майже автобіографія у цифрах :-)
1. Узагалі-то, я погано запам’ятовую цифри й тим паче числа й не знаю таблички множення. Якщо треба перемножити 3*8, я шукаю калькулятор чи телефоную чоловікові.
2. Сова. Якщо треба конче прийти кудись до 9.30, я, найімовірніше, запізнюся.
3. У маминому животику я провела всього 8 місяців.
4. У 10 місяців вивчила першу букву. А в перший клас ішла, вільно читаючи книжки.
5. Мені нерідко доводилося зупинятися в готелях, але найдовше я прожила в готелі "Галичина", аж 3 місяці. Наш балкон виходив на озеро, і це було дивовижно.
6. Коли мені було 7 чи 8, почала писати вірші. Минуло ще кілька років, поки вони почали публікуватися. Скоро публікуватися перестали - я взялася на прозу.
7. У 13 я свідомо прийняла хрещення в церкві. Християнство для мене - особистий вибір, і я дуже рада, що все саме так.
8. У тих-таки 13 років я почала працювати перекладачкою в місіонерській групі - несподівано для самої себе й для своїх рідних. Перші зароблені за 2 тижні 100 доларів ми з мамою потратили на моє навчання.
9. А співати й грати зі сцени почала десь у 9.
10. Закохувалася не один десяток разів, але коли зустріла свого чоловіка, то... якось зразу було таке усвідомлення, що то надовго. І крім бурхливих емоцій визрів ВИБІР ЛЮБИТИ.
11. Він не пропонував мені зустрічатися, просто обійняв і сказав, шо колись ми одружимося - таке в нас було перше побачення.
12. Мені тоді було 15 років.(Тільки своїй доньці я вряд чи дозволю зустрічатися з хлопцями так рано)))).
13. Ми зустрічалися рівно три роки. 14 травня для нас - день спалаху іскорок у серцях і день весілля. Хоча ми цього не планували навмисне.
14. Я закінчила ліцей у 16 і в 16 вступила до університету.
15. А ще в 16 років почала працювати журналісткою-фрілансером.
16. І репетитором: перший досвід - 2 неслухняних хлопчики).
17. У 17 років - моя перша офіційна робота. Одночасно журналіст і менеджер із реклами).
18. У 17 покинула тернопільський університет і поїхала в Київ - вступила там.
19. Знову ж на перший курс.
20. А у 18 почалося доросле життя - вийшла заміж, переїхала в інше місто, почала сама вести господарство, переклала першу книжку для «Брайт Букс» і започаткувала кілька соціальних програм для молоді в навчальних закладах міста й при церкві.
21. У 19 офіційно і з головою пішла в журналістику й переклад книжок. Мала свій маленький кабінет в газетній редакції з табличкою «Художник», написала сотні статей і оповідань і переклала 4 книжки.
22. Мені робили чимало пропозицій зустрічатися/вийти заміж/просто кохати. Але я лише тричі в житті відповідала «так».
23. Причому тричі - одному й тому й чоловікові. Раз у рік він просив мене вийти за нього заміж. І я відповідала «так». Але була надто юна, щоби то щось важило. На третій раз нарешті все склалося.
24. А коли мені було 17, у нас були заручини.
25. Чоловік, до речі, майже на 7 років старший - як і мріяла моя мама).
26. У мене було 7 шефів, і всі вони були (і є) чоловіками.
27. У 20 стала прес-секретарем, телеведучою і головним редактором маленької газети - і в 20 уже звільнилася звідти. Щоби дописати книжку «Художниця» і бути full-time wife, part-time worker, як написала тоді в жужу.
28. До речі, жужу я почала вести у тих-таки 20 років. Тоді, 23 лютого, в мене було відрядження до морфлоту України,в Крим. То була божевільна поїздка. Саме там я познайомилася з першим у своєму житті блогером, gartik . Він і надихнув).
29. З неймовірних зустрічей 20-го року життя - Nick Vujicic. ГО «Відповідь», у якій я колись працювала, організовувала його приїзд до Тернополя, а я організовувала з ним прес-конфу й брала ексклюзивне інтерв’ю. Він неймовірний. У спогадах про ту розмову черпаю натхнення.
