Знищення Центрального кварталу Площі "Польский Ринок"
Було:
Стало:
Є в Кам'янці площа "Польський Ринок", яка колись по периметру була оточена рядами симпатичних будиночків, на зразок тих, якими захоплюються туристи у Львові. Кожен з цих будиночків був унікальним об'єктом зі своєю історією і зі своїм шармом. Це були не якісь безликі коробки, які зараз ростуть по місту тут і там, ні, це були будиночки-особистості. Коли із зростанням чисельності населення в місті стало затісно, стали забудовувати все доступне місце, а на Площі порожнього місця було багато. Так до ратуші поступово приросли ряди будинків, сформувавши врешті новий квартал посеред ринку.
Квартал в 2-ій половині 17 століття вже існував. Ось він на плані Кіпріана Томашевича:
Квартал на старій поштівці. Таким був квартал посеред ринку 100 років тому:
Ось так виглядав центральний квартал в 1941 році, на початку Другої Світової війни (аксонометрія А. Кутового):
Війна за кілька років перетворила унікальне місто на місиво руїн. 80% будинків на Площі Ринок були зруйновані. Аерофотозйомка, 17 квітня 1944:
Після війни відновлювати зруйновані будинки в колишніх формах природно ніхто не став. Всі зруйновані будинки були розібрані, від всієї забудови центрального кварталу вціліло всього три будови - ратуша, вірменська колодязь і один єдиний будинок 18 століття. Після війни цей вцілілий будиночок перепланували, та ще й надбудували третій поверх. Так площа, перейменована місцевими патріотами в часи незалежної України на "Польський Ринок", фактично припинила своє існування замість того, щоб приваблювати до Кам'янця численних туристів.
Площа станом на 1970-ті роки:
Тут потрібно звернути увагу на важливий момент - хоча зруйновані будинки були розібрані, вони перестали існувати тільки над поверхнею землі, але продовжували жити під землею, де від будинків збереглося багато старовинних підвалів і фундаментів. Їх не зруйнували, оскільки після війни площу так і не забудували. На місці площі, яка втратила своє обличчя і форму, в 1962 р. розбили сквер на честь 900-річчя заснування міста. Правда деревця так і не виросли - їм заважали склепіння підвалів, які залишилися під землею. Великий пустир, який сховав під собою десятки маловивчених підвалів, чекав своїх дослідників.
Навіть після того, як в 1977 році Кам'янець отримав статус державного історико-архітектурного заповідника, центральний квартал не чіпали.
У роки Незалежності з'явилася унікальна можливість збагатити історію Кам'янця новими знахідками і забезпечити його новими пам'ятками. Величезний пласт дивом уцілілого культурного шару зберігав у собі безцінну інформацію про те, як зароджувалося місто. І це не кажучи про десятки маловивчених приміщень підземного Кам'янця. Місто можна було перетворити на діамант. Всі козирі були на руках - територія не забудована, культурний шар не зруйнований і не досліджений, місто має статус заповідника і т.д.
На основі інвентаризаційних креслень 1920-х - 1930-х років Ольга Пламеницька розробила схему підвалів, які були цілі ще перед Другою Світовою, а значить пережили війну. Цю схему разом з планом надземної забудови площі на довоєнний період вона опублікувала ще в 1985 році в журналі "Архитектурное наследство":
А так до війни виглядала планування старої забудови на рівні перших поверхів:
Зараз нас найбільше цікавить Центральний квартал, тому про нього трохи детальніше. План кварталу взято з дисертаційної роботи Ольги Пламеницької, присвяченої виключно дослідженню середньовічного житла Кам’янця. Тут, як видно, виміряно розміри садиб у метрах та ліктях (середньовічна міра довжини):
Відсутність підвалів на дільницях не означає, що їх там не було. Просто не по всіх будинках збереглися архівні матеріали.
Планування того ж кварталу на рівні першого поверху (так само, як і у випадку з підвалами, по частині будинків матеріал відсутній, але їх зображення є на історичних фотографіях):
Коли в 1987 р. Київський інститут теорії та історії архітектури розробляв історико-архітектурний опорний план Старого міста, для центрального кварталу ринкової площі були запропоновані рекомендації - відтворити забудову спочатку південної частини кварталу, навколо ратуші (саме вона показана на гравюрі К.Томашевича), а північну частину поки залишити, лише виділивши у замощенні площі контури стін втрачених будинків. Так планувалося і у відповідності з затвердженою програмою відновлення Старого міста.
Але, на жаль, місту втретє (після руйнувань війни і періоду забуття в радянський період) крупно не пощастило - в 1987 році біля керма заповідника став архітектор Василь Фенцур. Ця людина, прикриваючись посадою директора історико-архітектурного заповідника - спочатку державного, а з 1998 р. національного, заходилася активно забудовувати місто потворними і примітивними новобудами. Там де з'явився легіон безликих коробок, зникав культурний шар, повністю знищувалися підвали середньовічних будинків, не кажучи вже про те, що абсолютно всі новобудови не відповідали образам будинків, місця яких вони займали. Фенцур знищував минуле Кам'янця протягом багатьох років планомірно, цинічно, безкарно.
У загальних словах змалювавши портрет Фенцур (не зайве освіжити його в пам'яті - http://hronika-kp.livejournal.com/ а також http://hronika-kp.livejournal.com/profile), повернемося до долі Центрального кварталу.
Коли почався продаж ділянок у місті, кілька з них, розташованих саме на північ від ратуші, прикупили. Питання про власників цих ділянок та про послідовність їх зміни (з послідовним збільшенням ціни за ділянки - адже вони розташовані в самому серці заповідника, біля самої Ратуші) - окрема тема, яку ми виносимо за дужки. Важливо інше. Спочатку ділянки потрапили у власність групи досить відомих і впливових кам'янецьких городян, які зорганізувалися в ТзОВ "Поділля-Будінвест".
