SOS! АНОНС:18.06.13 Cуд про відібрання квартири у психічно-хворої громадянки та її доньки-студентки
АНОНС: о 15-20 у вівторок 18 червня 2013 відбудеться сухання судової справи про відібрання квартири і виселення психічно-хворої громадянки К. (та її 20-річної доньки - студентки), які стали жертвами квартирного афериста.
Нагадаємо, по цій справі суддя Пономаренко Н.В. із Шевченківського райсуду столиці, маючи на руках два фактично взаємовиключні протилежні висновки - фактично сама поставила діагноз «здорова» психічно-хворій громадянці К. і взяла на себе функції експерта, замість того аби направити справу для проведення повторної судово-психіатричної експертизи.
***
SOS! Help! 18 червня 2013 в Апеляційному суді міста Києва вирішуватиметься доля двох жінок, які постраждала від свавілля свого чоловіка (і батька), а також нотаріуса-афериста, і банку, який шляхом обману вирішив заволодіти квартирою в столиці.
Колегія суддів у складі суддів: пані Волошиної, пані Слюсар і судді Котули Л.Г. (головуюча по справі) розгляне в фінальному судовому засіданні (мають відбутись судові дебати) цивільну справу №2/2610/515/2012 про відібрання квартири (і виселення) психічно-хворої громадянки К.1969 р.н. (та її 20-ти річної доньки-студентки), які стали жертвами квартирного афериста - (колишнього чоловіка К. і батька дівчини).
Екс-чоловік Відповідачки - громадянин Росії програвся в казино і достовірно знаючи про психічну хворобу дружини, вирішив цим скористатись, й з допомогою обману примусив її підписати в банку договір поруки та договір іпотеки-(застави) квартири на користь банку, сказавши дружині, що це лише її формальна згода на отримання ним кредиту, сам - отримавши кредит на велику суму і одразу після цього - покинув родину, зник закордоном.
Жінці він скаже, що її підпис під згодою на отримання ним кредиту - це проста формальність, не більше. Жінка маючи психічну-хворобу, в день вчинення правочину від хвилювання нічого не могла прочитати в банку і зрозуміти загалом що відбувається. Вона, навіть звернувшись за допомогою до адвокатів не змогла пояснити, що вона підписала в банку, не могла згадати, сказала, що це лише її формальна згода на отримання ним кредиту. Виявилося - що вона заклала власну квартиру.
Нині "батько" не виплативши кредит, покинув родину із дочкою-студенткою 20 років, сам перебуває в розшуку (хоча міліція навіть і не намагається розшукувати його), а банк - подав позов про відібрання квартири і виселення жінки з дочкою-студентокою просто неба, прямо на вулицю.
Витяг з психіатричної експертизи жінки: "на період часу, до якого відноситься укладення договору поруки (07.05.07) громадянка К. страждала на розлад адаптації, змішану тривожно-дересивну реакцію в особистості з астенічною акцентуацією особистості (F43.22 згідно з МКХ-10), що суттєво впливало на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними."
Окрім того, батьки дівчинки: батько - Борис К. та Антоніна К., укладаючи з банком «Фінанси і Кредит» договір іпотеки квартири №__ в будинку № 6 по вулиці Мельникова в м. Києві (надалі за текстом - спірна квартира) від 07.05.2007р. порушили право неповнолітньої доньки на користування житлом, яке і зараз є її єдиним місцем для проживання. На момент укладення вищевказаного договору іпотеки дівчинці було лише 15 років.
Відповідно до принципу 4 Декларації прав дитини та статті 18 Закону «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Крім того, частиною четвертою статті 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Ніякого дозволу на вчинення правочину з банком (щодо застави квартири - житла дівчинки) ані батьки дівчини-підлітка, ані представники банку «ФіК», ані нотаріус Степаненко у органу опіки й піклування - ніколи не отримували! (див.лист зі служби в справах дітей - додаю). Для того аби обійти це зобов’язання щодо отримання дозволу органів опіки та піклування, вищевказані особи, зняли з реєстрації 15-ти річну дівчинку, виписавши її на вулицю. В результаті чого вона не була ніде зареєстрована протягом тривалого часу.
Частиною шостою статті 203 Цивільного Кодексу встановлено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зідно частини першої статті 224 ЦК України, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Також однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статей 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю та є недійсним з моменту вчинення.
video: http://youtu.be/ZDTQhc0NaZU
Чи захистить суд право на житло 20-літньої дівчини-студентки, батько якої виявився покидьком? І чи виставить суд психічно хвору жінку, яка потерпіла від шахрайства екс-чоловіка, на вулицю?
Кого захищатимуть судді під головуванням пані Котули: молоду дівчину- заручницю свого батька-афериста чи «чорних» нотаріусів і жадібних банкірів (які бажають збагатитись за рахунок хворої жінки і напів-сироти)?