30. На моє життя найбільший вплив мали три мужчини - мій дєд, мій пастор Петро Сельський і мій коханий чоловік, який займався «моїм вихованням» з того часу, як мені було 15.
31. 21-й рік мого життя був супер-сімейним.
32. 10 місяців ми працювали з чоловіком удома, бачилися 24 години на добу й нам це нітрохи не набридло. Я почувалася такою жінкою-жінкою, а ще закінчила бакалаврат, вступила на спеціалітет на бюджетне навчання. Стала власкором «Комсомолки» і відмовилася від можливості обійняти посаду головного редактора районки на користь сім’ї.
33. А ще для нас була велика радість, що мама тоді повернулася з Кенії (Африка), де вона була місіонеркою 10 місяців.
34. Я маю зо два десятка різних дипломів і грамот, але жодного - у рамочці. Чесно кажучи, я навіть не пам’ятаю здобутих перемог і не маю для тих папірчиків навіть окремої папки чи файла).
35. Я вчилася у 4 школах і 6 класах, ходила десь до 4 різних садочків і до двох університетів.
36. А ще ми переїжджали понад 20 разів.
37. Ще, коли мені було 21, чоловік повівся на мою шалену ідею купити дзеркалку - Nikon D60, взяв гроші із дуже недоторканного НЗ - і я почала розвиватися у фотографиню))). За що дуже йому вдячна.
38. Тоді ж вийшла моя перша аудіо-казка і антологія «Зимова книжка», де було й моє оповідання.
39. Коли я розповідала учням, що варто берегти себе й дочекатися справжнього кохання, один хлопчик запитав мене, скільки мені було років, коли в мене був перший секс. 18, - я відповіла. Всі засміялися - я ж щойно говорила, як варто берегти себе до шлюбу. Те, що я навіть пам’ятала дату і час, їх здивувало. Але ж попробуй забудь день свого вінчання і першу шлюбну ніч. Тут у мене дуже консервативні погляди).
40. У 22 я закінчила спеціалітет КНЛУ - усі роки навчалася на «бюджеті». Жодного разу не дала хабара, а моя мама - викладачка в іншому вузі - жодного разу не взяла хабара. Тож можу стверджувати, що безкоштовна освіта в Україні є. Головне - бажання і сміливість.
41. Попри власну категоричність у певних питаннях я не осуджую тих, що падають і зневіряються - у мене в підлітковому віці часто були суїцидальні думки, я довго не могла позбавитися від нікотинної залежності, а моєму пасторові довелося вислухати від мене сотні сповідей.
42. Якось я вчила англійської дві групи в ПТУ - усьо хлопці, слюсарі й електрики). Приємний і незабутній досвід.
43. Поки мій чоловік Ігор лежав у лікарні з поломаною ногою після аварії, я саме закінчувала університет, писала дипломну, працювала на семи (!) роботах і мала 7 (!) служінь. То був жахливо важкий період не лише через сильне навантаження й мінімум сну, але й тому, що якраз тоді в мене проходили серйозні внутрішні зсуви та зміни...
44. Тоді мені було 22 - 2010 рік був взагалі скаженим.
45. Тоді ми переїхали до Олександрії, де я стала головним редактором видавництва «Ездра». А ще побувала у відрядженнях у 7 країнах (6 європейських і США).
46. З того року мені залишилася одна невикористана віза - до Великобританії. Тож я її використала наступного - для пригодницької подорожі наодинці з Богом).
47. Я вперше в житті зустрічала свій день народження за кордоном у США - мені виповнилося 23.
48. А коли я була маленькою, ми 3 місяці жили в Росії. Перша мова, якою я заговорила, була російська, і мої галицькі дідусі-бабусі ледь не з’їли моїх батьків за моє «Птічка, птічка, іді ка мнє» і «Спасіба»))).
49. Вивчала 6 мов - англійську, німецьку, французьку, латинь і польську. Ну й українську. Жодної не вивчила до пуття; вільно говорю-читаю-пишу лише українською та англійською. Російської не вчила, тож розмовляю-пишу з акцентом і помилками :-).