І вже в ході робіт ділянки перекупили ті самі хлопці, які побудували в західній частині ринку проблемний готель "Амадеус". До речі, заради будівництва "Амадеуса" було знищено старий двоповерховий будинок, який пережив війну - пам'ятку архітектури місцевого значення разом з підвалами всім культурним шаром ділянки (але про це пізніше).
Власники "Амадеуса", мабуть, хотіли розширити свій готельний бізнес, вирішивши, що ділянка біля ратуші буде самим козирним серед міських готелів.
Але - все по порядку.
28 вересня 2006 міськрада ухвалила рішення про "Передачу права на відновлення і обслуговування втраченого історичного будинку за адресою Польський Ринок, 3":
Що передбачалося побудувати на місці виділених ділянок - невідомо. Проекту майбутніх споруд, нехай навіть у найзагальніших рисах, ще не існувало. І, незважаючи на це, 5 жовтня 2006 року виконком міськради прийняв рішення "Про надання дозволу ТзОВ "Поділля-Будінвест" на розкриття фундаментів та підготовчі роботи з відтворення втраченої історічної забудови по Вулиці Польський ринок 3/7, 3/8, 3/9 , 3/10 ". Як бачимо, в документі фігурує чотири ділянки:
У документі чітко сказано, що рішення не дає право починати будівництво, воно давало право лише на розкриття і дослідження того, що залишилося на ділянці. Термін виконання "розкриття фундаментів" визначено до 1.06.2007 р. Як видно, спостерігати за всім цим процесом поставили Фенцура: лисицю поставили наглядати за курником. Правда, першим серед "контролерів" названий головний архітектор міста А. Ткачук, який не дуже вникав в суть земляних робіт. Напевно, він сильно пошкодував про це, коли йому згодом довелося піти з займаної посади.
Варте уваги й те, що в документі нічого не сказано про обов'язкову участь у роботах археологів. Навіщо? Для відводу очей заповідник розробив "Положення", в якому про це говорилося як про обов’язковий етап, але мало кому це положення було відомо. Зате от необхідність влаштування паркану в документі виконкому обумовлена особливо! Згаданий паркан приховав від очей цікавих, як там працювали "археологи" і "реставратори". Але немає нічого таємного, що не стало б явним.
Здавалося б, все просто чудово - проведуть розкопки, розчистять старовинні підвали, відновлять будинки, тим більше що при бажанні можна скласти повноцінне враження про те, як виглядала забудова цього кварталу до війни і в більш ранній період. Для цього на підставі історичних матеріалів та розкопок треба розробити проект.
Придивімося до згаданих історичних матеріалів. Ось тут виникає головне питання - в якому вигляді відновлювати будинки, і це питання професійне, бо мова йде про вигляд історичного міста. Будинки багаторазово перебудовувалися, і не всі перебудови в них покращували первісний вигляд. Тому такі завдання вирішують реставратори, історики архітектури, мистецтвознавці, які вивчають архівні джерела. Чи може таку роботу виконати адміністратор, будівельник, історик? Сумніваємося!
А креслення майже по всіх будинках кварталу збереглися. Їх знайшли років сорок тому - в колишньому БТІ, в Кам’янець-Подільському архіві, фондах НДІ теорії та історії архітектури.
Ось приклади креслень інвентаризації 1920-х років.
Будинок по вул. Рибній, № 3. Вулиці цієї вже немає, так як немає і самого кварталу. Цей будинок існував як мінімум з середини 18 століття, але чи зберігся його фасад у первісному вигляді? Навряд чи! А ось підвали після війни ніхто не розкривав, значить, вони повинні були зберегтися такими як на кресленнях. І це якраз будинок в межах виділеної ділянки під забудову. І за наявності таких креслень дуже зручно вести розкопки - знаєш що шукати!
А це поруч розташований будинок по колишній вул. Рибній, № 5. Тут, як бачимо, підвали двоповерхові. І цей будинок теж знаходився у межах виділеної ділянки:
І наступний будинок - по вул. Рибній, № 7, по ньому є матеріали різних періодів - кінця 19 століття і 1920-х рр. І в ньому теж були, а значить і збереглися з часів війни, двоповерхові підвали:
Будинок по провулку Ламаному, 3. На його місці зараз побудований двоповерховий цегляний будинок під двосхилим дахом. Нижче - його плани і фасад. За планами 1920-х рр.. видно - якими були підвали і планування будинку, а по фасаду - як два окремих будинки, великий і маленький, в результаті пізніших переробок, були об'єднані в один:
Ось так виглядав будинок по Ламаному провулку, № 5 за кресленнями 1920-х рр.:
Зауважимо, що ці матеріали - лише частина великого фонду архівних креслень, які мав заповідник по даному кварталу. Ці будинки неодноразово згадувалися в різних описах міста, в актах купівлі-продажу, і про них можна було не тільки розповісти захоплюючі історії, але і встановити історію будівництва і вигляд у 18 столітті. Але дирекція заповідника поставила перед науковцями іншу задачу - довести, що будинки не мають цінності. І "історичні довідки" вийшли більш ніж куцими, виконавши поставлене завдання.
Історичні довідки пишуть для того, щоб архітектори могли скористатися ними, працюючи над проектом. Чи багато почерпнеш з такої довідки?
Отже, здавалося б, матеріалів багато, але насправді недостатньо, щоб приступати до проектних робіт. Таких матеріалів вистачить лише для загального знайомства, але для відновлення забудови кварталу це крапля в морі. Відсутні знання можна почерпнути з дослідження самих залишків будинків, але це вже фахова робота, яку виконують історики архітектури, реставратори, мистецтвознавці.
Як бачите, потенціал у кварталу є. Величезне незоране поле для археологів, реставраторів і проектувальників втраченої забудови. Як же розвивалися події далі?
