Моя парапсихологія

[gualtier_malde]

Вперше я побачив живого психолога у 8 чи 9 класі. Це був час, коли шкільні психологи саме починали входити в моду, і в нас у ліцеї регулярно проводили з ними рандеву. Наш психолог - приємний хлопець років під 30, добре розмовляв українською - спочатку розказував цілому класу щось про акцентуації. Потім були співбесіди групами по кілька чоловік.

Comments

[ot_taka_ja]

хаха. ситуація в країні))) НЛП. круто.
а може читачі вже можуть дізнатись історію перебування в Німеччині. цікаво ж)

[gualtier_malde]

нє ну а шо? я такий))
Німеччина і я це тема для окремого посту - про все у свій час :) або пишіть у приват, познайомимося ближче
але якщо стисло, то мета перебування академічна))

[ot_taka_ja]

можна на ти. і ще. мені от цікаво. у зацікавленнях - караваджо, гойа,...а потім опа - експресіонізм
тобто чого така особиста любов саме до цих двох?

[gualtier_malde]

давай на ти! ну, я не дбав про якийсь систематизм інтересів, але цих двох точно люблю настільки, що вони заслуговують на окрему згадку)) просто це випадок, коли бачиш картину - і моментально "клік!" - воно, якийсь резонанс між баченням світу в тебе і в автора. часто таке буває й з іншими, але в цих двох мені подобається абсолютно все.
хоча по правді варто додати до них щонайменше рембрандта, мане, ну і ще ван гога. а маґрітт і мунк уже є :)
а експресіонізм вабить більше як стиль і в малярстві, і кіно, і в музиці, та скрізь

не треба мовчати))

[gualtier_malde]

там взагалі багато шарлатанства (мені так здається, особливо в Україні), але, якщо серйозно, то серйозна психологія крута річ

Re: не треба мовчати))

[gualtier_malde]

мені було справді дуже весело))

[zirka_ja]

Якби хтось отак за мною повторював всі мої рухи - послала б до дідька... Це щонайменше смішно. Це не маніпуляція, а мавпізм якийсь.

[gualtier_malde]

кажуть, воно таки працює)) але тільки коли робити це обережно і ненав'язливо, непомітно. а коли вже об'єкт помітив - тоді вже точно стає смішно, і, залежно від ситуації, можуть таки послати й до дідька :)

[oz_8]

як на мене, якщо об"єкт помітив техніку, то або об"єкт сам обізнаний з технологією, або психолог зовсім непрофесійний... мабуть, та іранка не дуже хороший психолог, якщо її так легко було підловити...

[gualtier_malde]

я теж так думаю :)

[galari]

психологія краще за секс, тоді, коли сексу немає))))

[gualtier_malde]

нема чого заперечити))
я, мабуть, радше хотів підкреслити, що рідко коли і в сексі буває таке ідеальне порозуміння, як у мене тою жіночкою :D

[u_jazzi]

о, я тоже хотела написать что с сексом не сравнить, особенно когда есть взаимопонимание)))

и да. когда такой трюк становится заметным это просто она его неправильно использует...

я тут почитала диалог про художников - мне вот интересно про гойю - неужели и все его эти придворные портреты тоже нравятся!? это ж ну прям не знаю, не сравнимо с черным периодом! я просто насмотрелась его в мадриде "по самі вінця" и придворное его творчество ну никак не впечатляет и не вдохновляет. в отличие от реально прочувствованных как по мне настоящих картин.

[gualtier_malde]

мммм... придворні чи парадні портрети у нього є дууууже іронічні, він вочевидь намагався зробити роботу над ними хоч як-небудь цікавою для себе, але це правда, що все одно ці речі далеко стоять від того, що було йому цікаво по-справжньому. на жаль, якраз ґойї я бачив мало "живцем", поза іспанією картини розкидані музеями по одній-дві, а в іспанії я досі не був. пам'ятаю, свого часу ще в києві потрапив на виставку його офортів "капричос", яка дуже сильно вплинула на моє розуміння ролі митця в суспільстві взагалі. це було одне з тих вражень, які на все життя. тож, гадаю, він своє місце в інтересах заслужив :)

ну я про секс уже не писатиму, там усе ясно :)

[u_jazzi]

безусловно заслужил, никто не спорит))

а я везде где не бывала в европе - мне везло - попадала на выставки импрессионистов - вот я их люблю сильно)))

[gualtier_malde]

ооо)) імпресіоністи - я їх теж люблю :) а хто вам найбільше до смаку?
я вище вже трохи писав про свої головні симпатії серед них, але практично в кожного є якась річ, з якою в мене отой самий "клік". навіть загалом найменш мені цікавий моне значно більше сподобався "вживу". мене дуже вразив музей орнажері, де його пізні панно з улюбленим його лататтям, десь так півтора на десять метрів, переважно - всі замальовані синім, і де-не-де одна-дві квітки. до нефігуративного мистецтва залишається один крок :)

п.с. може, будьмо на ти? :)