але дуже живописне. Розкинулось уздовж моря. Було дуууужее жарко, і ми не стали слухати екскурсію, і пішли в найближче кафе їсти морозиво. Воно виявилося надзвичайним: три кульки морозива у високому стакані, а ще нарізані фрукти: кавун, диня, виноград і ківі. Коли мені його винесли, купка літніх французів, які сиділи за сусідніми столиками і жваво стрекотали, зустріли його оплесками, а потім замовили собі 5 порцій його. Дуже ефектно його роблять і подають.
З Пераста нас катером довезли на зупинку парома з нашого боку, і автобусом розвезли по готелям і віллам. Шкода, що на паромі не покаталися, але ми його хоч бачили.
Потім ми сходили на пляж, на вечерю купили фрукти і сир, відкрили куплену вчора півторалітрову пляшку вина і гарно повечеряли.
Завтра у нас в планах пляж і ближче знайомство з розвагами в Бечичах.