Фенцур і його друзів такий сценарій природно не влаштовував. Вони хотіли це поле переорати в буквальному сенсі, після чого, зрозуміло, на спустошених ділянках повинні були з'явитися будинки, які взагалі б не мали нічого спільного з тими будовами, які там знаходилися ані перед війною, ані раніше.
Але видимість розкопок треба було створити - благо ж так велить "Положення про відтворення" і "Пам'ятка забудовнику". А до цього часу ділянка змінила господаря. Ним стала фірма "Гарант-К", яка пригледіла ділянку для забудови готелю. "Гарант-К" і став замовником всіх наступних робіт.
Перші ж розкопки дали передбачуваний результат - з-під землі скрізь визирали фундаменти, стіни і склепіння підвали будинків. Як бачите, вони щільно розташовані по всій площі ділянки:
Зрозуміло, заповідник працював халтурно. Складений 21 травня 2008 "Акт обстеження земельної ділянки" (а фактично - чотирьох ділянок) зайняв не більше сторінки. Але зверніть увагу на важливий момент - в ньому описано фактично тільки один будинок (№ 3/10), в якому "стан фрагментів стін задовільний, стіни підлягають збереженню для відтворення втраченої забудови". А решта будинків - про них нічого! Але ми-то їх бачимо на фото, зроблених в період розчищення!
Особливо смішно виглядає та частина документа, де зазначено, що фактично культурний шар там був бідний, попалося всього кілька знахідок 19-20 століття, пусто, загалом. І це в центральній частині стародавнього міста, де поряд - старовинна ратуша і де були знайдені давньоруські житла! При цьому на багатьох інших ділянках міста, включаючи околиці, були знайдені давньоруські та трипільські культурні шари, а тут раптом нічого немає!
Отже, виявлені підвали потрібно було розчищати, досліджувати, консервувати, зміцнювати і, зрештою, реставрувати. І якщо залишити підвали на всіх ділянках Старого міста, то ж і доведеться їх досліджувати, зміцнювати, а потім проектувати над ними будинки, враховуючи розташування стін підвалів. А ось цьому Фенцур не вчився!
В плани фірми "Гарант-К" теж не входила реставрація. І на ділянці біля ратуші сталося немислиме, але закономірне, виходячи зі змісту "Акта обстеження" - підготовчі роботи змели все. На місці забудови на глибину 6 метрів був виритий суцільний котлован, а культурний шар повністю випотрошений разом із знайденими підвалами та фундаментами. Під ківш екскаватора пішли стіни, склепіння, декоративні різьблені елементи будинків, які там були! Не кажучи вже про археологічні культурні шари, які були зачищені. (Це потім вже зі стін котловану любителі історії виколупували кераміку 15-18 століть, черепків знайшли предостатньо!). Проведені "випотрошувальні" роботи за прийнятою в заповіднику термінологією назвали "підготовчими роботами".
Про якісь дослідження знайдених підземних частин старовинних будівель взагалі мова не йде. Все було дочиста знищено, історія вивезена на звалище. А за паперами - чисто! Нічого не було виявлено. Що й підтвердила "графічна фіксація" місця, на якому утворився котлован з натяком на залишки стін.
Ось так "детально" було зафіксовано розташування стін підвалів (вірніше їх відсутність) на "обстеженій" ділянці. Зверніть увагу, що ділянка складається з двох частин, розташованих під прямим кутом. Офіційно в актах йдеться про південну (внизу праворуч):
І ще більш "детально" - фіксація фрагмента будинку № 3/10. Тут просто взяли довоєнний план підвалів і на нього нанесли нібито залишки виявлених стін (показані чорною штрихуванням):
Не потрібно бути істориком, архітектором або археологом, щоб зрозуміти - на плані зафіксували жалюгідну частину того, що було виявлено в реальності і зафіксовано на фотографіях (ось тут хлопці прокололися - не знищили ці важливі знімки). Трохи пізніше два котловани об'єднали в один, в результаті чого знищили частину того, що було раніше зафіксовано на фото.
Після проведення робіт дирекція заповідника, яка за "Положенням" організовує весь процес відтворення забудови, підготувала "Звіт про архітектурно-археологічний нагляд" за роботами на ділянках. Ці роботи були проведені в травні - серпні 2008 року, що підтверджує документ, наведений нижче (дата вказана в розділі "Вступ").
Ось як виглядає цей документ. Зверніть також увагу на склад виконавців "архітектурно-археологічного нагляду" (у документі "відповідальні виконавці"). Весь археологічний потенціал заповідника представляв молодший науковий співробітник О.В.Мороз.
Зверніть увагу, що згадано про виявлення та розчистки залишків всіх будинків, але Фенцур нас переконує, що в нормальному стані був всього один невеликий підвал, а все інше довелося розібрати. Цей підвал виходив за кордон котловану, можливо, ця обставина його і врятувала. І опису цього невеликого приміщення у звіті приділили чимало місця. Все інше, як ви зрозуміли, знищили. Також цікаво, що в цьому документі згадується про знахідки матеріалів, починаючи з 2-ї половини 17 століття. І знову ж, якимось дивом на ділянці не виявили ні давньоруського шару, ні трипільського.
Найцікавіше, що всі ці роботи були проведені до того, як Мінкульт видав дозвіл на їх проведення! Адже за Законом про охорону культурної спадщини всі земляні роботи на території національного заповідника повинні виконуватися лише з дозволу центрального органу охорони пам'яток - тобто Міністерства культури. Дозвіл на "Проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зоні охорони ..." Фенцур отримав в Державній службі з охорони пам’яток Міністерства культури саме 2 грудня 2008 року, тобто заднім числом, через чотири місця після завершення робіт, коли ділянка вже була повністю випотрошена:
Отже, ми коротко представили формальну сторону питання, що стосується документів. Як і коли були виготовлені всі ці акти обстеження та нагляду - окрема тема. Фактично вони теж готувалися заднім числом - і тому дуже короткі і написані як під копірку. Коли роботи проводяться реально, документи виглядають інакше.
