Журавлина і "дикий" мед.
Після дегустації самогончику місцевого виробництва йдемо в гості до головного самогонщика, щоб випити на коня поповнити запаси меду та ягід. Власне, наші мандрівки в заповідник переслідують ціль нумер один: цікаві екскурсії, які проводить особисто директор заповідника Сергій Жила, і ціль нумер два: поповнення запасів такими екзотичними для мешканців столиці продуктами, як гриби, ягоди та мед.
Отже, ми в коморі, де зберігаються трофеї:
Ягода осені - журавлина. Мешканці Селезівки здають її на прийомні пункти по 20 гривень за кілограм. В невеличкому селі (близько 50 дворів) ми нарахували з десяток прийомних пунктів. В грибний сезон машина приїжджала сюди щовечора, зараз лише раз у кілька днів, адже журавлина прекрасно зберігається.
Збір грибів та ягід - головна стаття доходів місцевого населення. В червні-липні на прийомні пункти вони несуть чорницю та лисички, в кінці літа та у вересні - білі гриби та брусницю, в жовтні - журавлину. Минулого року рекорд по грибах поставили доблесні українські прикордонники, які за день назбирали білих на тисячу гривень кожен. Гриби приймали по 20-35 грн/кг, ягоди по 20-25 грн.
Наступна стаття доходів - мед. Продають його переважно туристам. Минулого року ми тішились ціною 100 грн за літр, а цієї осені нас шокували несподіваними 140 грн/л. Виною цьому - французи, які у вересні були тут на науковій конференції і вигрібали мед трилітровими банками.
Ажіотаж посилюється фактом, що такого меду ви більше ніде не купите - адже це справжній лісовий, можна навіть сказати "дикий" мед. Адже тут немає пасік, лісові бджоли збирають мед у бортях, як і тисячу років тому.
Ось вони, неправильні бджоли, які роблять неправильний мед.
Так званий "топлений" мед, без вощини.
Мед з вощиною, найбільш корисний.
Господар зважує товар, ми розраховуємось, все ж таки п'ємо "на коня" і прощаємось.
Розбишаки, що вмостились на порозі, пропонують добровільно віддати їм закусь.
Отже, ми в коморі, де зберігаються трофеї:
Ягода осені - журавлина. Мешканці Селезівки здають її на прийомні пункти по 20 гривень за кілограм. В невеличкому селі (близько 50 дворів) ми нарахували з десяток прийомних пунктів. В грибний сезон машина приїжджала сюди щовечора, зараз лише раз у кілька днів, адже журавлина прекрасно зберігається.
Збір грибів та ягід - головна стаття доходів місцевого населення. В червні-липні на прийомні пункти вони несуть чорницю та лисички, в кінці літа та у вересні - білі гриби та брусницю, в жовтні - журавлину. Минулого року рекорд по грибах поставили доблесні українські прикордонники, які за день назбирали білих на тисячу гривень кожен. Гриби приймали по 20-35 грн/кг, ягоди по 20-25 грн.
Наступна стаття доходів - мед. Продають його переважно туристам. Минулого року ми тішились ціною 100 грн за літр, а цієї осені нас шокували несподіваними 140 грн/л. Виною цьому - французи, які у вересні були тут на науковій конференції і вигрібали мед трилітровими банками.
Ажіотаж посилюється фактом, що такого меду ви більше ніде не купите - адже це справжній лісовий, можна навіть сказати "дикий" мед. Адже тут немає пасік, лісові бджоли збирають мед у бортях, як і тисячу років тому.
Ось вони, неправильні бджоли, які роблять неправильний мед.
Так званий "топлений" мед, без вощини.
Мед з вощиною, найбільш корисний.
Господар зважує товар, ми розраховуємось, все ж таки п'ємо "на коня" і прощаємось.
Розбишаки, що вмостились на порозі, пропонують добровільно віддати їм закусь.