Приходьте на суд, дізнаєтесь відповіді на ці запитання.
Місце суду: Апеляційний суд м. Києва, пл. Солом’янська, 2А - (суддя Котула),
Час (початок с\з): о 15-20, вівторок 18 червня 2013
Цивільна справа №22с\796\2198\2013
Контакти: 095-015-96-26 Анна, юрист потерпілої громадянки К., або 050-947-55-64 (акредитація журналістів)
***Судова практика захисту прав дітей у кредитних правовідносинах
Як і очікувалось, поступово, при повній бездіяльності Національного банку України та уряду проблема кредитної заборгованості доходить свого апогею.
Банки вже більш-менш отямились від кризи та масових не платежів по кредитах і вимагають від позичальників більш дієвих рухів направлених на погашення заборгованості що виникла. А також відмовляються здійснювати подальшу реструктуризацію. У свою чергу це призводить до того, що позичальник, який отримав реструктуризацію заборгованості і збільшив свої щомісячні платежі у майбутньому, не в змозі виконувати свої зобов’язання в повному обсязі та ще і з врахуванням доданих сум за рахунок отриманих відстрочок.
Банкам, які не хочуть або не можуть застосовувати інші механізми щодо реструктуризації заборгованості, не залишається іншого шляху, як здійснювати звернення стягнення на предмет застави або іпотеки.
При цьому ні банк, ні державу не цікавить, а що саме робити позичальникам чиє житло забирають та куди дівати дітей, які там проживають. Одним з позитивних моментів в цьому питанні, є позиція судів у справах пов’язаних з захистом прав дітей.
Так матеріали судової практики свідчать про те, що на даний час судами України вироблена ґрунтовна правова позиція стосовно спорів даної категорії - щодо визнання недійсним правочинів про передачу в іпотеку нерухомого майна, право на користування яким мають неповнолітні діти; ця позиція неодноразово підтримана Верховним Судом України.
Зокрема, у спорах цієї категорії суди, як правило, задовольняють вимоги про визнання недійсним договору іпотеки з підстав не дотримання при його укладенні вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", згідно з якою для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Наведена правова позиція відображена у наступних судових рішеннях:
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено.
У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст. З Конвенції «Про права дитини» надаває перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.
Наведені положення узгоджуються із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.
Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.
Наведене тлумачення цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05.2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07.2006 року за №19-50-556 «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування».
При цьому, згідно з положеннями частин третьої та четвертої ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Тому, у судовій практиці приділяється значна увага саме фактичному місцю проживання дитини ніж місцю де вона була прописана на час отримання кредиту.
З метою визначення обставин, які б підтверджували проживання дитини у приміщенні переданому в іпотеку без дозволу органу опіки та піклування судами використовуються покази свідків, довідки з медичних, дошкільних та шкільних установ, матеріали анкети позичальника де б зазначалось про склад членів родини, а також копії паспортів що містяться у матеріалах кредитної справи з відмітками про наявність дітей. Як свідчить судова практика, саме ці докази приймаються судами до уваги при винесенні рішень щодо недійсності договорів іпотеки укладених без згоди органів опіки та піклування.
Нажаль в цілому це не вирішує проблеми погашення заборгованості що виникла, однак дієво запобігає погіршенню житлових умов дітей та позбавлення їх житла. При цьому саме така позиція судів найчастіше спонукає банки до сумісного шляху вирішення питання погашення кредитної заборгованості.
Кравець Ростислав
Керуючий партнер, адвокат
ЮК «Ольга Демченко і партнери»
Обговорення вищезазначених рішень на форумі Антирейд:
Наведена правова позиція відображена у наступних судових рішеннях:
1. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.11.2009 року по справі №2-3653/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7367993);
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=917
Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 03.03.2010 року по справі №22ц-184 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8610178); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=955
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.07.2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10800199). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1860
2. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2009 року за позовом заступника прокурора міста Хмельницького;
Ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2009 року по справі №22ц-2191 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9162734); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1862
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 березня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8516419). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1862
3. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
рішення Ківерцівського районного суду від 3 травня 2007 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду від 25 червня 2007 року.
Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2007 року по справі №22ц-626/07 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2130053); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=756
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 березня 2008 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1659684). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=757
4. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2009 року.
Ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2009 року по справі №22-1645/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6586938). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1865
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7418796). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1865
5. Інші рішення:
Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року по справі №22ц-5006/10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11707803); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1866
Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12121973); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1867
Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2010 року по справі №22ц-6257 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12490250). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1877
Нагадаємо, по цій справі суддя Пономаренко Н.В. із Шевченківського райсуду столиці, маючи на руках два фактично взаємовиключні протилежні висновки - фактично сама поставила діагноз «здорова» психічно-хворій громадянці К. і взяла на себе функції експерта, замість того аби направити справу для проведення повторної судово-психіатричної експертизи.