Далі почався цирк. Після отримання дозволу потрібно було замести сліди, з цим у хлопців вийшов прокол. Навіть спочатку ця історія не була схожа на ідеальний злочин, а вже ближче до фіналу вона взагалі перетворилася на фарс. Слідів залишилося багато, дуже багато.
Заповідник, імітуючи бурхливу діяльність, сфабрикував звіти, примітивні плани і схеми. Нестиковка дат документів і їх змісту, кількості та назв будинків, а також графічних матеріалів - просто кидається у вічі. За фотографіями підвали були. За обмірами їх не було. Скільки було обстежено будинків з актів обстеження залишилося незрозумілим, а з реальної ситуації очевидно.
І ось нарешті - про зміст проведених робіт. Тут все ще страшніше. Справа в тому, що дозвіл було отримано тільки на чотири будинки, а реально котлован поглинув вісім. Вся західна частина кварталу (на схемі - нижня) - між пров. Ламаним та вул. Рибною - була знищена "під шумок". У звітах вона ніяк не відображена:
Тепер давайте подивимося на місце, де в самому центрі Старого міста, який за інших обставин вже давно міг би прикрасити Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ведуться зразково-показові роботи з розкопками і дослідженнями. Фото були зроблені в різний час.
Загальний вигляд з вежі ратуші на місце, яку пожирає нова забудова. Середина вересня 2008 року. Котлован видно в лівій і в нижній частині фотографії:
Ось ще один фрагмент котловану, який не вмістився у попереднє фото. Саме він не відображенний у документах став своєрідним "бонусом" для "забудовників". Вид з вежі ратуші. У цьому котловані, за твердженням спеців заповідника, немає цінних артефактів!
Повна картина:
А це - той же котлован після проведення "підготовчих" робіт, тільки вид знизу. Фото середини вересня 2008 року:
Тут заїжджала техніка, щоб вивозити сміття (читай: культурний шар) з котловану:
Південно-західна ділянка котловану. Середина вересня 2008 року. Так виглядало місце, де велися "підготовчі" роботи під пильним наглядом фахівців заповідника. Зверніть увагу - у 20 метрах знаходиться Ратуша. І тут, біля ратуші, культурний шар за висновком фахівців заповідника, не містить нічого цінного!
Те ж місце - в 2011 році. Питання: кому ж потрібно було так блискавично нищити залишки будинків, щоб потім на три роки закинути всі?
Південно-західний кут котловану в 2008 році:
Північно-західний кут котловану. Середина вересня 2008 року:
Кого хочуть переконати, що стіни були в поганому стані або їх не було? Так їх "вигризали" екскаватором!
Трохи ближче:
Різні ділянки західної стіни котловану. Скрізь видно залишки будинків, їх фундаменти, стіни підвалів, які були зрізані і зруйновані ковшами екскаваторів:
Західна стіна. А тут були підвальні вікна. Саму стіну підвалу розібрали, залишилися одні приямки перед вже неіснуючими вікнами:
Ви, напевно, помітили, що в західній стіні котловану крім фрагментів стін, видно дивом уціліла камера підвалу? Це той самий підвальчик в нижньому поверсі, про який йшлося вище, той, який опинився за кордоном котловану, і тому йому зберегли життя, у всякому разі, на час:
Входимо:
Дещо залишилося. Просто туди не заліз ківш екскаватора. І ці стіни, що знаходяться в "поганому" стані після всіх вироблених надпідвалами екзекуцій все ж не обвалилися!
Південна стіна котловану після грунтовної зачистки і повного спустошення:
Рекогносцировку можна провести по розташуванню ратуші та Домініканського костелу:
Якщо придивитися до деталей, то можна побачити сліди від зубів ковша екскаватора на стіні - це в заповіднику використовують найсучасніші технології. З таким стилем робіт Кам’янцю приготовлене почесне місце в Списку ЮНЕСКО!
Працювали археологи, ковшами:
Серед будівельного сміття лежить балясина. Невідомо скільки таких "малозначущих" за висновком заповідника знахідок було вивезено на звалище. Все, що залишилося від будинку після роботи заповідника:
І руїни заросли травою - і так простояли три роки, три місяці і три дні:
... поки їх не засипали. Зовсім:
Котловану більше немає. Хтось бачив котлован? Вам привидилося!
Ну хіба що маленька "ямка" ... Ну, бензину не вистачило - землю привезти. Засипали-то за державні кошти!
Отже, підіб'ємо підсумки. Для чого велися "підготовчі роботи", залишилося незрозумілим. Проект так і не розробили. Замовник (фірма "Гарант-К") за цей час розчарувався у своєму готельному бізнесі: "Амадеус" не приніс очікуваного доходу. Фірма відмовилася від своїх намірів і кинула об'єкт. Міська влада і Фенцур залишилися без готелю, але з котлованом і проблемою: поруч - ратуша і житлові будинки, є загроза просідання грунтів і руйнування існуючих будівель. Чи були варіанти використання котловану? Були, але в підсумку вирішили нічого не робити. Так простіше, мовляв, нічого й не було!
І співробітники Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" стали співучасниками низки посадових злочинів його генерального директора Фенцура Василя Володимировича, члена Національної Спілки архітекторів України, члена Міжнародного комітету з питань пам'яток і пам'ятних місць (ICOMOS):
- Зловживання своїм службовим становищем та змушення співробітників давати неправдиві відомості;
- Фальсифікації документації;
- Знищення культурних цінностей;
- Проведення земляних робіт на заповідній території без дозволу органів охорони пам'яток.
Скоро ніхто навіть не запідозрить, что творилося на цій ділянці, а коли знову почнеться будівельний бум, все буде простіше - земля випотрошена, бери собі и будуй. Ніякіх тобі проблем з археологією, реставрацією, збереженням спадщини и т.д. Та й проект будь-якого потворного будинку Фенцур схвалить.
Всіх все влаштовує, ніхто, здається, не проти ... чи ні?
