Не уявляй. Насправді це дуже страшне відчуття. В мене було держав'ю. Я вже це переживала. І я навіть згадувати не хочу. Постарався відпустити. Так буде легше його душі.
розумію, що плачучи тут, нікому ми легше не робимо. Треба молитися, шоб його душі ТАМ було затишно і спокійно. Але мозок і серце то зараз дві абслютно не взаємодіючі частини тіла.
9 днів, 40 днів, півроку, рік... Ці дати-межі не даремно придумані, міцно прижились та існуують досі. Це - рубежі, коли свідомість справляється з болем, поступово "відпускаючи" людину. Дуже співчуваю тобі!
Болить і мені. А я ж gartika знала тільки в жж.. Треба якось вчитися жити з радістю, і з болем. Справитися з тим дуже важко... Ну, просто, коли знову думається, що .. його вже немає, треба знову згадувати силу тих обіймів. І дякувати Богові, що знала такого світлого, сильного, усміхненого Віктора ;)
Comments 8
Reply
Reply
Постарався відпустити. Так буде легше його душі.
Reply
Reply
Дуже співчуваю тобі!
Reply
Reply
Ну, просто, коли знову думається, що .. його вже немає, треба знову згадувати силу тих обіймів. І дякувати Богові, що знала такого світлого, сильного, усміхненого Віктора ;)
Reply
Reply
Leave a comment