50. Поки мені було 22, вийшли ще дві антології, де є і мої оповідання - «Різдвяна чудасія» і «Озброєні словом».
51. Люблю цифру 7 і число 13.
52. Коли мені виповнилося 23, вийшли ще дві моїх книжки - аудіоказка в «Пізнайку»
53. і «Художниця» в «Ездрі». Хоч я чекала її виходу аж три роки, зате вона стала першою християнською електронною книжкою мовою оригіналу на пост-радянському просторі.
54. Коли мені було 13 років, я дізналася, що в мене є молодша сестра по татові. У 14 я її вперше побачила. Її звати Віка і я її дуже люблю. Сестра молодша за мене на 7 років.
55. Я педагог у 4-му поколінні).
56. Проте, часто прогулювала уроки-пари. На математиці, наприклад, в 11 класі була щонайбільше 3 рази.
57. Моя найкраща подруга старша за мене на 2 роки і 1 день. Ми познайомилися, коли вона викладала мені французький неоміфолологічний роман в університеті. І її звуть Люба.
58. Проживши 7 місяців в Олександрії, ми повернулися до Збаража. Я продовжила працювати дистанційно - і на моє 25-річчя чоловік завершив ремонт у домашньому офісі й подарував його мені, тож тепер маю власну творчу майстерню.
59. З "олександрійських" 7 місяців я реально була в О. всього неповних 5 - решта часу минула в мандрах.
60. Дєд навчив мене водити машину, коли мені було років 11-12. Але я досі не маю водійських прав.
61. Я понад десток разів літала літаком, і лише раз - вертольотом.
62. У моєму роді аж до 5-го покоління з тих, що я знаю, всі чоловіки були військовими - серед них був і запорізький козак, і офіцер царської армії. А жінки були вчительками, медсестрами, лікарками й перекладачками.
63. Попри те, що усний переклад я люблю набагато більше, загалом я переклала 14 книжок. Декілька сайтів, гору статтей - але книжки перекладати найцікавіше.
64. На 5-ту річницю шлюбу ми з чоловіком поновлювали свої шлюбні обітниці в церкві - це було дуже романтично).
65. Переклад біографії С. Джобса (фоліант на 650 сторінок) ми з 3-ма колегами переклали за 30 днів. Це був жахливий досвід. Повторювати нікому не раджу й сама не візьмуся.
66. За 2011 рік я долучилася до створення 15 книжок - як авторка, перекладачка, редакторка та ілюстраторка. Більшість книжок вийшли в Україні, але одна, де на обкладинці використане моє фото, в Канаді. До речі, називається вона "Letters of Hope".
67. Того року в мене було три дивовижних міста на літеру Л. - Львів, Люблін і Лондон.
68. Якось улітку мені одна компанія подарувала 2 квиточки (до і з) Стамбула акі блоґерці. І Стамбул став третім містом, у яке я закохалася одразу.
69. 15 вересня 2012 року вийшла моя книжка "Теплі історії до кави". Перший наклад розкупили за 2 тижні. Вона потрапила в шестірку бестселерів тогорічного Львівського форуму видавців, а згодом посіла 1-ше місце в рейтингу бестселерів Топ-20 мережі книгарень "Є" і втримувала цю позицію понад півроку. У жовтні її визнали European Christian Book of the Year у Будапешті. То був мій другий приїзд у місто.
70. Через чотири місяці вийшла моя наступна книжка оповідань цієї ж серії - "Теплі історії до шоколаду". Вона також одразу потрапила до топ-10 в книгарні "Є". Незабаром "Теплі історії" посідали 1-2 місця, чергуючись у першості між собою. "Теплі історії до кави" і "Теплі історії до шоколаду" потрапили до переліку "10 книжок року" (2013).
71. З вересня 2012 року я почала викладати в Тернопільському коледжі УУ. Люблю студентів страшенно. Не люблю бюрократії.
72. У 2013-му році зі мною трапився Ляйпциґ. Я багато мандрувала Україною у першому півріччі, а тоді відмовилася від будь-яких мандрів на певний час. З радістю - бо заради родини. Мама тим часом вдруге поїхала в Африку.