Стало:
Є в Кам'янці площа "Польський Ринок", яка колись по периметру була оточена рядами симпатичних будиночків, на зразок тих, якими захоплюються туристи у Львові. Кожен з цих будиночків був унікальним об'єктом зі своєю історією і зі своїм шармом. Це були не якісь безликі коробки, які зараз ростуть по місту тут і там, ні, це були будиночки-особистості. Коли із зростанням чисельності населення в місті стало затісно, стали забудовувати все доступне місце, а на Площі порожнього місця було багато. Так до ратуші поступово приросли ряди будинків, сформувавши врешті новий квартал посеред ринку.
Квартал в 2-ій половині 17 століття вже існував. Ось він на плані Кіпріана Томашевича:
Квартал на старій поштівці. Таким був квартал посеред ринку 100 років тому:
Ось так виглядав центральний квартал в 1941 році, на початку Другої Світової війни (аксонометрія А. Кутового):
Війна за кілька років перетворила унікальне місто на місиво руїн. 80% будинків на Площі Ринок були зруйновані. Аерофотозйомка, 17 квітня 1944:
Після війни відновлювати зруйновані будинки в колишніх формах природно ніхто не став. Всі зруйновані будинки були розібрані, від всієї забудови центрального кварталу вціліло всього три будови - ратуша, вірменська колодязь і один єдиний будинок 18 століття. Після війни цей вцілілий будиночок перепланували, та ще й надбудували третій поверх. Так площа, перейменована місцевими патріотами в часи незалежної України на "Польський Ринок", фактично припинила своє існування замість того, щоб приваблювати до Кам'янця численних туристів.
Площа станом на 1970-ті роки:
Тут потрібно звернути увагу на важливий момент - хоча зруйновані будинки були розібрані, вони перестали існувати тільки над поверхнею землі, але продовжували жити під землею, де від будинків збереглося багато старовинних підвалів і фундаментів. Їх не зруйнували, оскільки після війни площу так і не забудували. На місці площі, яка втратила своє обличчя і форму, в 1962 р. розбили сквер на честь 900-річчя заснування міста. Правда деревця так і не виросли - їм заважали склепіння підвалів, які залишилися під землею. Великий пустир, який сховав під собою десятки маловивчених підвалів, чекав своїх дослідників.
Навіть після того, як в 1977 році Кам'янець отримав статус державного історико-архітектурного заповідника, центральний квартал не чіпали.
У роки Незалежності з'явилася унікальна можливість збагатити історію Кам'янця новими знахідками і забезпечити його новими пам'ятками. Величезний пласт дивом уцілілого культурного шару зберігав у собі безцінну інформацію про те, як зароджувалося місто. І це не кажучи про десятки маловивчених приміщень підземного Кам'янця. Місто можна було перетворити на діамант. Всі козирі були на руках - територія не забудована, культурний шар не зруйнований і не досліджений, місто має статус заповідника і т.д.
На основі інвентаризаційних креслень 1920-х - 1930-х років Ольга Пламеницька розробила схему підвалів, які були цілі ще перед Другою Світовою, а значить пережили війну. Цю схему разом з планом надземної забудови площі на довоєнний період вона опублікувала ще в 1985 році в журналі "Архитектурное наследство":
А так до війни виглядала планування старої забудови на рівні перших поверхів:
Зараз нас найбільше цікавить Центральний квартал, тому про нього трохи детальніше. План кварталу взято з дисертаційної роботи Ольги Пламеницької, присвяченої виключно дослідженню середньовічного житла Кам’янця. Тут, як видно, виміряно розміри садиб у метрах та ліктях (середньовічна міра довжини):
Відсутність підвалів на дільницях не означає, що їх там не було. Просто не по всіх будинках збереглися архівні матеріали.
Планування того ж кварталу на рівні першого поверху (так само, як і у випадку з підвалами, по частині будинків матеріал відсутній, але їх зображення є на історичних фотографіях):
Коли в 1987 р. Київський інститут теорії та історії архітектури розробляв історико-архітектурний опорний план Старого міста, для центрального кварталу ринкової площі були запропоновані рекомендації - відтворити забудову спочатку південної частини кварталу, навколо ратуші (саме вона показана на гравюрі К.Томашевича), а північну частину поки залишити, лише виділивши у замощенні площі контури стін втрачених будинків. Так планувалося і у відповідності з затвердженою програмою відновлення Старого міста.
Але, на жаль, місту втретє (після руйнувань війни і періоду забуття в радянський період) крупно не пощастило - в 1987 році біля керма заповідника став архітектор Василь Фенцур. Ця людина, прикриваючись посадою директора історико-архітектурного заповідника - спочатку державного, а з 1998 р. національного, заходилася активно забудовувати місто потворними і примітивними новобудами. Там де з'явився легіон безликих коробок, зникав культурний шар, повністю знищувалися підвали середньовічних будинків, не кажучи вже про те, що абсолютно всі новобудови не відповідали образам будинків, місця яких вони займали. Фенцур знищував минуле Кам'янця протягом багатьох років планомірно, цинічно, безкарно.
У загальних словах змалювавши портрет Фенцур (не зайве освіжити його в пам'яті - http://hronika-kp.livejournal.com/ а також http://hronika-kp.livejournal.com/profile), повернемося до долі Центрального кварталу.
Коли почався продаж ділянок у місті, кілька з них, розташованих саме на північ від ратуші, прикупили. Питання про власників цих ділянок та про послідовність їх зміни (з послідовним збільшенням ціни за ділянки - адже вони розташовані в самому серці заповідника, біля самої Ратуші) - окрема тема, яку ми виносимо за дужки. Важливо інше. Спочатку ділянки потрапили у власність групи досить відомих і впливових кам'янецьких городян, які зорганізувалися в ТзОВ "Поділля-Будінвест".
