ТОТОЖНІСТЬ-НІСЕНІТНИЦЯ-ПРИТОМНІСТЬ: Нетавтологічність та Своєманітність Української!
Ото довго вже індоєвропейськість української жевріє чи бовваніє недоміркованою українським умом, засліпленим каліцьким суржиком та деіндоєвропеїзованою російською.
Звернімо знову нашу підведену всякими москвоманівцями увагу - на глибинну кореляцію коріння та ґрунту мови з ідоєвропейським ґрунтом.
1) ТОТОЖНІСТЬ:
Ось звідсіля: 01-08-2011 21:49: https://maidan.org.ua/arch/mova/1311386484.html
Цей: Сей, ся, се.... сесь, сеся, сесе і ...сего, сему, сеї... осесе...ітд...
Той: Тот, тота, тото/тоте, тоті... отому, отій, отим...отото...ітд
Ось я багато чув отого "сесе" - од тих, котрі ще народилися в 19-ому ст. і також СЕМУ (=цьому)... в Карпатах і тепер можна почути...
Та й гляньмо, що щось подібне до СЕМУ було аж у фріґійській мові (фриг. semou(n) "этому") - і в контексті історії індоєвропейців та старовинності української мови (чи пак її пластів) теє аж приголомшує:
Слово: сей,
Ближайшая этимология: сия, сие, также в составе слова сегодня; сию минуту, днесь, летось, осенесь, веЁснусь, ночесь, ни с того, ни с сего; укр. сей, ся, се (сяя ж., се? ср. р.), др.-русск. сь, си, се, местоим. сии, си?а, си?е, также редуплицированное сьсь, сесь (часто с ХIV в.; см. Соболевский, РФВ 64, 158; ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 66), ст.-слав. сь, си, се oбtoj, aШtТj, Уde (Супр.), им. п. мн. ч. м. р. сии, преобразованный из стар. основы на -i *sьje (Вайан, RЕS 12, 230), сербохорв. са?j, си м., са, саj ж., се ср. р. (Лескин, Skr. Gr. 408, 452), словен. sej, др.-чеш. sеn (n от оn); относительно следов в других слав. языках см. Вондрак, Vgl. Gr. 2, 92 и сл.
Дальнейшая этимология: И.-е. *k^is, представленное в лит. «i°s "этот", ж. «i°, лтш. «is, ж. «-, др.-прусск. schis, лит. «i°-tas "этот", лат. сis "по эту сторону", citrѓ "по эту сторону, внутри, под, без", citrЎ "сюда", гот. himmа "этому", hinа "этого", д.-в.-н. hiutu "сегодня" (из *hiu-tagu), hiuru (*hiu-ja^ru) "в этом году", греч. ™-ke‹ "там", ион. ke‹, эол. kБ, фриг. semou(n) "этому", арм. s -- артикль (напр., tЊr-s "этот господин"), хетт. kѓ-, ki- "этот", ирл. сe "этот"; см. Бругман, Grdr. 2, 2, 322 и сл.; Траутман, ВSW 304; Арr. Sprd. 421; Миккола, Ursl. Gr. 3, 18; М.--Э. 4, 18 и сл.; Педерсен, Мur«ili 53; Хюбшман 487; Вальде--Гофм. 1, 192 и сл., 222; Торп 87. От приведенных выше слов нужно отделять алб. si-vjet "в этом году", sonde "сегодня ночью", sоt "сегодня", вопреки Г. Майеру (Alb. Wb. 383), Траутману (там же); ср. Педерсен, KZ 36, 336.
Страницы: 3,591-592
2) НІСЕНІТНИЦЯ
Звідсіля: Jan. 25th, 2011 at 3:14 PM:
http://harnack.livejournal.com/2846.html#comments
Глибинне українське слово: "ні се - й - ні те"! АБО: ні СЕСЕ, ані ТОТО!
Посилає до Упанішад: "неті - неті", "не те - й - не те"! Ні се й ані те. Звідси все міркування й уможливлюється - і про се і про те і про "ніщо". На те й маємо український ґрунт нісенітниці - себто ґрунт мови та української логіки мови.
3) ТАВТОЛОГІЯ = "ТОТО-ЛОГІЯ": ПРИ-ТО-М-НІСТЬ МОВЛЕННЯ - саме про ТОТО!
Від тавтології та нісенітниці - можна притьмом зне-при-ТО-мніти (за отакими словами треба заглядати до Етимологічного Словника)!
ТО-Б-ТО /тобто/ і СЕ-Б-ТО /себто/: ото отут і отепер - знеприТОм-ніє вкраїножер...
Словник каже: що саме СЕСЕ і ТОТО воно й є /але ТОТО не воліє писати разом, як пише СЕСЕ/:
СЕСЕ, займ. вказ., діал. Це. «Най знає, що то красти», - сесі слова завертілися йому в голові (Іван Франко, IV, 1950, 479); Дивлюся на одну ріку - і бачу другу. Дивлюся на тамту - і сесю можу собі уявити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 327).
ТО-ТО, част., розм. /ЗВАЖМО: Квітка-Основ'яненко та Мирний - не були русинами-галичанами!)
1. Уживається в прямій мові в знач.: саме так, у цьому-то й суть.
♦ То-то [воно] і (й) є - у цьому-то й справа. - То-то й є! - додав Грицько Кущієнко, і всі зареготалися (Панас Мирний, IV, 1955, 31); То-то і є! поки чоловік у добрі та у щасті, так він дума, що вже йому і усе так буде, і не журиться ні об чім, і не готує собі нічого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 137).
2. Уживається в окличних реченнях для підсилення захоплення, подиву, невдоволення тощо в знач.: от уже справді, от де. - Придивись лишень до мене добре: то-то ж гарний! то-то ж хороший! - Хіба поночі! - одмовила йому весело молодичка (Марко Вовчок, I, 1955, 124); Не можна й розказати, як зрадощіли [зраділи] і Василь, і Маруся!.. Довго дивився на них Наум, та все нишком сміється та дума: «То-то діти!» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 70); Діти .. сидять та слухають.. Не дай же, боже, вітрові грюкнуть у двері або в стіну чим-небудь, або собаці шкрябнуть у двері - то-то ляку! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); Витіпала жменю [плосконі] Ониська, потім гарненько повісмо нею зв'язала та аж головою похитала, і з усміхом і з досадою: - То-то, прядива отакого! (Андрій Головко, II, 1957, 24).
3. Уживається для підтвердження здогаду про причину певних дій, поведінки кого-небудь у знач.: так ось чому. [Палажка:] 13 банку? ..Ну, так і в. То-то Хвенька позавчора хвалилася, що їй треба з Іваном до банку іти (Панас Мирний, V, 1955, 250).
4. Уживається для посилення певного твердження, висновку в знач.: звичайно, так і повинно бути. - Ну, то-то ж. У мою хату вступив - мою й волю чини, - промовив він, відходячи (Панас Мирний, I, 1954, 161).
Словник української мови: в 11 томах. - Том 10, 1979. - Стор. 212.