***
SOS! Help! 18 червня 2013 в Апеляційному суді міста Києва вирішуватиметься доля двох жінок, які постраждала від свавілля свого чоловіка (і батька), а також нотаріуса-афериста, і банку, який шляхом обману вирішив заволодіти квартирою в столиці.
Колегія суддів у складі суддів: пані Волошиної, пані Слюсар і судді Котули Л.Г. (головуюча по справі) розгляне в фінальному судовому засіданні (мають відбутись судові дебати) цивільну справу №2/2610/515/2012 про відібрання квартири (і виселення) психічно-хворої громадянки К.1969 р.н. (та її 20-ти річної доньки-студентки), які стали жертвами квартирного афериста - (колишнього чоловіка К. і батька дівчини).
Екс-чоловік Відповідачки - громадянин Росії програвся в казино і достовірно знаючи про психічну хворобу дружини, вирішив цим скористатись, й з допомогою обману примусив її підписати в банку договір поруки та договір іпотеки-(застави) квартири на користь банку, сказавши дружині, що це лише її формальна згода на отримання ним кредиту, сам - отримавши кредит на велику суму і одразу після цього - покинув родину, зник закордоном.
Жінці він скаже, що її підпис під згодою на отримання ним кредиту - це проста формальність, не більше. Жінка маючи психічну-хворобу, в день вчинення правочину від хвилювання нічого не могла прочитати в банку і зрозуміти загалом що відбувається. Вона, навіть звернувшись за допомогою до адвокатів не змогла пояснити, що вона підписала в банку, не могла згадати, сказала, що це лише її формальна згода на отримання ним кредиту. Виявилося - що вона заклала власну квартиру.
Нині "батько" не виплативши кредит, покинув родину із дочкою-студенткою 20 років, сам перебуває в розшуку (хоча міліція навіть і не намагається розшукувати його), а банк - подав позов про відібрання квартири і виселення жінки з дочкою-студентокою просто неба, прямо на вулицю.
Витяг з психіатричної експертизи жінки: "на період часу, до якого відноситься укладення договору поруки (07.05.07) громадянка К. страждала на розлад адаптації, змішану тривожно-дересивну реакцію в особистості з астенічною акцентуацією особистості (F43.22 згідно з МКХ-10), що суттєво впливало на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними."
Окрім того, батьки дівчинки: батько - Борис К. та Антоніна К., укладаючи з банком «Фінанси і Кредит» договір іпотеки квартири №__ в будинку № 6 по вулиці Мельникова в м. Києві (надалі за текстом - спірна квартира) від 07.05.2007р. порушили право неповнолітньої доньки на користування житлом, яке і зараз є її єдиним місцем для проживання. На момент укладення вищевказаного договору іпотеки дівчинці було лише 15 років.
Відповідно до принципу 4 Декларації прав дитини та статті 18 Закону «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Крім того, частиною четвертою статті 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Ніякого дозволу на вчинення правочину з банком (щодо застави квартири - житла дівчинки) ані батьки дівчини-підлітка, ані представники банку «ФіК», ані нотаріус Степаненко у органу опіки й піклування - ніколи не отримували! (див.лист зі служби в справах дітей - додаю). Для того аби обійти це зобов’язання щодо отримання дозволу органів опіки та піклування, вищевказані особи, зняли з реєстрації 15-ти річну дівчинку, виписавши її на вулицю. В результаті чого вона не була ніде зареєстрована протягом тривалого часу.
Частиною шостою статті 203 Цивільного Кодексу встановлено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Зідно частини першої статті 224 ЦК України, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Також однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статей 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю та є недійсним з моменту вчинення.
video: http://youtu.be/ZDTQhc0NaZU
Чи захистить суд право на житло 20-літньої дівчини-студентки, батько якої виявився покидьком? І чи виставить суд психічно хвору жінку, яка потерпіла від шахрайства екс-чоловіка, на вулицю?
Кого захищатимуть судді під головуванням пані Котули: молоду дівчину- заручницю свого батька-афериста чи «чорних» нотаріусів і жадібних банкірів (які бажають збагатитись за рахунок хворої жінки і напів-сироти)?
Приходьте на суд, дізнаєтесь відповіді на ці запитання.
Місце суду: Апеляційний суд м. Києва, пл. Солом’янська, 2А - (суддя Котула),
Час (початок с\з): о 15-20, вівторок 18 червня 2013
Цивільна справа №22с\796\2198\2013
Контакти: 095-015-96-26 Анна, юрист потерпілої громадянки К., або 050-947-55-64 (акредитація журналістів)
***Судова практика захисту прав дітей у кредитних правовідносинах
Як і очікувалось, поступово, при повній бездіяльності Національного банку України та уряду проблема кредитної заборгованості доходить свого апогею.