І вже в ході робіт ділянки перекупили ті самі хлопці, які побудували в західній частині ринку проблемний готель "Амадеус". До речі, заради будівництва "Амадеуса" було знищено старий двоповерховий будинок, який пережив війну - пам'ятку архітектури місцевого значення разом з підвалами всім культурним шаром ділянки (але про це пізніше).
Власники "Амадеуса", мабуть, хотіли розширити свій готельний бізнес, вирішивши, що ділянка біля ратуші буде самим козирним серед міських готелів.
Але - все по порядку.
28 вересня 2006 міськрада ухвалила рішення про "Передачу права на відновлення і обслуговування втраченого історичного будинку за адресою Польський Ринок, 3":
Що передбачалося побудувати на місці виділених ділянок - невідомо. Проекту майбутніх споруд, нехай навіть у найзагальніших рисах, ще не існувало. І, незважаючи на це, 5 жовтня 2006 року виконком міськради прийняв рішення "Про надання дозволу ТзОВ "Поділля-Будінвест" на розкриття фундаментів та підготовчі роботи з відтворення втраченої історічної забудови по Вулиці Польський ринок 3/7, 3/8, 3/9 , 3/10 ". Як бачимо, в документі фігурує чотири ділянки:
У документі чітко сказано, що рішення не дає право починати будівництво, воно давало право лише на розкриття і дослідження того, що залишилося на ділянці. Термін виконання "розкриття фундаментів" визначено до 1.06.2007 р. Як видно, спостерігати за всім цим процесом поставили Фенцура: лисицю поставили наглядати за курником. Правда, першим серед "контролерів" названий головний архітектор міста А. Ткачук, який не дуже вникав в суть земляних робіт. Напевно, він сильно пошкодував про це, коли йому згодом довелося піти з займаної посади.
Варте уваги й те, що в документі нічого не сказано про обов'язкову участь у роботах археологів. Навіщо? Для відводу очей заповідник розробив "Положення", в якому про це говорилося як про обов’язковий етап, але мало кому це положення було відомо. Зате от необхідність влаштування паркану в документі виконкому обумовлена особливо! Згаданий паркан приховав від очей цікавих, як там працювали "археологи" і "реставратори". Але немає нічого таємного, що не стало б явним.
Здавалося б, все просто чудово - проведуть розкопки, розчистять старовинні підвали, відновлять будинки, тим більше що при бажанні можна скласти повноцінне враження про те, як виглядала забудова цього кварталу до війни і в більш ранній період. Для цього на підставі історичних матеріалів та розкопок треба розробити проект.
Придивімося до згаданих історичних матеріалів. Ось тут виникає головне питання - в якому вигляді відновлювати будинки, і це питання професійне, бо мова йде про вигляд історичного міста. Будинки багаторазово перебудовувалися, і не всі перебудови в них покращували первісний вигляд. Тому такі завдання вирішують реставратори, історики архітектури, мистецтвознавці, які вивчають архівні джерела. Чи може таку роботу виконати адміністратор, будівельник, історик? Сумніваємося!
А креслення майже по всіх будинках кварталу збереглися. Їх знайшли років сорок тому - в колишньому БТІ, в Кам’янець-Подільському архіві, фондах НДІ теорії та історії архітектури.
Ось приклади креслень інвентаризації 1920-х років.
Будинок по вул. Рибній, № 3. Вулиці цієї вже немає, так як немає і самого кварталу. Цей будинок існував як мінімум з середини 18 століття, але чи зберігся його фасад у первісному вигляді? Навряд чи! А ось підвали після війни ніхто не розкривав, значить, вони повинні були зберегтися такими як на кресленнях. І це якраз будинок в межах виділеної ділянки під забудову. І за наявності таких креслень дуже зручно вести розкопки - знаєш що шукати!
А це поруч розташований будинок по колишній вул. Рибній, № 5. Тут, як бачимо, підвали двоповерхові. І цей будинок теж знаходився у межах виділеної ділянки:
І наступний будинок - по вул. Рибній, № 7, по ньому є матеріали різних періодів - кінця 19 століття і 1920-х рр. І в ньому теж були, а значить і збереглися з часів війни, двоповерхові підвали:
Будинок по провулку Ламаному, 3. На його місці зараз побудований двоповерховий цегляний будинок під двосхилим дахом. Нижче - його плани і фасад. За планами 1920-х рр.. видно - якими були підвали і планування будинку, а по фасаду - як два окремих будинки, великий і маленький, в результаті пізніших переробок, були об'єднані в один:
Ось так виглядав будинок по Ламаному провулку, № 5 за кресленнями 1920-х рр.:
Зауважимо, що ці матеріали - лише частина великого фонду архівних креслень, які мав заповідник по даному кварталу. Ці будинки неодноразово згадувалися в різних описах міста, в актах купівлі-продажу, і про них можна було не тільки розповісти захоплюючі історії, але і встановити історію будівництва і вигляд у 18 столітті. Але дирекція заповідника поставила перед науковцями іншу задачу - довести, що будинки не мають цінності. І "історичні довідки" вийшли більш ніж куцими, виконавши поставлене завдання.
Історичні довідки пишуть для того, щоб архітектори могли скористатися ними, працюючи над проектом. Чи багато почерпнеш з такої довідки?
Отже, здавалося б, матеріалів багато, але насправді недостатньо, щоб приступати до проектних робіт. Таких матеріалів вистачить лише для загального знайомства, але для відновлення забудови кварталу це крапля в морі. Відсутні знання можна почерпнути з дослідження самих залишків будинків, але це вже фахова робота, яку виконують історики архітектури, реставратори, мистецтвознавці.
Як бачите, потенціал у кварталу є. Величезне незоране поле для археологів, реставраторів і проектувальників втраченої забудови. Як же розвивалися події далі?
Фенцур і його друзів такий сценарій природно не влаштовував. Вони хотіли це поле переорати в буквальному сенсі, після чого, зрозуміло, на спустошених ділянках повинні були з'явитися будинки, які взагалі б не мали нічого спільного з тими будовами, які там знаходилися ані перед війною, ані раніше.
