Відень Казковий
Як тільки ми прибули в Прагу й облаштувалися там, я взялася писати про НАШ Відень. Про те, що вперше закохалася в місто і про те, що колись я туди неодмінно повернуся.
Мені там було дуже затишно, а коли ми їхали звідти, я плакала...Та у казках, ви ж знаєте, не буває поганих закінчень. А пишучи про Відень, я можу розповідати лише казки...
Хтось скаже, що це місто - занадто помпезне. Але оскільки я - не особлива поціновувачка величної архітектури, то його помпезність пройшла повз мене, а я собі насолоджувалася відчуттям простору, свободи й трішки богемної, а трішки заворожуючої атмосфери. "Ми не німці, нам не треба бути ідеальними," - казав Армін, подаючи нам каву. Але про нього - згодом, у наступних казках...
У Відні спокійно можна заходити в старовинні замки, розчинятися у високих спорудах, і не відчувати ніякої загубленості. Так і віриться, що зараз із-за погано освітленого ліхтарем закутка вибіжить якийсь гном чи підморгне добра чарівниця у великому трикутному капелюшку на голові. Усе аж пахне (якщо так можна сказати про мистецтво, мабуть, таки не можна, але нехай) музикою і образами з Клімтових картин. У цьому місті, до речі, творили Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг Бетховен, Ф.Шуберт, Й.Штраус. Правда, велика кількість магазинів еротики та секс-шопів свідчить про те, що Фройд, який тут жив, теж не надаремне старався))).
Увесь цей різнобарвний колорит додає місту бешкетливості, грайливості, але не позбавляє глибини. До речі, саме ці риси я ціную й у людях - до безглуздя веселий сміх, за яким ховається внутрішня глибина й багатство. Та що тут говорити... У Відні я знайшла себе й можу не спинитися, перелічуючи власні відчуття щодо нього. Краще, усе ж, покажу трохи фотографій нічної казки...
навіть стоячи спиною до замку, я не переставала бачити його красу!)
хочу таку парасольку!!!
Відню, я за тобою сумую!!!!