73. 22 січня 2014 року до нас прийшло Диво: наша донечка Богданка. 51 см, 3050 кг. Щастя, яке неможливо описати.
Далі буде... :-)
2. Сова. Якщо треба конче прийти кудись до 9.30, я, найімовірніше, запізнюся.
3. У маминому животику я провела всього 8 місяців.
4. У 10 місяців вивчила першу букву. А в перший клас ішла, вільно читаючи книжки.
5. Мені нерідко доводилося зупинятися в готелях, але найдовше я прожила в готелі "Галичина", аж 3 місяці. Наш балкон виходив на озеро, і це було дивовижно.
6. Коли мені було 7 чи 8, почала писати вірші. Минуло ще кілька років, поки вони почали публікуватися. Скоро публікуватися перестали - я взялася на прозу.
7. У 13 я свідомо прийняла хрещення в церкві. Християнство для мене - особистий вибір, і я дуже рада, що все саме так.
8. У тих-таки 13 років я почала працювати перекладачкою в місіонерській групі - несподівано для самої себе й для своїх рідних. Перші зароблені за 2 тижні 100 доларів ми з мамою потратили на моє навчання.
9. А співати й грати зі сцени почала десь у 9.
10. Закохувалася не один десяток разів, але коли зустріла свого чоловіка, то... якось зразу було таке усвідомлення, що то надовго. І крім бурхливих емоцій визрів ВИБІР ЛЮБИТИ.
11. Він не пропонував мені зустрічатися, просто обійняв і сказав, шо колись ми одружимося - таке в нас було перше побачення.
12. Мені тоді було 15 років.(Тільки своїй доньці я вряд чи дозволю зустрічатися з хлопцями так рано)))).
13. Ми зустрічалися рівно три роки. 14 травня для нас - день спалаху іскорок у серцях і день весілля. Хоча ми цього не планували навмисне.
14. Я закінчила ліцей у 16 і в 16 вступила до університету.
15. А ще в 16 років почала працювати журналісткою-фрілансером.
16. І репетитором: перший досвід - 2 неслухняних хлопчики).
17. У 17 років - моя перша офіційна робота. Одночасно журналіст і менеджер із реклами).
18. У 17 покинула тернопільський університет і поїхала в Київ - вступила там.
19. Знову ж на перший курс.
20. А у 18 почалося доросле життя - вийшла заміж, переїхала в інше місто, почала сама вести господарство, переклала першу книжку для «Брайт Букс» і започаткувала кілька соціальних програм для молоді в навчальних закладах міста й при церкві.
21. У 19 офіційно і з головою пішла в журналістику й переклад книжок. Мала свій маленький кабінет в газетній редакції з табличкою «Художник», написала сотні статей і оповідань і переклала 4 книжки.
22. Мені робили чимало пропозицій зустрічатися/вийти заміж/просто кохати. Але я лише тричі в житті відповідала «так».
23. Причому тричі - одному й тому й чоловікові. Раз у рік він просив мене вийти за нього заміж. І я відповідала «так». Але була надто юна, щоби то щось важило. На третій раз нарешті все склалося.
24. А коли мені було 17, у нас були заручини.
25. Чоловік, до речі, майже на 7 років старший - як і мріяла моя мама).
26. У мене було 7 шефів, і всі вони були (і є) чоловіками.
27. У 20 стала прес-секретарем, телеведучою і головним редактором маленької газети - і в 20 уже звільнилася звідти. Щоби дописати книжку «Художниця» і бути full-time wife, part-time worker, як написала тоді в жужу.
28. До речі, жужу я почала вести у тих-таки 20 років. Тоді, 23 лютого, в мене було відрядження до морфлоту України,в Крим. То була божевільна поїздка. Саме там я познайомилася з першим у своєму житті блогером, gartik . Він і надихнув).
29. З неймовірних зустрічей 20-го року життя - Nick Vujicic. ГО «Відповідь», у якій я колись працювала, організовувала його приїзд до Тернополя, а я організовувала з ним прес-конфу й брала ексклюзивне інтерв’ю. Він неймовірний. У спогадах про ту розмову черпаю натхнення.
