разом з зимою наближаються катастрофи великі і маленькі, і літо вже не має такої сили - дарувати радість, хоч би що. маленькі катастрофки засіли за вухами і нагадують про те, що я таки жива. сиджу на підлозі, а кран, що воду запустить в дім, не повертається, і місто сіре і сумне, і друзі не друзі, і мишей випустили, і ніхто тут не чекає, і тітка в
(
Read more... )