Банки вже більш-менш отямились від кризи та масових не платежів по кредитах і вимагають від позичальників більш дієвих рухів направлених на погашення заборгованості що виникла. А також відмовляються здійснювати подальшу реструктуризацію. У свою чергу це призводить до того, що позичальник, який отримав реструктуризацію заборгованості і збільшив свої щомісячні платежі у майбутньому, не в змозі виконувати свої зобов’язання в повному обсязі та ще і з врахуванням доданих сум за рахунок отриманих відстрочок.
Банкам, які не хочуть або не можуть застосовувати інші механізми щодо реструктуризації заборгованості, не залишається іншого шляху, як здійснювати звернення стягнення на предмет застави або іпотеки.
При цьому ні банк, ні державу не цікавить, а що саме робити позичальникам чиє житло забирають та куди дівати дітей, які там проживають. Одним з позитивних моментів в цьому питанні, є позиція судів у справах пов’язаних з захистом прав дітей.
Так матеріали судової практики свідчать про те, що на даний час судами України вироблена ґрунтовна правова позиція стосовно спорів даної категорії - щодо визнання недійсним правочинів про передачу в іпотеку нерухомого майна, право на користування яким мають неповнолітні діти; ця позиція неодноразово підтримана Верховним Судом України.
Зокрема, у спорах цієї категорії суди, як правило, задовольняють вимоги про визнання недійсним договору іпотеки з підстав не дотримання при його укладенні вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", згідно з якою для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Наведена правова позиція відображена у наступних судових рішеннях:
- Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
- Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.11.2009 року по справі №2-3653/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7367993);
- Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 03.03.2010 року по справі №22ц-184 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8610178);
- Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.07.2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10800199).
- Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
- Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2009 року за позовом заступника прокурора міста Хмельницького;
- Ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2009 року по справі №22ц-2191 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9162734);
- Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 березня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8516419).
- Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
- рішення Ківерцівського районного суду від 3 травня 2007 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду від 25 червня 2007 року.
- Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2007 року по справі №22ц-626/07 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2130053);
- Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 березня 2008 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1659684).
- Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
- рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2009 року.
- Ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2009 року по справі №22-1645/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6586938).
- Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7418796).
- Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року по справі №22ц-5006/10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11707803);
- Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12121973);
- Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2010 року по справі №22ц-6257 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12490250).
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено.
У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст.8 ЦПК України та ст. З Конвенції «Про права дитини» надаває перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У т.ч. це стосується й положень такого підзаконного нормативно-правового акту, як Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.
Наведені положення узгоджуються із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.
Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.
Наведене тлумачення цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05.2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07.2006 року за №19-50-556 «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування».
При цьому, згідно з положеннями частин третьої та четвертої ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Тому, у судовій практиці приділяється значна увага саме фактичному місцю проживання дитини ніж місцю де вона була прописана на час отримання кредиту.
З метою визначення обставин, які б підтверджували проживання дитини у приміщенні переданому в іпотеку без дозволу органу опіки та піклування судами використовуються покази свідків, довідки з медичних, дошкільних та шкільних установ, матеріали анкети позичальника де б зазначалось про склад членів родини, а також копії паспортів що містяться у матеріалах кредитної справи з відмітками про наявність дітей. Як свідчить судова практика, саме ці докази приймаються судами до уваги при винесенні рішень щодо недійсності договорів іпотеки укладених без згоди органів опіки та піклування.
Нажаль в цілому це не вирішує проблеми погашення заборгованості що виникла, однак дієво запобігає погіршенню житлових умов дітей та позбавлення їх житла. При цьому саме така позиція судів найчастіше спонукає банки до сумісного шляху вирішення питання погашення кредитної заборгованості.
Кравець Ростислав
Керуючий партнер, адвокат
ЮК «Ольга Демченко і партнери»
Обговорення вищезазначених рішень на форумі Антирейд:
Наведена правова позиція відображена у наступних судових рішеннях:
1. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.11.2009 року по справі №2-3653/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7367993);
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=917
Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 03.03.2010 року по справі №22ц-184 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8610178); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=955
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.07.2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10800199). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1860
2. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2009 року за позовом заступника прокурора міста Хмельницького;
Ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2009 року по справі №22ц-2191 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9162734); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1862
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 березня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8516419). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1862
3. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
рішення Ківерцівського районного суду від 3 травня 2007 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду від 25 червня 2007 року.
Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2007 року по справі №22ц-626/07 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2130053); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=756
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 березня 2008 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1659684). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=757
4. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом
рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2009 року.
Ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2009 року по справі №22-1645/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6586938). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1865
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7418796). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1865
5. Інші рішення:
Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2010 року по справі №22ц-5006/10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11707803); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1866
Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 28 липня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12121973); http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1867
Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 06 жовтня 2010 року по справі №22ц-6257 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12490250). http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1877