30. На моє життя найбільший вплив мали три мужчини - мій дєд, мій пастор Петро Сельський і мій коханий чоловік, який займався «моїм вихованням» з того часу, як мені було 15.
31. 21-й рік мого життя був супер-сімейним.
32. 10 місяців ми працювали з чоловіком удома, бачилися 24 години на добу й нам це нітрохи не набридло. Я почувалася такою жінкою-жінкою, а ще закінчила бакалаврат, вступила на спеціалітет на бюджетне навчання. Стала власкором «Комсомолки» і відмовилася від можливості обійняти посаду головного редактора районки на користь сім’ї.
33. А ще для нас була велика радість, що мама тоді повернулася з Кенії (Африка), де вона була місіонеркою 10 місяців.
34. Я маю зо два десятка різних дипломів і грамот, але жодного - у рамочці. Чесно кажучи, я навіть не пам’ятаю здобутих перемог і не маю для тих папірчиків навіть окремої папки чи файла).
35. Я вчилася у 4 школах і 6 класах, ходила десь до 4 різних садочків і до двох університетів.
36. А ще ми переїжджали понад 20 разів.
37. Ще, коли мені було 21, чоловік повівся на мою шалену ідею купити дзеркалку - Nikon D60, взяв гроші із дуже недоторканного НЗ - і я почала розвиватися у фотографиню))). За що дуже йому вдячна.
38. Тоді ж вийшла моя перша аудіо-казка і антологія «Зимова книжка», де було й моє оповідання.
39. Коли я розповідала учням, що варто берегти себе й дочекатися справжнього кохання, один хлопчик запитав мене, скільки мені було років, коли в мене був перший секс. 18, - я відповіла. Всі засміялися - я ж щойно говорила, як варто берегти себе до шлюбу. Те, що я навіть пам’ятала дату і час, їх здивувало. Але ж попробуй забудь день свого вінчання і першу шлюбну ніч. Тут у мене дуже консервативні погляди).
40. У 22 я закінчила спеціалітет КНЛУ - усі роки навчалася на «бюджеті». Жодного разу не дала хабара, а моя мама - викладачка в іншому вузі - жодного разу не взяла хабара. Тож можу стверджувати, що безкоштовна освіта в Україні є. Головне - бажання і сміливість.
41. Попри власну категоричність у певних питаннях я не осуджую тих, що падають і зневіряються - у мене в підлітковому віці часто були суїцидальні думки, я довго не могла позбавитися від нікотинної залежності, а моєму пасторові довелося вислухати від мене сотні сповідей.
42. Якось я вчила англійської дві групи в ПТУ - усьо хлопці, слюсарі й електрики). Приємний і незабутній досвід.
43. Поки мій чоловік Ігор лежав у лікарні з поломаною ногою після аварії, я саме закінчувала університет, писала дипломну, працювала на семи (!) роботах і мала 7 (!) служінь. То був жахливо важкий період не лише через сильне навантаження й мінімум сну, але й тому, що якраз тоді в мене проходили серйозні внутрішні зсуви та зміни...
44. Тоді мені було 22 - 2010 рік був взагалі скаженим.
45. Тоді ми переїхали до Олександрії, де я стала головним редактором видавництва «Ездра». А ще побувала у відрядженнях у 7 країнах (6 європейських і США).
46. З того року мені залишилася одна невикористана віза - до Великобританії. Тож я її використала наступного - для пригодницької подорожі наодинці з Богом).
47. Я вперше в житті зустрічала свій день народження за кордоном у США - мені виповнилося 23.
48. А коли я була маленькою, ми 3 місяці жили в Росії. Перша мова, якою я заговорила, була російська, і мої галицькі дідусі-бабусі ледь не з’їли моїх батьків за моє «Птічка, птічка, іді ка мнє» і «Спасіба»))).
49. Вивчала 6 мов - англійську, німецьку, французьку, латинь і польську. Ну й українську. Жодної не вивчила до пуття; вільно говорю-читаю-пишу лише українською та англійською. Російської не вчила, тож розмовляю-пишу з акцентом і помилками :-).
50. Поки мені було 22, вийшли ще дві антології, де є і мої оповідання - «Різдвяна чудасія» і «Озброєні словом».
