Знаєте, як буває, коли тебе обіймає чоловік, на якому запах туалетної води, а потім ти пахнеш так само? Ото у мене зараз відчуття, наче на мені залишився запах Лондона…
Я після повернення сиджу, занурена з головою в роботу - уже завтра я здаю переклад книжки «П’ять мов прохання про пробачення» Ґ. Чемпена для «Світлої зірки» - тож працюю навіть вечорами й у вихідні. Правда, книжка просто неймовірна, я скоро напишу про неї окремо, як і про новинки «Ездри», які готуються до друку. Але попри все те, я вже не можу себе стримувати і дуже хочу показати хоч шматочок Лондона.
Я зупинялася в чудової родини
__razor__ , яка живе у містечку Вестмінстера, що практично в центрі британської столиці. Так добре, затишно, не почуваючи себе зайвою, мені було ще, коли я зупинялася в Спрінгів на свої численні сесії. Бог просто оточує мене неймовірними людьми :-) . Тож я мала щастя пожити в будиночку, якому вже майже 200 років, і погуляти таким самим старим каналом, який розташований буквально за декілька метрів від вулиці.
вигляд із кімнати
птахів там багато і різних, і всі вони майже ручні
мій чоловік сміється, що я їздила в Лондон знимкувати качок - у мене десь півсотні їхніх фотографій)
багато людей так і живуть - а шо, досить романтично)
суботня сімейна прогулянка
далі по каналу - Маленька Венеція. але про неї іншим разом. поки я знову занурююся в роботу під солодке посапування чоловіка під вухом)))