Знаєте, як воно буває у зимуванні: далеко не всі не зимують синхронно. Здається, з синхронністю в цій частині Всесвіту взагалі не дуже, тож перейматися особливо немає чого. Але коли тобі весь час хочеться спати-слухати-читати, споживати, якщо коротше, а довкола люди-люди-люди, яким потрібно щось від тебе й бажано якомога швидше,.. десь глибоко ( Read more... )

Рік почався із ухвалення чи не найскладнішого за останні кілька років рішення. Емоційно таке завжди дається дуже непросто. Особливо, якщо обираєш поміж двома мріям «всього життя». Та листи вже надіслані. Усередині мир. Те, чого я бажала собі й іншим на цей рік - справжність і легкість - починає здійснюватися ( Read more... )

У нас уже пахне весною. Дороги, дерева, будинки, поля - усе й досі вкрите снігом. Але ніс і вуха не обдуриш. Як і серце. Якщо повітря пахне невідомими квітами, дзвінко співають пташки й до нестями хочеться знову в мандри - весна близько. То певна прикмета.
Знаєте, де зараз мені найбільше хочеться опинитися? (Ну, якщо на мить забути про Балі, ( Read more... )

Коли це все буде позаду, я попрошу тебе прочитати мені казку.
Згорнуся собі клубочком, заплющу очі й тихо віритиму, що дива 
Трапляються частіше, ніж ми сміємо про них мріяти.
( Read more... )

( Read more... )

Ну а взагалі... "I think we are supposed to stand in deserts and marvel at how the sun rises. I think we are supposed to sleep in meadows and watch stars dart across space and time. I think we are supposed to love our friends and introduce people to the story, to the peaceful, calming why of life. I think life is spirituality". (Don Miller)
Останнім ( Read more... )

Нарешті я знаю, чому Британія подарувала світові так багато митців! Лондонські парки - це, безсумнівно, місце, де народжуються казки. Ну й повісті, романи, оповідання, п"єси, сценарії, картини, музика і поезія теж. Їхні затишні закутки - самі по собі мистецтво. Напевне, тут працюють найкращі у світі садівники. І живуть безстрашні звірі й птахи. Тут ( Read more... )

Вечір над Темзою. Справа вдалечині - Вестмінстер і Великий Бен, навпроти нього (зліва через річку) - міський роддом. За моєю спиною - Лондонський Тауер, а зліва - Тауер Брідж, але їх не видно.


( Read more... )

( Read more... )

Попри всю свою залюбленість у провінцію, я не могла оминути увагою найвизначніші архітектурні пам"ятки британської столиці. Завдяки нетбуку, який Лесюнька ласкаво дала мені на час подорожі, та безлімітному і-нету гостинних господарів, я щоранку копирсалася у вікіпедії, вишукуючи те, що мушу неодмінно побачити, і так складала свій маршрут.
Як ви ( Read more... )