Маядін
Біля міста Маядін є замок Каль-Ат-Рахба. Нехай не такий розрекламований як замок Саладіна чи Крак де Шевальє, але з того що ми бачили він сподобався найбільше.
Абсолютно безлюдний, досить чистий і само собою безкоштовний для відвідування.
Роби шо хочеш, лазь де хочеш.
Єдина проблема, що все валиться.
По відвідинах замку рушили в сторону міста. Йшли через намети бедуїнів. На нас пробували нападати собаки. Гєр був в кєнтах з собаками і сказав шо то вони так вітаються і відробляють свою їжу. Не то шоби я дуже боявся собак, але така форма привітання мені не сильно подобалась.
Далі самозастопився араб на мотоциклі. Класичний такий араб, як в фільмах показують, білий халат, арафатка, чорні окуляри. Між нами відбувся діалог абсолютно без слів приблизно такого змісту:
- Вам туда? - показує рукою.
- Туда.
- Ну то сідайте. -Тут ми слєхка афігєлі.
То був наш другий чи третій день в Сирії, ми ще не привикли до того що на мотоцикл може влізти до 5 людей. Ледве всадились. Їхали повільно, заїжжали в кожну яму. За пару кілометрів злізли. Мужик поїхав до свого села, а мипродовжили йти в сторону міста, дорогою говорили про те, що здалобся застопити білий Ленд Крузер.
Але застопився ще один мотоцикліст. Теж абсолютно без слів відвіз нас до центру міста, потім за допомогою перехожих пояснив що запрошує нас додому. Дома нас першим ділом познайомили з чоловічою частиною родини і запропонували холодної води. Потім був чай і розмови "о жизні". Згодом нас запросили до повнцінної трапези. Цікаво що їдять араби в принципі все те саме що і ми, і багато їжі має схожу назву.
Наприклад:
рис - руз,
салат - залата,
чай - чай.
Як ви зрозуміли, за нашим столом основними блюдами були руз і залата. Ще була курятина, селера, квашені вогірки і перець.
Після їжі ми з Гєром вирішили, що досить надоїдати господарям, і взагалі час іти. Попросили щоби нас відвезли на трасу в сторону сусіднього міста. Вже були пішли в сторону мотоцикла як господар завернув нас в інший бік. І тут БАЦ !!! о нєбєса !!! перед очима стояв він, здоровенний білий Ленд Крузер. Правда мужик відвіз нас не на трасу а до маршрутки, але ми не протестували, нам не особо розходилось.
Такі епізоди мене найбільше пруть в мандрах. Переконуєшся, що для того аби люди порозумілися зовсім необовязково знати мову. А ще кайфуєш від того шо не можеш передбачити розвиток подій. Життя дома досить прогнозоване, з великою точністю можеш сказати що робитимеш завтра, післязавтра, за місяць. А тут не знаєш що буде за 15 хвилин, 100% рандом.
Інші пости про Сирію
1. Пальміра
2. Deir ez zor
3. Маалюля і православний бізнес
4. Замок Саладіна
5. Русафа
6. Апамея
7. Сирійські діти
8. Чай по арабськи
9. Damascus international airport
10. Пекарня
11. Фабрика мила
12. Сирія з точки зору автолюбителя
13. В перукарні
14. Прогулянка вечірнім Алеппо
15. Квартал ковалів в Алеппо
16. Raqqa & Jabar
17. Дамаск, базар і секс меншини
18. Маядін