Але видимість розкопок треба було створити - благо ж так велить "Положення про відтворення" і "Пам'ятка забудовнику". А до цього часу ділянка змінила господаря. Ним стала фірма "Гарант-К", яка пригледіла ділянку для забудови готелю. "Гарант-К" і став замовником всіх наступних робіт.
Перші ж розкопки дали передбачуваний результат - з-під землі скрізь визирали фундаменти, стіни і склепіння підвали будинків. Як бачите, вони щільно розташовані по всій площі ділянки:
Зрозуміло, заповідник працював халтурно. Складений 21 травня 2008 "Акт обстеження земельної ділянки" (а фактично - чотирьох ділянок) зайняв не більше сторінки. Але зверніть увагу на важливий момент - в ньому описано фактично тільки один будинок (№ 3/10), в якому "стан фрагментів стін задовільний, стіни підлягають збереженню для відтворення втраченої забудови". А решта будинків - про них нічого! Але ми-то їх бачимо на фото, зроблених в період розчищення!
Особливо смішно виглядає та частина документа, де зазначено, що фактично культурний шар там був бідний, попалося всього кілька знахідок 19-20 століття, пусто, загалом. І це в центральній частині стародавнього міста, де поряд - старовинна ратуша і де були знайдені давньоруські житла! При цьому на багатьох інших ділянках міста, включаючи околиці, були знайдені давньоруські та трипільські культурні шари, а тут раптом нічого немає!
Отже, виявлені підвали потрібно було розчищати, досліджувати, консервувати, зміцнювати і, зрештою, реставрувати. І якщо залишити підвали на всіх ділянках Старого міста, то ж і доведеться їх досліджувати, зміцнювати, а потім проектувати над ними будинки, враховуючи розташування стін підвалів. А ось цьому Фенцур не вчився!
В плани фірми "Гарант-К" теж не входила реставрація. І на ділянці біля ратуші сталося немислиме, але закономірне, виходячи зі змісту "Акта обстеження" - підготовчі роботи змели все. На місці забудови на глибину 6 метрів був виритий суцільний котлован, а культурний шар повністю випотрошений разом із знайденими підвалами та фундаментами. Під ківш екскаватора пішли стіни, склепіння, декоративні різьблені елементи будинків, які там були! Не кажучи вже про археологічні культурні шари, які були зачищені. (Це потім вже зі стін котловану любителі історії виколупували кераміку 15-18 століть, черепків знайшли предостатньо!). Проведені "випотрошувальні" роботи за прийнятою в заповіднику термінологією назвали "підготовчими роботами".
Про якісь дослідження знайдених підземних частин старовинних будівель взагалі мова не йде. Все було дочиста знищено, історія вивезена на звалище. А за паперами - чисто! Нічого не було виявлено. Що й підтвердила "графічна фіксація" місця, на якому утворився котлован з натяком на залишки стін.
Ось так "детально" було зафіксовано розташування стін підвалів (вірніше їх відсутність) на "обстеженій" ділянці. Зверніть увагу, що ділянка складається з двох частин, розташованих під прямим кутом. Офіційно в актах йдеться про південну (внизу праворуч):
І ще більш "детально" - фіксація фрагмента будинку № 3/10. Тут просто взяли довоєнний план підвалів і на нього нанесли нібито залишки виявлених стін (показані чорною штрихуванням):
Не потрібно бути істориком, архітектором або археологом, щоб зрозуміти - на плані зафіксували жалюгідну частину того, що було виявлено в реальності і зафіксовано на фотографіях (ось тут хлопці прокололися - не знищили ці важливі знімки). Трохи пізніше два котловани об'єднали в один, в результаті чого знищили частину того, що було раніше зафіксовано на фото.
Після проведення робіт дирекція заповідника, яка за "Положенням" організовує весь процес відтворення забудови, підготувала "Звіт про архітектурно-археологічний нагляд" за роботами на ділянках. Ці роботи були проведені в травні - серпні 2008 року, що підтверджує документ, наведений нижче (дата вказана в розділі "Вступ").
Ось як виглядає цей документ. Зверніть також увагу на склад виконавців "архітектурно-археологічного нагляду" (у документі "відповідальні виконавці"). Весь археологічний потенціал заповідника представляв молодший науковий співробітник О.В.Мороз.
Зверніть увагу, що згадано про виявлення та розчистки залишків всіх будинків, але Фенцур нас переконує, що в нормальному стані був всього один невеликий підвал, а все інше довелося розібрати. Цей підвал виходив за кордон котловану, можливо, ця обставина його і врятувала. І опису цього невеликого приміщення у звіті приділили чимало місця. Все інше, як ви зрозуміли, знищили. Також цікаво, що в цьому документі згадується про знахідки матеріалів, починаючи з 2-ї половини 17 століття. І знову ж, якимось дивом на ділянці не виявили ні давньоруського шару, ні трипільського.
Найцікавіше, що всі ці роботи були проведені до того, як Мінкульт видав дозвіл на їх проведення! Адже за Законом про охорону культурної спадщини всі земляні роботи на території національного заповідника повинні виконуватися лише з дозволу центрального органу охорони пам'яток - тобто Міністерства культури. Дозвіл на "Проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зоні охорони ..." Фенцур отримав в Державній службі з охорони пам’яток Міністерства культури саме 2 грудня 2008 року, тобто заднім числом, через чотири місця після завершення робіт, коли ділянка вже була повністю випотрошена:
Отже, ми коротко представили формальну сторону питання, що стосується документів. Як і коли були виготовлені всі ці акти обстеження та нагляду - окрема тема. Фактично вони теж готувалися заднім числом - і тому дуже короткі і написані як під копірку. Коли роботи проводяться реально, документи виглядають інакше.
