Сьогодні побачила на стіні у ФБ фотографію львівського подвір"я ( не виставляю його через приватність). От такого (фото просто загуглила, бо власного не мала).
( Read more... )
Хто ріс в центрі Львова, той розуміє про що я. Нацголовніше, що я про це давно не згадувала, а сьогодні, як побачила фото... то все нагадалося... імена... люди... Ну реально, ніби вчора було!
я практично не пригадую імен... Найяскравіший спогад - заварений вхід в бомбосховище посеред подвір'я. І татові розповіді про те, як вони малими там лазили, і що весь район (початок Зеленої) був пов'язаний такими бомбосховищами-ходами. А потім на дитячому майданчику на Радіщева (навіть назва вулиці випливла десь із підсвідомості, і я не певна, чи вона правильна) просто посередині провалився вхід до такого бомбосховища, певно, засипаного, і найсміливіші хлопчиська туди спускалися
О так! Було таке! Ті всі підвали (пивниці) були між собою сполучені. Мене рідко коли відпускали гуляти за межі подвір"я, тому я не була великим ... слідопитом, проте хлопці розповідали про всі їхні походеньки та пригоди.
пам"ятаю ванну.... В стіні за шторою, ховалася маса всього - шампуні, туалетний папір... Ще щось... І там зажди стояло відро. Нам, Київським, того страшного погодинного графіку, було не усвідомити...Одного завжди боялась: не дай Боже спізниться поїзд і я не встигну на воду...
Почитай Іріну Жиленко - Homo Feriens... твої спогади так перегукуються з її... Дякую
Re: а я з тої кватириja_marjana_mamaJuly 7 2012, 18:52:11 UTC
Так, у ванну заходилося через мініатюрну кухню. А ще там була кладовка ( у Львові ми кажемо комірка) і там були всі можливі скарби. Відро з водою було на випадок, як не буде води... Так жилося. Дякую, почитаю).
живу в схожому подвір'ї, в будинку 12 квартир і, до речі, теж є пані Мацькова!!!, і стрих - також місце про, яке я собі в дитинстві склала мільярд легенд.. ехх, буду тепер собі цілий вечір шось згадувати.. дякую за натхнення!)
Comments 31
Reply
Я сама от перечитала і думаю... що там ще стільки всього було...
Reply
Reply
Reply
Такі історії обов'язково потрібно зберігати
Reply
Нацголовніше, що я про це давно не згадувала, а сьогодні, як побачила фото... то все нагадалося... імена... люди... Ну реально, ніби вчора було!
Reply
Найяскравіший спогад - заварений вхід в бомбосховище посеред подвір'я. І татові розповіді про те, як вони малими там лазили, і що весь район (початок Зеленої) був пов'язаний такими бомбосховищами-ходами. А потім на дитячому майданчику на Радіщева (навіть назва вулиці випливла десь із підсвідомості, і я не певна, чи вона правильна) просто посередині провалився вхід до такого бомбосховища, певно, засипаного, і найсміливіші хлопчиська туди спускалися
Reply
Reply
Почитай Іріну Жиленко - Homo Feriens... твої спогади так перегукуються з її... Дякую
Reply
Так жилося.
Дякую, почитаю).
Reply
Reply
в цілому напевно, навіть в тему сьогодення... таке також варто згадувати.
Reply
живу в схожому подвір'ї, в будинку 12 квартир і, до речі, теж є пані Мацькова!!!, і стрих - також місце про, яке я собі в дитинстві склала мільярд легенд.. ехх, буду тепер собі цілий вечір шось згадувати.. дякую за натхнення!)
Reply
Напевно вперше.
Reply
Leave a comment