а в мене Київ дніпровий, як чайка, каштановий, як волосся мого ковбоя, метровий, як радіохвиля, червневий, як червоний місяць, і дзвінкий, як відлуння підборів. "...за мною Київ тягнеться у снах..." А яку я маю ЖОВКВУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мій Київ: - з офіційним обличчам, a la Хрещатик, і прихованим - як подвір`я на Рейтарській, де живуть ворони - з музикантами у підземних переходах і метро (жебраків не рахуємо) - з переповненим траснпортом, заторами і "тянучками", з аваріями на мостах - де в центрі - самі кафешки і бутіки - хліба нема де купити, а на околицях - самі супермаркети, а замість кафешок і піццерій - обшарпані генделики. - де з людьми випадково зустрічаєшся не менше ніж тричі, а навмисно - не зустрінеш ніколи - де магічний вітер, стрімкий і сміливий - де асфальт вкладають лише в дощ - де швидко несеться бізнес-життя, і спокійно ллється життя із пляшечкою пивця з ліпшим другом - де Андріївський узвіз, Поділ і щоб вони з ним не робили, яких би скляних будиночків не набудувати, він залишиться таким же затишним і привітним, як маленька хатинка великої сім`ї - і переважає російська мова, але не "виключно", просто "звично"... але це змінюється
А для мене Київ - це передусім відрядження, Пузата хата, улюблена книгарня Знання і обовязкові куплені книжки, метро, теж купа російськомовного люду, який часом дивується з мого небажання переходити на російську в діловому спілкуванні (а от така я!). І простір, простір, простір... Широчезні вулиці, купа неба над головою, розкуті людиська і .....(( вокзал.
слухай, а шо таке в отій пузатій хаті, що вона для всіх така цікава? мене також туди друзі затягнули. Нє. Ну затишно там стопудово І кампот є. І, що мене вразило, стілець для годування дітей. Моїй малій він взагалі припав до душі, і до кампоту)))) але це якесь магічне студентське місце? чи там пиріжки дешеві?
ну і ще там люди в метро та підземних переходах сильно спішучі. виходиш з вагона метро в час пік-пік-пік і можна підібрати під себе ноги, а хвиля громадян понесе до виходу, гиги :)
уявила Лізку, яку несуть до входу)))) ой, до виходу. Чесно кажучи, в час пік не вдавалося побути в підземці, бо я з малою весь час їздила, тому й не могла спробувати такого дива. а прикольно було б. Малу не треба було б нести. Люди несли б її самі. ооо. кайфово було б))))
Comments 8
Reply
"...за мною Київ тягнеться у снах..."
А яку я маю ЖОВКВУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Reply
- з офіційним обличчам, a la Хрещатик, і прихованим - як подвір`я на Рейтарській, де живуть ворони
- з музикантами у підземних переходах і метро (жебраків не рахуємо)
- з переповненим траснпортом, заторами і "тянучками", з аваріями на мостах
- де в центрі - самі кафешки і бутіки - хліба нема де купити, а на околицях - самі супермаркети, а замість кафешок і піццерій - обшарпані генделики.
- де з людьми випадково зустрічаєшся не менше ніж тричі, а навмисно - не зустрінеш ніколи
- де магічний вітер, стрімкий і сміливий
- де асфальт вкладають лише в дощ
- де швидко несеться бізнес-життя, і спокійно ллється життя із пляшечкою пивця з ліпшим другом
- де Андріївський узвіз, Поділ і щоб вони з ним не робили, яких би скляних будиночків не набудувати, він залишиться таким же затишним і привітним, як маленька хатинка великої сім`ї
- і переважає російська мова, але не "виключно", просто "звично"... але це змінюється
Reply
Reply
Reply
виходиш з вагона метро в час пік-пік-пік і можна підібрати під себе ноги, а хвиля громадян понесе до виходу, гиги :)
Reply
Reply
Leave a comment