Шостий день. Бечичі.
Сьогодні ми зробили собі вихідний від поїздок і просто тюленили на пляжі. Побули на пляжі до першої години і втекли в віллу під кондиціонер. Довго милились кудись піти, але вибралися тільки о четвертій, коли трохи спала спека. Обідали в Кусті. Намагаємося
пробувати національну їжу, тобто те, чого у нас немає. Пробували плєскавіцу -- велику котлету. Ще їли риблю чорбу - рибний суп. Я весь час замовляю шопський салат. Смачно і просто: помідори, огірки, перець, политі олією і засипані тертою бринзою. Ще в Барі я їла чевапчичі - маленькі ковбаски з рубленого тіста, обсмажені на грилі. Жирнувато, як на мене. А ще стільки ми не пробували.
Були по обіді на пляжі. Зустріли там українок, які сьогодні прилетіли. Розказали їм все тут. Відчули себе аборигенами. Провели сонце, воно сідає майже в море, тож можна насолоджуватися цим видовищем.
І пішли в Бечичі. Можна іти по трасі, але там немає узбіч і весь час їздять машини. Нижче траси і вище пляжу через гору пробили тунель. Якщо іти по ньому, можна попасти прямо на набережну в Бечичах. Там так круто! Стільки всього цікавого, багато ресторанів, кафе і піцерій, магазинчиків, снеків. Гуляли там цілих дві години. Дуже багато сімей з дітьми, великими і маленькими. Знайшли дуже милий ресторанчик. Підемо на днях туди вечеряти. В маркеті купили півторалітрову скляну пляшку білого сухого з Македонії. Розміри мене вразили. У нас такого немає.
У Пржно жити краще, ніж в Сан-Стефані, бо тут тихо, вілла трохи в стороні від дороги. Але тут кращий пляж, до нього ближче іти, Бечичі близько, транспорт ближче.
Про погоду. Вдень пекло, до 35 градусів. Стараємось особливо не висовуватись. Та і вночі не холодно. Сидимо зараз на балкончику в трусах, їмо смокви, слухаємо цикад і колупаємось Андрій в телефоні, а я в кіндлі. Один мінус -- є комарі. Ішли назад з прогулянки і скупалися. Вода прекрасна. Тепло і гарно.
Завтра їдемо в Котор з Пілоном. Це наша приймаюча сторона. Порахували і вирішили, що з ними буде не набагато дорожче, але цікавіше і легше з переїздами.