Далі почався цирк. Після отримання дозволу потрібно було замести сліди, з цим у хлопців вийшов прокол. Навіть спочатку ця історія не була схожа на ідеальний злочин, а вже ближче до фіналу вона взагалі перетворилася на фарс. Слідів залишилося багато, дуже багато.
Заповідник, імітуючи бурхливу діяльність, сфабрикував звіти, примітивні плани і схеми. Нестиковка дат документів і їх змісту, кількості та назв будинків, а також графічних матеріалів - просто кидається у вічі. За фотографіями підвали були. За обмірами їх не було. Скільки було обстежено будинків з актів обстеження залишилося незрозумілим, а з реальної ситуації очевидно.
І ось нарешті - про зміст проведених робіт. Тут все ще страшніше. Справа в тому, що дозвіл було отримано тільки на чотири будинки, а реально котлован поглинув вісім. Вся західна частина кварталу (на схемі - нижня) - між пров. Ламаним та вул. Рибною - була знищена "під шумок". У звітах вона ніяк не відображена:
Тепер давайте подивимося на місце, де в самому центрі Старого міста, який за інших обставин вже давно міг би прикрасити Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ведуться зразково-показові роботи з розкопками і дослідженнями. Фото були зроблені в різний час.
Загальний вигляд з вежі ратуші на місце, яку пожирає нова забудова. Середина вересня 2008 року. Котлован видно в лівій і в нижній частині фотографії:
Ось ще один фрагмент котловану, який не вмістився у попереднє фото. Саме він не відображенний у документах став своєрідним "бонусом" для "забудовників". Вид з вежі ратуші. У цьому котловані, за твердженням спеців заповідника, немає цінних артефактів!
Повна картина:
А це - той же котлован після проведення "підготовчих" робіт, тільки вид знизу. Фото середини вересня 2008 року:
Тут заїжджала техніка, щоб вивозити сміття (читай: культурний шар) з котловану:
Південно-західна ділянка котловану. Середина вересня 2008 року. Так виглядало місце, де велися "підготовчі" роботи під пильним наглядом фахівців заповідника. Зверніть увагу - у 20 метрах знаходиться Ратуша. І тут, біля ратуші, культурний шар за висновком фахівців заповідника, не містить нічого цінного!
Те ж місце - в 2011 році. Питання: кому ж потрібно було так блискавично нищити залишки будинків, щоб потім на три роки закинути всі?
Південно-західний кут котловану в 2008 році:
Північно-західний кут котловану. Середина вересня 2008 року:
Кого хочуть переконати, що стіни були в поганому стані або їх не було? Так їх "вигризали" екскаватором!
Трохи ближче:
Різні ділянки західної стіни котловану. Скрізь видно залишки будинків, їх фундаменти, стіни підвалів, які були зрізані і зруйновані ковшами екскаваторів:
Західна стіна. А тут були підвальні вікна. Саму стіну підвалу розібрали, залишилися одні приямки перед вже неіснуючими вікнами:
Ви, напевно, помітили, що в західній стіні котловану крім фрагментів стін, видно дивом уціліла камера підвалу? Це той самий підвальчик в нижньому поверсі, про який йшлося вище, той, який опинився за кордоном котловану, і тому йому зберегли життя, у всякому разі, на час:
Входимо:
Дещо залишилося. Просто туди не заліз ківш екскаватора. І ці стіни, що знаходяться в "поганому" стані після всіх вироблених надпідвалами екзекуцій все ж не обвалилися!
Південна стіна котловану після грунтовної зачистки і повного спустошення:
Рекогносцировку можна провести по розташуванню ратуші та Домініканського костелу:
Якщо придивитися до деталей, то можна побачити сліди від зубів ковша екскаватора на стіні - це в заповіднику використовують найсучасніші технології. З таким стилем робіт Кам’янцю приготовлене почесне місце в Списку ЮНЕСКО!
Працювали археологи, ковшами:
Серед будівельного сміття лежить балясина. Невідомо скільки таких "малозначущих" за висновком заповідника знахідок було вивезено на звалище. Все, що залишилося від будинку після роботи заповідника:
І руїни заросли травою - і так простояли три роки, три місяці і три дні:
... поки їх не засипали. Зовсім:
Котловану більше немає. Хтось бачив котлован? Вам привидилося!
Ну хіба що маленька "ямка" ... Ну, бензину не вистачило - землю привезти. Засипали-то за державні кошти!
Отже, підіб'ємо підсумки. Для чого велися "підготовчі роботи", залишилося незрозумілим. Проект так і не розробили. Замовник (фірма "Гарант-К") за цей час розчарувався у своєму готельному бізнесі: "Амадеус" не приніс очікуваного доходу. Фірма відмовилася від своїх намірів і кинула об'єкт. Міська влада і Фенцур залишилися без готелю, але з котлованом і проблемою: поруч - ратуша і житлові будинки, є загроза просідання грунтів і руйнування існуючих будівель. Чи були варіанти використання котловану? Були, але в підсумку вирішили нічого не робити. Так простіше, мовляв, нічого й не було!
І співробітники Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець" стали співучасниками низки посадових злочинів його генерального директора Фенцура Василя Володимировича, члена Національної Спілки архітекторів України, члена Міжнародного комітету з питань пам'яток і пам'ятних місць (ICOMOS):
- Зловживання своїм службовим становищем та змушення співробітників давати неправдиві відомості;
- Фальсифікації документації;
- Знищення культурних цінностей;
- Проведення земляних робіт на заповідній території без дозволу органів охорони пам'яток.
Скоро ніхто навіть не запідозрить, что творилося на цій ділянці, а коли знову почнеться будівельний бум, все буде простіше - земля випотрошена, бери собі и будуй. Ніякіх тобі проблем з археологією, реставрацією, збереженням спадщини и т.д. Та й проект будь-якого потворного будинку Фенцур схвалить.
Всіх все влаштовує, ніхто, здається, не проти ... чи ні?