Лондонські парки
Нарешті я знаю, чому Британія подарувала світові так багато митців! Лондонські парки - це, безсумнівно, місце, де народжуються казки. Ну й повісті, романи, оповідання, п"єси, сценарії, картини, музика і поезія теж. Їхні затишні закутки - самі по собі мистецтво. Напевне, тут працюють найкращі у світі садівники. І живуть безстрашні звірі й птахи. Тут легко повірити в Толкіновий та Люїсовий міфічний світ, погоджуватися, що друїди причаїлися в листі й спостерігають за прохожими, перешепочуючись між собою. До речі, тут неможливо читати неанглійську літературу - я взяла з собою детектив американської авторки ("Breach of Trust"), і ну ніяк не могла заставити прочитати себе бодай сторінку. Наздвичайно англійська атмосфера вимагає лише книжок британських авторів. На жаль, мені вдалося заглянути ненадовго лише у Гайд Парк. А от у найкрасивіший у Лондоні Голанд Парк я забігти не встигла. Мабуть, забіжу наступного разу :-). Ну а поки...
До речі, через теплий Гольфстрім тут весна, як правило, починається з 1-го лютого. Поки в Україні з-під землі ледь пробивається зелень, тут уже цвітуть тюльпани, іриси, ріпак.
Лавочки з вирізбленими на них іменами великих британців - нагадування про те, що мистецтво завжди поряд із нами.
миле кафе у скверику Святого Якова (Ст. Джеймс)
тут птахи ну нікого не бояться і йдуть прямо в обійми. я ділилася з ними своїм бутербродом, зробленим вранці завбачливою Таєчкою.
до речі, терпкий англійський чай я пила з термоса, подарованого колись Розмаїтою - пригадуєте, я розповідала, що їхала в цю подорож з мінімальними фінансами (багато з вас вважали би, що з такими нереально подорожувати - але ж таки можливо!), тому економила на кафешках і кав"ярнях)
опис деяких тутешніх птахів
а на цих екранах транслювався перебіг королівського весілля
до речі, це один із входів до парку - Grand Entrance, побудований у 1824-25-х роках Десімусом Бартоном.
мапа при вході
кінна та піша поліція
ну й мій улюблений будиночок - приватна власніть у парку, вперті й мудрі господарі якого відмовилися віддавати свою землю державі)
До речі, через теплий Гольфстрім тут весна, як правило, починається з 1-го лютого. Поки в Україні з-під землі ледь пробивається зелень, тут уже цвітуть тюльпани, іриси, ріпак.
Лавочки з вирізбленими на них іменами великих британців - нагадування про те, що мистецтво завжди поряд із нами.
миле кафе у скверику Святого Якова (Ст. Джеймс)
тут птахи ну нікого не бояться і йдуть прямо в обійми. я ділилася з ними своїм бутербродом, зробленим вранці завбачливою Таєчкою.
до речі, терпкий англійський чай я пила з термоса, подарованого колись Розмаїтою - пригадуєте, я розповідала, що їхала в цю подорож з мінімальними фінансами (багато з вас вважали би, що з такими нереально подорожувати - але ж таки можливо!), тому економила на кафешках і кав"ярнях)
опис деяких тутешніх птахів
а на цих екранах транслювався перебіг королівського весілля
до речі, це один із входів до парку - Grand Entrance, побудований у 1824-25-х роках Десімусом Бартоном.
мапа при вході
кінна та піша поліція
ну й мій улюблений будиночок - приватна власніть у парку, вперті й мудрі господарі якого відмовилися віддавати свою землю державі)