51. Люблю цифру 7 і число 13.
52. Коли мені виповнилося 23, вийшли ще дві моїх книжки - аудіоказка в «Пізнайку»
53. і «Художниця» в «Ездрі». Хоч я чекала її виходу аж три роки, зате вона стала першою християнською електронною книжкою мовою оригіналу на пост-радянському просторі.
54. Коли мені було 13 років, я дізналася, що в мене є молодша сестра по татові. У 14 я її вперше побачила. Її звати Віка і я її дуже люблю. Сестра молодша за мене на 7 років.
55. Я педагог у 4-му поколінні).
56. Проте, часто прогулювала уроки-пари. На математиці, наприклад, в 11 класі була щонайбільше 3 рази.
57. Моя найкраща подруга старша за мене на 2 роки і 1 день. Ми познайомилися, коли вона викладала мені французький неоміфолологічний роман в університеті. І її звуть Люба.
58. Проживши 7 місяців в Олександрії, ми повернулися до Збаража. Я продовжила працювати дистанційно - і на моє 25-річчя чоловік завершив ремонт у домашньому офісі й подарував його мені, тож тепер маю власну творчу майстерню.
59. З "олександрійських" 7 місяців я реально була в О. всього неповних 5 - решта часу минула в мандрах.
60. Дєд навчив мене водити машину, коли мені було років 11-12. Але я досі не маю водійських прав.
61. Я понад десток разів літала літаком, і лише раз - вертольотом.
62. У моєму роді аж до 5-го покоління з тих, що я знаю, всі чоловіки були військовими - серед них був і запорізький козак, і офіцер царської армії. А жінки були вчительками, медсестрами, лікарками й перекладачками.
63. Попри те, що усний переклад я люблю набагато більше, загалом я переклала 14 книжок. Декілька сайтів, гору статтей - але книжки перекладати найцікавіше.
64. На 5-ту річницю шлюбу ми з чоловіком поновлювали свої шлюбні обітниці в церкві - це було дуже романтично).
65. Переклад біографії С. Джобса (фоліант на 650 сторінок) ми з 3-ма колегами переклали за 30 днів. Це був жахливий досвід. Повторювати нікому не раджу й сама не візьмуся.
66. За 2011 рік я долучилася до створення 15 книжок - як авторка, перекладачка, редакторка та ілюстраторка. Більшість книжок вийшли в Україні, але одна, де на обкладинці використане моє фото, в Канаді. До речі, називається вона "Letters of Hope".
67. Того року в мене було три дивовижних міста на літеру Л. - Львів, Люблін і Лондон.
68. Якось улітку мені одна компанія подарувала 2 квиточки (до і з) Стамбула акі блоґерці. І Стамбул став третім містом, у яке я закохалася одразу.
69. 15 вересня 2012 року вийшла моя книжка "Теплі історії до кави". Перший наклад розкупили за 2 тижні. Вона потрапила в шестірку бестселерів тогорічного Львівського форуму видавців, а згодом посіла 1-ше місце в рейтингу бестселерів Топ-20 мережі книгарень "Є" і втримувала цю позицію понад півроку. У жовтні її визнали European Christian Book of the Year у Будапешті. То був мій другий приїзд у місто.
70. Через чотири місяці вийшла моя наступна книжка оповідань цієї ж серії - "Теплі історії до шоколаду". Вона також одразу потрапила до топ-10 в книгарні "Є". Незабаром "Теплі історії" посідали 1-2 місця, чергуючись у першості між собою. "Теплі історії до кави" і "Теплі історії до шоколаду" потрапили до переліку "10 книжок року" (2013).
71. З вересня 2012 року я почала викладати в Тернопільському коледжі УУ. Люблю студентів страшенно. Не люблю бюрократії.
72. У 2013-му році зі мною трапився Ляйпциґ. Я багато мандрувала Україною у першому півріччі, а тоді відмовилася від будь-яких мандрів на певний час. З радістю - бо заради родини. Мама тим часом вдруге поїхала в Африку.
73. 22 січня 2014 року до нас прийшло Диво: наша донечка Богданка. 51 см, 3050 кг. Щастя, яке неможливо описати.
Далі буде... :-)