Dec 25, 2007 21:15
Це й справді страшно - бути мертвою. Ні, не помирати - а саме бути мертвою....
Не відчувати нічого, коли точно знаєш, що має бути приємно. Не вміти посміхнутись, коли це нібито доречно...
Краще не стало.
Тепер я точно, переконалась, що мертва...
смерть,
правда,
життя
Leave a comment
Comments 21
Хоча я боюсь більше фізичної смерті, боюсь помирати в муках!
Reply
А ось коли всередині нема НІЧОГО живого, коли існуєш і не відчуваєш НІЧОГО, коли замість того, що в нормальних людей є кров - суміш болю, страху і безнадії - це набагато гірше. Тому що це - вічне. Майже - до фізичної смерті. Хоча хтозна... Може й to be continued... Цьому нема кінця - і невідомо, чи він буде. Нема чіткої відповіді "так" або "ні" - і це додає свою частку у ось це відчуття смерті.
Reply
Моя бабуля помирала довго...її паралізувало...
спочатку вона немогла рухати правою частиною тіла, потім говорити погано почала, потім їсти....через певний час паралізована частина почала відмирати, потрібно було її розтирати....бо розкладалася...ой...як згадаю це все...причиною був інсульт....
Так от....така смерть гірша за душевну....
Reply
Краще вже така смерть, довга і болюча, ніж душевна. Тому що такий стан рано чи пізно закінчується - і людини нема взагалі. А тут ніби і є, і нема, і цьому НЕМАЄ КІНЦЯ....
Reply
Reply
Reply
Reply
повір, я в житті бачила багато збоченців - і тобі до них далеко.
Мені треба взагалі голову з рушниці відстрелити. І що-небудь іще, на твій смак. а це до чого? якщо хтось на це і заслуговує, то лише одна людина жіночої статі...
Reply
А стосовно, тієї грузної філософії... Ви знаєте, цікаво ви медикуєте. Хоча якщо чесно, коли до кінця дочитав, то ледве жмут волосся з сраки не вирвав... Як так можна грузитись??? Ні ну буває, я розумію, доречі в мене теж таке буває, що я як овоч...гнилий овоч. Але мені чомусь ні скільки не цікаво коли мене почнуть точити чірваки. От Сковорода класно сказав: " Коли ми є то немає смерті, а коли приходить смерть то немає нас". І взагалі, раз мати попрдила раз і померати, а якщо жити, то треба наповну... Я думаю, що ми стаємо "овочами" через якись вплив міста, мені здається воно якось нас душить... Треба це якось дослідити. Може треба поїхати в село, до поросят, до корів, куті поїсти, полазити по полях??? Зазвичай допомагає.
А ще сьогодні в Могилянці о 18.00 антиялинка, мені лиш від самої назви приємно, я те,що називають "свято новий рік" терпіти не можу...
Reply
А що до впливу - так то не місто, а люди. Іноді буває, що людина впливає сама на себе, але зазвичай це вплив оточуючих. При чому вони самі не завжди знають, як впливають на тебе.
В село я б хотів... Засідлати коня і в поле... Лише один раз в житті так розважався, ото вихідні були! По місту часто їздив верхи, але то все-одно не те.
А так - треба просто відволіктися від звичного життя. Вибрати день, коли точно ніхто ні про що не попросить і прожити його для себе. Хоча такого не буває. Неможливо прожити день, не спілкуючись ні з ким. Хіба що в поле вийти )))
P.S. Мало не забув - розповіси, якщо буде час, про "антиялинку" ))) Дуже цікаво )))
Reply
Reply
Reply
Reply
...Пока ты жив, не умирай,
На этот мир взгляни -
У многих здесь душа мертва,
Они мертвы внутри!
Но ходят и смеются,
Не зная, что их нет...
Не торопи свой смертный час, -
Она пропела мне
Сбежать от жизни можно
От смерти - никогда.
Сама жизнь крылья сложит
И я вернусь сюда...
Reply
Reply
Leave a comment